Аналіз і характеристика пісні «За Сибіром сонце сходить», українська народна творчість, шкільна програма
Скільки б я не читав історичних книг, скільки б не дивився документальних фільмів, скільки не знайомився з фольклорними історичними текстами, скілки не дізнавався про окремі факти з історії нашого народу, в мені тільки укріплюється одна думка щодо історії як такої. Думка така: історія — це не минуле, то формально історичні події сталися колись, скількись років чи сторіч тому, вони не є минулим! Все, що колись мало місце у житті нашого народу ; присутнє і зараз — у народному менталітеті, у сучасних реаліях. Наслідки на події не припиняють і ніколи не припинять впливати на сучасність. Відтак можна не знати історію, бо все, що відбувається навколо нас — це і є історична спадщина у дії, скажімо так.
Пісня про Устима Кармалюка, відома також під назвою «За Сибіром сонце сходить», справила на мене досить сильне враження. Коли я був малий, мені дуже подобалась британська легенда про Робін Гуда. Але я ніколи й подумати не міг ,що в нашій історії був свій Робін Гуд:
З багатого хоч я й візьму
Убогому даю.
Отак гроші поділивши,
Я гріхів не маю.
Устим Кармалюк в історичній пісні «За Сибіром сонце сходить…» постає раєм, який відмовляється від власних приватних, як сказали б зараз, інтересів ; ради боротьби за справедливість. Напевно, сучасні люди вважали б це нездорові альтруїзмом, невмотивованим «геройством»… Зараз майже немає таких людей тих, які є, — вважають диваками. Але я думаю, що, коли б в історії не було ких особистостей, якби кожен піклувався тільки про свою хату, яка, як відоц; краю, було б набагато гірше. Кожному народу потрібні свої Гамлети, Донкіхоти і Робінгуди. Без них розвиток суспільства неможливий. Вони не тільки «у багатихх; беруть, а бідним дають», вони виховують відчуття справедливості у віру в людину, віру у взаємодопомогу.
Агресори, і справники
За мною ганяють,
Більше вони людей б’ють,
Як я гріхів маю.
Зовуть мене розбійником,
Кажуть — розбиваю.
Ще ж нікого я не вбив,
Бо й сам душу маю.
Мене навіть здивувало, як це у простому тексті історичної пісні невідомі авторам вдалося порушити справді вічні й навіть філософські проблеми. Чи бути добру з кулаками? Це питання кожен вирішує по-своєму, це питання вир шує по-своєму не тільки кожна людина, а й кожен народ, кожна історична подія ,навіть не буду висловлюватись із цього приводу — бо наївно вірити у те, і саме ти зможеш дати відповідь на питання, яке стоїть перед людством протягом тисячоліть. Хіба що повторюсь, що в дитинстві мені дуже подобався образ Робі Гуда. Хіба що натякну, що пісня «За Сибіром сонце сходить…» — викликає в мене щиру повагу до її героя.
Історія — це не минуле. Історія Устима Кармалюка — триває. Скажете хіба й у сучасному світі ми не спостерігаємо іноді просто кричущі випадки ; справедливості — соціальної, морально-етичної та й просто фінансової. Але ; просто вражає! Тільки уявімо різницю між тими часами, коли діяв Кармалюк: тепер суспільство має закони, є декларації, які регламентують права інших, одне слово, світ став більш цивілізованим. Чому ж зараз, за таких, здавалось б, сприятливих умов, ця несправедливість досі не може бути подолана? , В світі стало менше Кармелюків?..
Нехай гонять, нехай ловлять,
Нехай заганяють,
Нехай мене, Кармалюка,
В світі споминають!
Пам’ятаємо ці рядки, бо ситуація з історією в Україні просто абсурдна. ; Мали місце, кілька сторіч тому, — існують і зараз, власне історія — ніби і у далекому минулому. Може, варто навпаки?!
Аналіз і характеристика пісні «За Сибіром сонце сходить», українська народна творчість, шкільна програма
Повернутися на сторінку Шкільні твори з української літератури. Шкільні твори з української мови
Повернутися на сторінку Твори з української літератури (скорочено)
Повернутися на сторінку Усна народна творчість, український фольклор, шкільна програма