Образи народної пісні «Вiє вiтер на долину», українська народна творчість, шкільна програма
Iз давнiх-давен пiсня виражала радiсть i смуток, сподiвання i мрiï. До пiснi зверталися при найрiзноманiтнiших негодах i душевному неспокоï. У нiй можна почути сльози i веселий смiх, вiдлуння своïх почуттiв, знайти мудру пораду i надiйну пiдтримку.
Усi важливi вияви сiмейного життя вiдтворювалися у родинно-побутових пiснях. До таких належить i народна пiсня «Вiє вiтер на долину». Уявляється менi вродлива молода жiнка, яка схилилася над аркушем паперу. Вона щось пише, а сльози нестримно ллються з ïï очей. Вона б рада покинути все, щоб опинитися у любiй сторонi, серед милих ïï серцю людей, адже:
Нема ж цвiту бiлiшого
Над хрiн та над редьку,
Нема ж роду рiднiшого
Над отця, над неньку.
За своєю сестрою, яка одружилася та змушена жити у чужiй сторонi, журиться брат, хоче дiзнатися, чи звикла вона жити у свекрухи. Думаю, що мiж сестрою та братом теплi i щирi стосунки. Недарма вона пише у своєму листi:
Нема ж цвiту бiлiшого
Над тi полуницi,
Нема ж роду рiднiшого,
Як брат та сестрицi.
Пiдтримка брата допомагає сестрi жити серед чужих людей, зносити докори свекрухи i насмiшки чоловiкових родичiв. Себе вона порiвнює iз криницею, що знаходиться у полi мiж дорогами:
Що хто iде, а хто ïде
— Водицi нап’ється,
А iз мене, нещасноï,
Хто схоче, — смiється.
Хочеться вiрити, що ця дiвчина буде щасливою зi своïм чоловiком, що у ïхнiй сiм’ï надовго оселяться любов, вiрнiсть, вiдданiсть i повага.
Останнi рядки пiснi звучать оптимiстично i дарують надiю:
Нема ж цвiту бiлiшого
Та над ожиноньку,
Нема в свiтi вiрнiшого
Та над дружиноньку.
Твір на тему: Образи народної пісні «Вiє вiтер на долину», українська народна творчість, шкільна програма
Повернутися на сторінку Шкільні твори з української літератури. Шкільні твори з української мови
Повернутися на сторінку Твори з української літератури (скорочено)
Повернутися на сторінку Усна народна творчість, український фольклор, шкільна програма