СОФІЯ КИЇВСЬКА— СИМВОЛ ДУХОВНОГО НАДБАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ (ЗА РОМАНОМ ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО «ДИВО»), УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Де шукати витоки духовності? В історії свого роду, в його прадавніх коренях. Десять століть тому було збудовано Софіївський собор у Києві, а його куполи ще й досі радо вітають сонце. Софія Київська — велич українського народу, втілення його мудрості й сили, таланту й слави, символ духовного єднання нації.
Величний образ собору, цього незвичайного дива, «що ніколи не кінчається і не переводиться», змальовано у романі П. Загребельного «Диво». Софія Київська схвилювала письменника, тому він не міг не звернутися до далекої і сивої історії.
І зламуються перед читачем глухі паркани між сучасністю й минулим, звучать вічні загальнолюдські питання життя і смерті, тлінного і вічного. Бо вивчати історію — значить думати про майбутнє.
Романом «Диво» П. Загребельний стверджує, що наші предки були не лише умілими майстрами, а й людьми високої духовної культури. І це передовсім полонить читача, западає в душу.
Чи можна втекти від краси, побачивши її бодай раз? — ставить автор запитання. Чи можна її знищити? Ні! І таким незнищенним та вічним у своїй величі й красі є Софія. «Цей собор вже з першого дня його існування, певно, мало хто вважав за житло для бога — він сприймався як надійний притулок людського духу, … і кожен намагався зітерти його з земної поверхні, але собор стояв, несхитно, вічно, так ніби небудований був, а виріс із щедрот київської землі, став її продовженням, гучним її криком, її співом, мелодією, барвою. Диво!»
Зодчим цього дива став «роб» Сивок, який з глибин лісу пробився до людей, побачив красу Києва, барви церкви Богородиці, що пробудили його творчі сили. Він мав талант від Бога, що йшов з глибин народної мудрості, з невичерпних скарбниць народного досвіду.
Сивок звів храм, рівного якому не було в світі. І прославить це творіння, це диво народ слов’янський, його державу — Русь Київську навіки. І схилятимуть голови перед цим витвором душі народної друзі і недруги наші, й ніхто й інколи не зможе заперечити самобутність і самостійність витоків культури предків народу українського. Це була неповторна культура, якої світ ще не бачив. Не випадково на зауваження князя Ярослава Мудрого, який, спостерігаючи за роботою Сивоока, сказав: «Незвично кладеш», той відповів: «Ото й тільки мистецтво, як незвичне… Владі це не до вподоби. Владі миле усталене. А краса лише в неоднаковості».
Сивоок не просто збудував собор, а створив поезію в камені — величну Софію, яка стала духовним надбанням українського народу, доказом талановитості українських народних умільців.
Софія Київська — не просто культова споруда. Вона — символ української нації, її незламності, незнищенності. І ми, нове покоління, пишаємося цією коштовною перлиною, доземно вклоняємося перед його творцями. Які секрети ховають в собі стіни цього храму, його дивовижні мозаїки і фрески? Софіївський собор — нетлінна святиня українців, оберіг наших душ.
ТВІР НА ТЕМУ СОФІЯ КИЇВСЬКА— СИМВОЛ ДУХОВНОГО НАДБАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ (ЗА РОМАНОМ ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО «ДИВО»), УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Повернутися на сторінку Українська література, шкільна програма
Повернутися на сторінку Твори з української мови і літератури