Твір на тему ТРАГЕДІЯ ЗАКОХАНОГО СЕРЦЯ У ЗБІРЦІ І. ФРАНКА «ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ», Українська література, 10 клас

    Твір на тему ТРАГЕДІЯ ЗАКОХАНОГО СЕРЦЯ У ЗБІРЦІ І. ФРАНКА «ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ», Українська література, 10 клас

     

    1896 року вийшла третя Франкова поетична збірка — лірична драма «Зів’яле листя». Вона розподіляється на три цикли — «жмутки».

    Усі вірші трьох «жмутків» об’єднуються однією ідеєю — глибоким, але нерозділеним, нещасливим коханням.

    Перший «жмуток» присвячений оспівуванню кохання, та з’являються перші нотки смутку:

    Що щастям, спокоєм здавалось,
    Те попелу тепла верства;
    Під нею жаги і любові
    Не згасла ще іскра жива.

    Ліричний герой вже починає розуміти, що його кохання не взаємне, але з серця не зникає образ коханої:

    Не буду гасити!
    Най бухає грішний огень!
    І серце най рветься, та вільно най ллється
    Бурливая хвиля пісень!

    Герой марить своєю обраницею: «Не знаю, що мене до тебе тягне.», «За що, красавице, я так тебе люблю.» Дівчина відмовила юнакові, для нього це страшний удар:

    Не надійся нічого! Чи ти знаєш,
    Що ті слова — найтяжчая провина.

    Ліричний герой захоплений глибоким коханням, у його душі світлі хвилини чергуються з темними, надія — з відчаєм.

    В останньому вірші першого «жмутку» — «Епілог» автор пише:

    Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі,
    Розвійтесь, як тихе зітхання!
    Незгоєні рани, невтишені жалі,
    Завмерлеє в серці кохання.
    Ті скарби найкращі душі молодої
    Розтративши марно, без тями,
    Жебрак одинокий, назустріч недолі
    Піду я сумними стежками.

    Другий «жмуток» містить перлини інтимної поезії — «Ой ти, дівчино, з горіха зерня.», «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «Чого являєшся мені у сні?» Тут почуття песимізму і печалі дедалі зростають:

    Як почуєш вночі край свойого вікна,
    Що щось плаче і хлипає важко,
    Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,
    Не дивися в той бік, моя пташко!
    Се не та сирота, що без мами блука,
    Не голодний жебрак, моя зірко;
    Се розпука моя, невтишима тоска,
    Се любов моя плаче так гірко.

    А в третьому «жмутку» ліричний герой осягає увесь біль нерозділе-ного почуття. Це найсумніший «жмуток»:

    Не можу жить, не можу згинуть,
    Нести не можу ні покинуть
    Проклятий сей життя тягар!

    З’являються перші згадки про самогубство:

    Я хтів життю кінець зробить,
    Марну лушпину геть розбить.
    Я чую се,— єдиний лік —
    Се кулька в лоб.

    Герой ще вагається, він чіпляється за залишки любові, але й вони врешті зникають, нещасний закоханий прощається зі своєю помічницею — піснею, в думках — із коханою; з самим життям:

    Отсей маленький інструмент,
    Холодний та блискучий.
    Один кивок. один момент.
    За мить одну
    Навіки я спочину.

    Хоча збірка «Зів’яле листя» й сповнена трагічних мотивів, поет оприлюднив її не для того, щоб зайвий раз зобразити «рефлексії». У передмові до першого видання І. Франко писав: «Та хто його зна,— думалось мені,— може, се горе таке, як віспа, котру лічиться вщіплюванням віспи?» І закінчує свою передмову цитатою Ґете: «Будь мужньою людиною і не йди моїм слідом!»

     

    Твір на тему ТРАГЕДІЯ ЗАКОХАНОГО СЕРЦЯ У ЗБІРЦІ І. ФРАНКА «ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ», Українська література, 10 клас

     

    Повернутися на сторінку Твори з української літератури, 10 клас

    Комментарии закрыты.