Тема: Без верби і калини нема України. Дитина і навколишній світ. Старша група в дошкільному навчальному закладі

Програмовий зміст: ознайомити дітей із народною символікою — калиною, її значенням; виховувати інтерес і повагу до національних традицій, любов до праці на рідній землі.

Матеріал: програвач, платівка, вишиті рушники, кетяги калини, виготовлений кущ калини.

Хід заняття Без верби і калини нема України. Дитина і навколишній світ. Старша група в дошкільному навчальному закладі

Червоні кетяги калини
Горять вогнями усіма,
Без калини нема України,
Без народу Вкраїни нема.

— Діти, калина росте біля криниці, на подвір’ях українських родин. Про шанобливе ставлення до калини свідчать назви населених пунктів.

Калинівка, Калинове, Калина …

ЛЕГЕНДА ПРО КАЛИНУ

То було дуже давно. В одному селі жила чарівна і привітна дівчина. Звали її Калинкою. Люди любили її за добре серце.

Навесні Калинка, як завжди, пішла до лісу. Довгий курний шлях пролягав до нього. Дай, думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося, Калинка носила воду від своєї хати з криниці і поливала. Деревце прийнялось, і розрісся великий кущ. Іде якось шляхом подорожній. Стомився та й сів під кущем перепочити… Усміхнувся, спасибі тим роботящим рукам, Що його посадили!

Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк — і враз кущ укрився білим-білим цвітом. Дивиться подорожній. Що воно далі буде? Осипався цвіт, замість нього — ягоди червоні, як намисто, виблискують. І диво — в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце.

Прийшла Калинка до свого улюбленого місця і здивувалась зерняткам, а кущ нахилився до неї і шепоче: «Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй нам ім’я своє, Калинко…»

— Діти, хто знає вірш про калину? (Читають вірш про калину.)

Тече вода з-під явора,
Яром на долину.
Пишається над водою червона калина.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою,
Хлюпочуться качаточка,
Поміж осокою.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
й лози зеленіють.

— Хто написав цей вірш про калину? (Відповіді дітей. Пояснення вихователя.)

— Тарас Шевченко, він у своєму «Кобзарі» 385 разів вжив слово калина.

Коли козак вирушав на чужину, мати годувала його калиною, поїла калиновим чаєм, давала в дорогу пироги з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку калини, щоб постійно нагадувала йому домівку, матір, кохану дівчину, його рідну мову.

Солов’ї на калині,
На ялині зозуля.
Через гори й долини
Лине пісня з Посулля.
Мова в ній калинова,
Дерева сонячна гілка,
Серця тиха розмова,
Калинова сопілка,
І мости калинові
До братів, до народів,
В сім’ї вольній-новій
Всьому світу на подив.
І на кручах Дніпрових —
Травня повінь зелена,
На мостах калинових —
Малинові знамена.

— Я вам прочитала вірш про калину. А хто з вас знає прислів’я, загадки?

Діти називають, хто що знає.

Я — не груша, я не слива,
Я — калинонька вродлива.
Я стою в зеленім листі
І в червоному намисті.

А чому так прибиралась?
Бо до свята готувалась.
За хатою у садочку,
У зеленому віночку,
Та в червоних намистинах,
Стала нова молода.
І збігаються всі діти,
Щоб на неї поглядіти,
За намисто кожен смик —
Та й укине на язик.

Прислів’я

• Пишна та красива, як червона калина.

• Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

• Щоки червоні, як кетяги калинові.

• Милуйся калиною, як цвіте, а дитиною, як росте.

• І не дівчина, а червоні стрічки має.

— Як ви гадаєте, яку користь калина, як лікарська рослина, приносить людям?

Підсумок

— Що найбільше запам’яталося? Як ваша родина ставиться до калини? Калина — це символ України.