УЧИТЕЛЮ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ (ЗА ПОЕЗІЄЮ В. СОСЮРИ «УЧИТЕЛЬ»), УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

УЧИТЕЛЮ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ (ЗА ПОЕЗІЄЮ В. СОСЮРИ «УЧИТЕЛЬ»), УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Вчителько моя, зоре світова…
А. Малишко

У кожного з нас є в житті Вчитель у найвищому розумінні цього слова: мудрий порадник, суворий наставник, лагідний помічник. Поетові Володимиру Сосюрі пощастило — в його житті був учитель, що завоював повагу і щиру любов своїх учнів. Йому присвятив поет свого вірша через багато років після закінчення школи. Вдячний учень пам’ятає найдрібніші і найпростіші деталі його зовнішності: «тихий карий зір і кашель… сухий». І це невипадково: учитель-наставник став рідною, близькою людиною. Особливої довірливості, інтимності віршу надає його форма — звертання до вчителя. Це неначе сповідь, звіт дорослої людини. Автор стверджує, що праця вчителя не була марною, він залишив глибокий слід у душах своїх вихованців:

Ти вчив любити подвиги людини, Красу труда й безсмертний рідний край.

Учитель допомагав їм дорослішати й пізнавати світ:

З тобою наша молодість розквітла
І наших дум пориви огняні.

Нині говорять, що бути вчителем непрестижно, несучасно, але я не згодна з цим. Чи може хтось бути сучаснішим за людей, які виховують майбутнє країни? Я погоджуюсь із Володимиром Сосюрою, що вчительський «благородний, безкорисливий труд» є «подвигом високим». І доказом тому є цей чудовий вірш.

ТВІР НА ТЕМУ УЧИТЕЛЮ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ (ЗА ПОЕЗІЄЮ В. СОСЮРИ «УЧИТЕЛЬ»), УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Повернутися на сторінку Українська література, шкільна програма

Повернутися на сторінку Твори з української мови і літератури