Твір на тему ОБРАЗ УКРАЇНИ В ПОЕЗІЇ В. СИМОНЕНКА, Українська література, 11 клас

    Твір на тему ОБРАЗ УКРАЇНИ В ПОЕЗІЇ В. СИМОНЕНКА, Українська література, 11 клас

     

    Я. з твоїм ім’ям вмираю І в твоєму імені живу!
    В. Симоненко. «Україні»

     

    У шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу приходить плеяда талановитих українських поетів — І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Стус, В. Симоненко. Вони прагнули наблизити людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, правди — цих загальнолюдських ідеалів, за якими не губилися ідеї національної свідомості, патріотичних почуттів.

    Василь Симоненко прожив недовге життя — лише 28 років, але його життя продовжується в його поезії, бо вона близька своїми мотивами і сьогоднішньому читачеві.

    Тема рідної землі, України була провідною у ліриці В. Симоненка:

    Землю люблю я широку мою,
    Хай би піском шелестіла,
    Хай би пустеля у ріднім краю, —
    Все ж він і рідний і милий.
    («Моя любов»)

    У кожному слові молодого поета — любов: любов до своєї землі, до людини, до своєї Батьківщини. Образ України як єдиної, безмежно дорогої для кожного українця Вітчизни, без якої життя втрачає смисл; звернення до земляків: любити рідну землю і дбати про її майбутнє — розкрито у таких поезіях: «Лебеді материнства», «Україні», «Задивляюсь у твої зіниці.», «Земле рідна! Мозок мій світліє…» та інших.

    У своєму щоденнику В. Симоненко писав: «Найбільше люблю землю, людей, поезію і. село Біївці на Полтавщині, де мати подарувала мені життя». Гімн незрадливій материнській любові і синівській вірності Вітчизні звучить у поезії «Лебеді материнства»:

    Можна все на світі вибирати, сину,
    Вибрати не можна тільки Батьківщину.

    Бо двох Батьківщин, як і двох матерів, не буває. Ця сповнена материнською ніжністю поезія утверджує одвічну істину: без Батьківщини немає людини. А для поета Україна — це:

    Україно! Ти для мене диво!
    І нехай пливе за роком рік,
    Буду, Мамо, горда і вродлива,
    З тебе дивуватися повік.
    («Задивляюсь у твої зіниці…»)

    Це для неї — рідної Вітчизни — поет творить і живе:

    Ради тебе перли в душі сію,
    Ради тебе мислю і творю.
    («Задивляюсь у твої зіниці…»)

    Заради майбутнього своєї Батьківщини борються її сини:

    Україно! Ти — моя молитва,
    Ти моя розпука вікова.
    Гримотить над світом люта битва
    За твоє життя, твої права.
    («Задивляюсь у твої зіниці…»)

    Бо доля України — найважливіше для ліричного героя Симоненкової поезії. Тому що щасливим він буде тоді, коли процвітатиме його країна, коли буде в ній мир і спокій, коли в ній щасливо житимуть люди:

    Коли крізь розпач випнуться надії
    І загудуть на вітрі степовім,
    Я тоді твоїм ім’ям радію
    І сумую іменем твоїм.
    («Україні»)

    Ліричний герой поезії В. Симоненка — це образ сина-патріота, що гостро відчуває свій кровний зв’язок із рідною землею і готовий на самопожертву за щастя України:

    Коли мечами злоба небо крає
    І крушить твою вроду вікову,
    Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
    І в твоєму імені живу!
    («Україні»)

    Поет ніби передбачив у цій поезії свою долю — поет живе сьогодні в імені своєї Батьківщини.

    У поезії «О земле з переораним чолом.» поет говорить про складну історичну долю України з переораним скорботою чолом, але дорогу серцю її синів:

    0 земле з переораним чолом,
    З губами, пересохшими від сміху,
    Тебе вінчали з кривдою і злом,
    Байстрятам шматували на утіху.
    Вкраїнонько! Розтерзана на шмаття
    Любове світла! Чорна моя муко!
    І радосте безрадісна моя! Бери мене!
    У материнські руки
    Бери моє маленьке гнівне Я!
    Для мене найсвятіша нагорода —
    Потрібним буть, красо моя, тобі.

    Сила поезії В. Симоненка — у безмежній щирості й правдивості. Його поезія має перетворюючу силу: теплі і такі звичайні слова примушують читача замислитись, як він живе:

    Ті пісні мене найперші вчили
    Поважать труд людський і піт,
    Шанувать Вітчизну мою милу,
    Бо вона одна на цілий світ.
    Бо вона одна за всіх нас дбає,
    Нам дає і мрії, і слова,
    Ласкою своєю зігріва.
    («Грудочка землі»)

    Отже, патріотизм, вірність рідній Україні, безмежна любов до свого народу, його культури — ось основні мотиви лірики Василя Симоненка.

     

    Твір на тему ОБРАЗ УКРАЇНИ В ПОЕЗІЇ В. СИМОНЕНКА, Українська література, 11 клас

     

    Повернутися на сторінку Твори з української літератури, 11 клас

    Комментарии закрыты.