Тема: КицьКин Дім. Заняття з математики. Середня група в дошкільному навчальному закладі
Програмовий зміст: використовуючи ігровий сюжет, закріпити в пам’яті дітей правила протипожежної безпеки, а саме: сірниками гратися не можна, сірники — не іграшки, вогонь призводить до біди; на основі розіграної ситуації закріпити прислів’я «Друзі пізнаються в біді»; виховувати бажання допомогти, поділитися з друзями; вчити дітей думати, розв’язувати проблемні ситуації, знаходити правильну відповідь; познайомити дітей із цифрою 4; закріпити вміння рахувати, порівнювати множини, працювати із роздавальним матеріалом; закріпити поняття: вузький, широкий, багато, один; розвивати мислення, вміння за описом впізнати геометричну фігуру, назвати її; виховувати дбайливе ставлення до природи.
Демонстраційний матеріал: макет будиночка; іграшки: Киця Мурися, Півник, Качечка, Песик, Лисичка, Їжачок; чарівне яблуко; дерева; гриби; місточок вузький; місточок широкий; кошик із цукерками; геометричні фігури.
Роздавальний матеріал: папуги та банани; синьо-червона смужка; цифри 1, 2, 3, 4.
Хід заняття КицьКин Дім. Заняття з математики. Середня група в дошкільному навчальному закладі
Вихователь заходить із дітьми в групу, звертається до них.
— Сьогодні, діти, ми з вами підемо в гості, але спочатку вам потрібно відгадати до кого. Послухайте загадку.
Я — пухнаста і маленька,
Чорна, сіра чи біленька.
Я на сонці люблю грітись,
Вмію лапкою помитись.
Дуже гарну вдачу маю,
Мишку в гості закликаю. (Киця.)
— Так, сьогодні ми підемо в гості до Киці Мурисі. Вона дуже, дуже любить, коли до неї приходять гості, а сама така привітна, лагідна. Хочете піти до неї? Тоді ходімо!
— Ось ми й дісталися Кициного будиночка. Але що це? Невже пожежа?
Вихователь дзвонить у дзвіночок.
Тілі-бім, тілі-бім, Загорівся Кицин дім.
Киця вибігла, очки витріщила:
— Мяу! Мяу! Поможіть!
Мій будинок потушіть!
Качечка з відром біжить,
Щоби Кицин дім тушить.
Поливає, поливає,
З цього краю, з того краю.
Біжить Півник — молодець,
Золотий гребінець.
Крильцями мерщій махає,
Вогонь далі відганяє.
Сусід Рябко це почув,
Враз до Киці він прибув.
Став Кицюні помагати,
Лапками вогонь топтати.
Всі вогонь страшний гасили,
Прикладали усі сили.
А вогонь страшний горів
Та все лихо тут творив.
Півню крильця обпалив,
Рябку лапки підпалив.
Качці носик весь попік,
А Мурисі хвіст обпік.
Дуже боляче усім,
Та тушити треба дім,
Щоб хатинка не згоріла,
Щоб Кицюня звеселіла.
На кінець вогонь погас,
Стало весело всім враз.
Радісна Мурися дуже,
Адже має вірних друзів.
Вихователь.
— Діти, а хто були друзі у Киці? (Качка, Півник, Песик.)
— Чому їх можна назвати друзями? (Вони допомагали погасити Киці вогонь.)
— Так, є таке прислів’я «Друзі пізнаються в біді». (Діти повторюють.)
— Адже не тільки ті друзі, хто ходить в гості, хто грається разом, а ті друзі, хто допомагає одне одному в скрутну хвилину.
— Діти, подивіться і скажіть:
— Скільки качок? (Одна.) Покажіть цифру.
— Скільки півників? (Один.) Покажіть цифру.
— А скільки їх разом? (Два.) Покажіть цифру.
— Скільки собачок? (Один.) Покажіть цифру.
— А скільки їх стало всіх разом? (Три.) Покажіть цифру.
— А що більше: два чи три?
— Діти, але хто все ж таки спричинив пожежу у Кициному домі? Давайте в неї про це запитаємо. (Запитують у Киці.)
Вихователь.
Лиска хитра тут ходила,
Мій будинок підпалила.
Тут вогню вона злякалась,
Утікла і заховалась.
Як же нам її знайти,
Не підкажеш, Кицю, ти?
Киця
Вам не можу помогти
В лісі Лиску ту знайти.
Я вам план лиш можу дати,
А ви будете шукати.
Кицюня дає дітям план.
Киця
— Ідіть прямо, дійдете до річки, перейдете місточком, потім оберете, якою стежкою йти далі, і, якщо оберете правильно, вам допоможе один із моїх лісових друзів.
Діти йдуть, доходять до місточків, з’ясовують, яким краще йти — вузьким чи широким, проходять через широкий місточок, хлопчики допомагають переходити дівчатам, пропускають їх вперед. Доходять до трьох стежинок.
— Якою стежинкою нам йти далі? Одна прямує вліво, друга — вправо, а третя — прямо.
— Якщо ми підемо вліво, потопчемо гриби.
— Якщо підемо вправо — поламаємо гілки дерев, бо дерева густі.
— Якщо підемо прямо, то зустрінемо злого звіра.
Діти пояснюють, що вліво не підуть, бо топтати гриби не можна, вони потрібні лісовим звірам; вправо теж не підуть, бо ламати гілки дерев не можна. Підуть прямо. Під деревом зустрічають Їжачка.
— Їжачку, допоможи нам, будь ласка, знайти Лисичку.
— Лисиччин будиночок вже недалеко, але вона зачинилася на багато замків. Я вам дам чарівне яблуко, і якщо ви будете уважними, то відкриєте замок.
(Дає велике чарівне яблуко. В яблуці сховані ключі — геометричні фігури.)
Вихователь описує їх, а діти повинні назвати. Наприклад, в цього ключика чотири куточки та чотири сторони (квадрат). Гра продовжується, поки діти не назвуть всі геометричні фігури. Потім підходять до Лисиччиного будиночка і вкладають ключі-вкладки в замочки.
Виходить Лисичка.
— Лисичко, що ж це ти накоїла? Підпалила Кицин дім. Нащо ж ти брала сірники?
Лисичка
Вибачте мені.
Я хотіла сірники взяти,
Щоби нами лиш пограти.
Вихователь
Діти, а чи можна сірники брати? Можна ними гратися?
— Запам’ятайте правило:
«Сірники — не іграшки. Брати в руки їх не можна».
Діти повторюють.
— Бачиш, скільки лиха ти накоїла. Будиночок у Киці Мурисі ледь не згорів, Півник крильця обсмалив, Песик лапки обпалив, Качка носик обпекла, а Киця — хвостик попекла. Всім їм було боляче і важко.
— Діти, а ви берете вдома сірники? А хто їх може брати? (Дорослі.)
Лиска. Я більше не буду. Вибачте мене, будь ласка.
Вихователь. Ти не у нас проси вибачення, а у Киці Мурисі.
Діти повертаються назад тією самою стежкою. По дорозі віддають яблуко Їжачкові. Лисичка просить вибачення у Киці.
Лиска. Кицю, вибач мені, будь ласка. Я не буду шкодити. Давай будемо з тобою друзями.
Киця. Давай.
Вихователь. Діти, скільки було друзів у Киці?
— А скільки стало? А що більше: три чи чотири?
— Давайте ще раз порахуємо всіх Кициних друзів. (Чотири.)
— А якою цифрою позначається число чотири? Погляньте, всі цифри вишикувались в ряд, а ця ось сховалась.
(Показує цифру 4.)
Подивіться, цифра ця
Вправо лікоть підвела.
Вихваляється без міри,
Зветься цифра ця — 4.
Діти повторюють слова, говорять, на кого вона схожа.
Вихователь. Діти, коли в Киці трапилась біда, то до неї на допомогу прибігли не тільки близькі друзі, але й поспішили друзі з далеких країв — гарні кольорові папуги.
Робота з роздавальним матеріалом
Діти викладають на синю смужку трьох папуг, «пригощають» їх бананами, рахують.
Вихователь. Аж раптом прилетів ще один папуга, йому не вистачило банана. Що потрібно зробити, щоб було порівну? (Діти відповідають.)
Вихователь. Діти, а зараз давайте підемо всі до Киці й прочитаємо їй віршика «Пішла киця по водицю».
Киця за це пригощає дітей цукерками, але одній дитині не вистачило солодощів.
Вихователь. Діти, що будемо робити? Може, хтось поділиться з другом? Адже друзі завжди повинні одне одного виручати.
Діти діляться, але однієї цукерки все рівно не вистачає.
Вихователь. Дітки, за те, що ви не жадні, поділилися своєю цукеркою, а самі лишились без солодкого, я спробую почаклувати. Заплющте очі!
Тари-бари-кара-бас,
Чудо, появися враз.
Ти, корзинко, покрутись,
Чудо, чудо, появись!
Діти розплющують очі й бачать, що в корзинці з’явились ще дві цукерки.
— Ось у корзинці з’явились ще дві цукерки. Одну ми дамо тому, хто поділився, віддавши другові свою. А одна лишається зайвою. Кому ми її віддамо?
Діти вирішують віддати її вихователеві.
Тема: КицьКин Дім. Заняття з математики. Середня група в дошкільному навчальному закладі
Повернутися на сторінку Заняття в дошкільному навчальному закладі