Як я впіймав карася (Твір-розповідь про випадок із життя). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література
Торік літом я відпочивав у селі разом з татом. Це невелике село розташоване на крутому березі Десни.
Якось тато розбудив мене вранці й запросив, як тут звикли казати, «на риби». Ми зібрали наші рибальські снасті й пішли до річки. Там ми сіли в човен.
Тато попросив сісти на весла й розпустити вудку, поки він приготує наживку.
Течією нас понесло аж на середину річки. Тоді тато відібрав у мене весла й спрямував човен у тиху маленьку затоку. Там ми зупинилися. Тато закинув свою вудку, а я свою. Ми чекали досить довго. Раптом я відчув, як щось смикнуло мою вудку. Спочатку мені здалося, що моя снасть просто зачепилася за корч, але волосінь натяглася і її почало тягнути кудись вбік. Я повільно потяг, і ось із води показалося щось пласке й сріблясте. Коли я витяг здобич, тато пояснив, що це величенький карась.
Того дня я кілька разів закидав вудку, але такого чудового карася мені не вдалося більше впіймати. З відпочинку я повернувся заядлим рибалкою.
Як ми потрапили під грозу (твір-розповідь про випадок із життя)
Якось теплим вересневим днем ми з друзями ходили до лісу. Припікало гаряче сонечко. Над нами світилося прозоре й чисте блакитне небо. Від подиху легенького вітерця шелестіло жовтогаряче листя.
Ліс стояв урочистий. Сонячні промінці падали на листя, створюючи гармонійну й святкову атмосферу.
Ми дуже старанно шукали грибів, але не знайшли їх. Мабуть, з причини того, що довго не було дощу й земля потріскалася та пересохла.
Скоро ми натрапили на кущі, які рясніли горіхами. Ми взялися збирати горіхи зі справжнім завзяттям. На жаль, ми не помітили, що за лісом причаїлася небезпека.
Страшний вітер налетів зненацька. Дерева захиталися. Вогняна сліпуча блискавка розітнула хмари. Ми розгубилися: бігти додому далеко, а лишатися в лісі небезпечно. Дощ полився, як з відра. Вітер шаленів у верхівках дерев. Здавалося, що цій останній осінній грозі не буде кінця.
Ми дочекалися. Вітер вгамувався. Дощ ущух. Ми були мокрі до останньої нитки. Зате як радісно було нам йти по розмоклій землі, несучи повні кошики справжніх лісових горіхів.
Як я впіймав карася (Твір-розповідь про випадок із життя). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література.
Повернутися на сторінку Шкільні твори