Українська пiсня. Від минулого до сьогодення, українська народна творчість, шкільна програма
Наша дума, наша пiсня
Не вмре, не загине.
(Т. Шевченко)
Українська пiсня… Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юнiсть красиву i нiжну. Яка мити не спiвала цих легких, як сон, пiсень над колискою дорогих дiтей.
З народних пiсень ми довiдуємося про минуле нашого народу. його побут i звичаї, надiї i сподiвання, про важливi iсторичнi подiї, що вiдбуваються в Українi, уславлюються подвиги окремих осiб, змальовується героїчне минуле нашої Вiтчизни.
Пiсня «Зажурилась Україна» складається всього з 12 рядкiв. А як багато в нiй людського горя, мук, страждань! Їх несли в Україну iноземнi поневолювачi. Народ ненавидiв загарбникiв, горiв бажанням якнайшвидше помститися ворогам, кликав своїх синiв: «Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати».
Iсторичнi пiснi «Максим, козак Залiзняк» i «Ой з-за гори високої» розповiдають про улюблених у народi козацьких ватажкiв Максима Залiзняка i Данила Нечая. Перший, очоливши гайдамацький загiн, громив польську шляхту, чим заслужив собi в потомках вiчну славу, а другий, знищивши багато ворогiв, смертю хоробрих полiг у бою проти величезної польської армiї.
Побутувало серед народу чимало рекрутських, чумацьких, наймитських i бурлацьких пiсень. В них оспiвувалась тяжка солдатська служба («У недiлю уночi збиралися багачi»), нещасна доля чумака-наймита («Чумаче, чумаче, чого зажурився?»). Всi цi пiснi вiдобразили всю неволю, важку долю трудової людини, водночас висловлюючи i її протест проти панщини та крiпацтва.
Українськi народнi пiснi нової доби, тобто пiсля Жовтневої революцiї, уславлюють трудовi i бойовi подвиги наших людей.
У пiснi «й чого ти, земле, молодiти стала!» народ спiває хвалу новому життю, рiднiй Батькiвщинi, яка «наче та дiвчина в оксамит убралась», а люди «помолодiли», бо стало краще жити.
Високi моральнi якостi наших людей — любов до Вiтчизни, мужнiсть i працелюбнiсть — оспiвуються в пiснi «Ми йдемо до бою». Кожне слово тут — вияв упевненостi нашого народу в неминучiй перемозi над фашистами. З цiєю пiснею перегукується iнша, також воєнних рокiв, — «Ой, у лiсi зеленому». В нiй уславлюється героїзм i вiдвага безстрашних ковпакiвцiв, месникiв народних, справжнiх патрiотiв, якi в iм’я перемоги над нiмецькими загарбниками не шкодували свого життя.
Повернувшись з вiйни, учорашнi воїни активно включилися в героїчну працю. Характерною саме для цього перiоду є народна пiсня «Край щасливий, край веселий».
Тему охорони наших кордонiв розкрито в пiснi «То не море шумить».
У повоєнний час в народних пiснях оспiвувались герої, якi замислювались над складними питаннями пiдкорення природи, над проблемами багатих i сталих урожаїв.
Отже, як бачимо, народна пiсня народжується, розповсюджується i стає надбанням народу.
Морально чистi, щирi i простi українськi пiснi вiдiграють неоцiненну виховну роль, вчать нас народної мудростi та краси.
Твір на тему: Українська пiсня. Від минулого до сьогодення, українська народна творчість, шкільна програма
Повернутися на сторінку Шкільні твори з української літератури. Шкільні твори з української мови
Повернутися на сторінку Твори з української літератури (скорочено)
Повернутися на сторінку Усна народна творчість, український фольклор, шкільна програма