Таємниці Велесової книги, давня українська література, шкільна програма
«Велесова книга» є першим писемним документом, в якому зафіксовано історію докняжої і княжої доби. Але і зараз ведуться суперечки про те, чи ця книга підроблена, чи оригінальна. На жаль, точної відповіді на це питання ми, незважаючи на значний розвиток науки, не можемо дати, бо самі дощечки, на яких записаний текст «Велесової книги», втрачені, а залишилися лише копії та фотокартки.
Узагалі, історія «Велесової книги» дуже цікава. Довгий час найдавнішими письмовими пам’ятками . Київської Русі були літописи XI століття, тому поява давнішого документа викликала велике зацікавлення, а разом з тим і питання: чому він не був знайдений раніше. Молодий полковник Ізенбек навіть і не підозрював, що він увійде в історію, перш за все, не як учасник громадянської війни, а як той, хто у великому маєтку Великий Бурлюк 1919 року знайшов дивні дощечки, текст на яких був написаний невідомим алфавітом і невідомою мовою. Щоб розшифрувати їх, треба було знати церковнослов’янську, російську, українську, білоруську, чеську, польську. Ізенбек довгий час нікому не показував свою знахідку, але у Бельгії він випадково зустрів Ю. Миролюбова, який викликав, мабуть, у нього довіру. Йому він показав дощечки і запропонував їх переписати і розшифрувати. Робота тривала довгий час. У 1939 році Ю. Миролюбов відправив копії до Музею російського мистецтва у Сан-Франціско, але після цього ж року доля оригіналу невідома, бо Ізенбек помер, а разом з ним пропав його дорогоцінний скарб. Ось тому-то, що ніхто не бачив ці дощечки, так багато сперечаються про те, чи вони справжні.
У «Велесовій книзі» цікаво розповідається про походження українського народу та історію Київської Русі. Зокрема, за однією з легенд говориться про батька Ора, який був предком усіх орачів і мав три сини, що відокремилися від батька і заснували три народи: русичів, чехів, хорватів. Ще є легенда про Богумира, що мав дочок Древу, Скреву, Полеву. Вони одружилися, і так утворилися три племені: древляни, кривичі і поляни.
У книзі розповідається про часи первісно-общинного ладу на землях майбутньої України, про які майже до XX століття було дуже мало відомо. Відносно недавно були відкриті трипільська, зарубинська, черняківська культури на території України. І «Велесова книга», і археологічні розкопки показали, як мало ми ще знаємо про історію і культуру нашої землі. Можливо, тому, що багато відомостей, які мали науковці, не збігалися із фактами, описаними у «Велесовій книзі», вчені і не можуть прийняти її повністю.
…Тай спитайте
Тоді себе: що ми?
Чиї сини ?Яких батьків ?
Т. Шевченко
Питання про походження українців завжди було актуальним. У різні часи ця проблема вирішувалася по-різному, існували найрізноманітніші версії про пращурів і про батьківщину сучасних українців. Про те, що це питання хвилювало наших прадідів, свідчать давні писемні пам’ятки. Спроба вирішити цю проблему простежується і в «Велесовій книзі», що до наших днів залишається загадкою для дослідників.
«Велесова книга» була знайдена в 1919 році на Харківщині полковником білої армії Ізенбеком. Щоправда, віднайдена вона була не у формі книги в нашому розумінні цього слова, а у вигляді загадкових дощечок. Довгий час про їх існування ніхто не знав. І тільки в другій половині XX століття, завдяки копіям, таємно зробленим Юрієм Миролюбовим, наука дізналася про них. Усього відомо сорок дощечок. Учені доводять давність цих дощечок. Але, незважаючи на численні експертизи і дослідження, так і не вдалося встановити хоча б приблизний час створення цієї пам’ятки. Загадкою залишається і її автор чи автори. Ця книга є збірником історико-релігійних текстів. Учені припускають, що це залишки п’ятнадцяти різних пам’яток. Дощечки дістали назву «Велесова книга» через частотність вживання імені бога сонця Велеса.
Умовно «Велесову книгу» поділяють на чотири тематичні цикли, найбільшим з яких є цикл «Хто ми й куди йдемо». У цьому розділі розповідається про хліборобський народ арійського походження, який заселяв землі сучасної України. Зустрічаються й інші назви цього народу, наприклад: ари, арії, укри, руси. У циклі розповідається про побут, господарювання, види діяльності цього народу, їх віру і повір’я. У книзі є згадка про «три славних племені», що виникли завдяки трьом синам батька Ора — Кия: Пащек і Горовата, імена яких нагадують імена трьох братів — Кия, Щека і Хорива — з «Повісті минулих літ». У другому умовному циклі «Війна з готами і гунами» йдеться про війни з кочовими племенами. У циклі «Мусимо дбати про вічне» з’являється образ Матері-Птиці, тобто образ долі. У творах нашої писемності образ птиці символізує долю, щастя, славу, образ матері — берегиню народу. Останній цикл — «З минулого після Кия», в якому подається своєрідна ідеалізація правової рівності, що панувала в прадавні часи. Отже, бачимо, що на дощечках зафіксовано багато фактів, притаманних українському характеру, менталітету нашого народу, його повір’я і уявлення, прагнення і світосприйняття.
Хто ж ми? Куди йдемо?
Чи віднайдемо відповідь на ці питання в «Велесовій книзі», чи розтлумачимо її загадку? Будемо сподіватися на краще!
Твір на тему: Таємниці Велесової книги, давня українська література, шкільна програма
Повернутися на сторінку Шкільні твори з української літератури. Шкільні твори з української мови
Повернутися на сторінку Твори з української літератури (скорочено)
Повернутися на сторінку Усна народна творчість, український фольклор, шкільна програма