ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ ЯКІ Я ЛЮБЛЮ. УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ

Прислів’я та приказки які я люблю. Українські народні прислів’я та приказки, українська народна творчість, шкільна програма

Книга — скарбниця людських знань, духовне багатство кожного народу. Та був час, коли книг не було, а люди з уст в уста передавали мудрi настанови, життєвi ситуацiï.

Усна творчiсть — це творчiсть не окремоï людини, а багатьох людей, цiлих поколiнь. От i у нашоï родини є улюбленi прислiв’я та приказки. Коли я ще була ма­ленькою, мiй дiдусь менi казав: «Пiд лежачий камiнь вода не тече», «Не кажи — не вмiю, а кажи навчусь», — коли менi щось не хотiлось робити. Я пiдросла, пiшла до школи. У мене з’явилися новi друзi, i згадалось прислiв’я «Скажи менi, хто твiй друг, i я скажу, хто ти».

Хотiлось мати справжнiх друзiв, надiйних, якi б були поряд завжди. Щоб можна було покластися на них, а ïм на мене. I коли вони кличуть мене гуляти надвiр, а я ще не зробила уроки, то дiдусь знову каже менi прислiв’я: «Зробив дiло — гуляй смiло». Я дуже добре запам’ятала цi прислiв’я.

А одне прислiв’я менi дуже запало у серце. Я думаю, що його я запам’ятаю на все життя, як запам’ятав його мiй дiдусь: «Дерево мiдне корiнням, людина — родом i народом». Як багато любовi до рiдноï землi, до батькiв у цих словах. Прислiв’я дуже допомагають менi у життi. Iнколи я цього не помiчаю, але вже переконалась, що найчастiше в життi буває так, як народна мудрiсть говорить.

Твір на тему: Прислів’я та приказки які я люблю, українська народна творчість, шкільна програма

Повернутися на сторінку Шкільні твори з української літератури. Шкільні твори з української мови

Повернутися на сторінку Твори з української літератури (скорочено)

Повернутися на сторінку Усна народна творчість, український фольклор, шкільна програма