«Хліб — як сонце», — каже народ (Твір-роздум). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література
Одного разу я бачив, як стомлений агроном тримав у руках зерна нового врожаю. У нього були щасливі очі. Я мрію пізнати в житті таке саме щастя. Щастя від усвідомлення того, що ти зробив добру, корисну для людей справу. Мені часом стає аж ніяково, коли звідусіль чую: «любіть землю», «кохайтеся в хліборобській праці». Можливо, я трохи перебільшую, але мені здається, що оті розмови про «тумани», «жайворонка в голубому небі», про те, як пахне рілля і задумливо шепоче ліс, і про інші «принади» — вони просто нікому не потрібні. Не дивуйтеся. Я поясню. Це таким способом, певне, прагнуть прилучити нас до землі. Але ж це все одно, що умовляти мене чи моїх друзів полюбити своїх батьків.
Я й без того люблю землю. І не тільки тому, що мені подобаються жайворонки й верби над ставом. Я знаю її, мою землю, і порепану від спраги, й набряклу від дощів, що ллють без перепочинку, вимиваючи родючі соки. А все одно люблю, бо вона моя. Моя і батьків моїх.
«Хліб — як сонце», — каже народ (Твір-роздум). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література
Повернутися на сторінку Шкільні твори