Тема: У гості до бабусі. Розвиток мовлення. Середня група в дошкільному навчальному закладі

Тема: У гості до бабусі. Розвиток мовлення. Середня група в дошкільному навчальному закладі

Програмовий зміст:

• зв’язне мовлення: закріплювати уміння складати описову розповідь про живий об’єкт, за яким безпосередньо спостерігають; доводити свою точку зору, використовуючи елементи порівняння;

• звукова культура: удосконалювати навички наслідувати голоси тварин; закріплювати уміння говорити чітко; розвивати у дітей бажання пізнавати живу природу, творчо мислити; виховувати любов до живих істот, бажання доглядати за ними.

Словник: активізувати словник дітей назвами дитинчат свійських тварин, узагальнюючими словами тварини, птахи.

Матеріал: макет сільського подвір’я, ілюстрації із зображенням свійських тварин та їх дитинчат, цуценя, їжа для цуценяти (шматочок м’яса, кістка).

Хід заняття У гості до бабусі. Розвиток мовлення. Середня група в дошкільному навчальному закладі

(Вихователь запрошує дітей у гості до бабусі.)

Вихователь. Діти, сьогодні ми з вами підемо в гості до бабусі. Подивіться, яке в неї велике подвір’я.

А скільки тут тварин! Давайте спробуємо їх назвати. (Діти називають свійських тварин.)

— А тварини чомусь сумні. Їхні дітки погубилися. Щоб вони знайшлися, потрібно дитинчат правильно назвати. Давайте з вами пограємо у гру «Стук-стук».

Дидактична гра «Стук-стук»

Вихователь. Стук-стук. Хто тут є, хто в будиночку живе? Я — мама-коза, а ви?

Діти. Козенята.

• У кішки — кошенята;

• у собаки — цуценята;

• у кролиці — кроленята;

• у курки — курчата;

• у корови — телята;

• у свині — поросята.

Вихователь. Дивіться, ось і з’явилися наші маленькі дитинчата. Але що це? Вони не можуть знайти своїх мам. Давайте допоможемо їм.

Дидактична гра «Де чия мама?»

Діти розкладають зображення дитинчат тварин до їхніх матерів. Розкладаючи, діти говорять «У поросят мама свиня, у кошенят — кішка.» Вихователь заносить кошик із цуценям.

Діти 1–2 хвилини самостійно розглядають цуценя.

Запитання для дітей

— Що є у цуценяти? (Голова, тулуб, лапи і хвіст.)

— Що у нього є на голові? (Очі, вуха, ні, рот.)

— Які очі у цуценяти? Для чого вони потрібні?

— Що можна сказати про вуха? Яку роль вони відіграють?

— Який ніс? Для чого тваринам потрібен ніс?

— Що є в роті у цуценяти? Для чого потрібні зуби та язик?

— Чим вкрите тіло? Якого кольору хутро?

— Скільки лап має цуценя?

— Як пересувається?

Вихователь. А тепер нашого маленького друга слід погодувати.

— Як ви думаєте, що він буде їсти? (Варіанти відповідей дітей.)

— Дати йому кістку, шматочок м’яса.

— Що цуценя робить? (Гризе, їсть.)

(Діти спостерігають.)

Вихователь. Тепер нашій пташці потрібно відпочити. Чому ви гадаєте, що це не пташка?

Діти. Цуценя це… (тварина).

Вихователь. Доведіть, що цуценя — тварина.

(Діти складають описову розповідь цуценяти, називаючи характерні ознаки тварин і птахів.)

(Зразкова розповідь дитини: «Цуценя — це тварина. У нього є голова, тулуб, лапи, хвіст. Лап — чотири, а у птаха їх дві. У цуценяти два вуха, а у птахів вух немає, є лише слухові отвори. У цуценяти м’який, чорний ніс, а у птаха — дзьоб. Тіло цуценяти вкрите хутром, а у птаха вкрите пір’ям. Птах може літати, а цуценя ходить, бігає.»)

Гра «Я почну, а ти продовжуй»

Вихователь називає тварину, а діти передають її звуки.

Вихователь. Собака

Діти. Гавкає (гав-гав).

Вихователь. Кіт — …, кінь — …, свиня — …, корова — …, коза — …, баран — …, півень — …, курка — …, віслюк — …

Вихователь. Діти, давайте придумаємо ім’я нашому маленькому другові. Ви можете погладити його. Але гладити слід обережно, від голови до хвостика.

Підсумок

Вихователь. Нам уже час вертатися до групи. Давайте скажемо всім «до побачення».