Щастя як основна категорія етики Г. Сковороди — Григорій Савич Сковорода — Література XIV-XVIII ст. Українська література. Підготовка до ЗНО. Зовнішнє незалежне оцінювання з української літератури
Григорій Савич Сковорода (1722-1794). Щастя як основна категорія етики Г. Сковороди
Григорій Савич Сковорода своє етичне вчення спрямовував на практичні поради, які вкажуть людині шлях до щастя. Саме проблеми щастя займають центральне місце у творчості мислителя. Цій темі присвячено значну частину збірки «Басни Харьковскіе» і цикл філософських праць: «Разговор пяти путников о истинном счастії в жизни», «Кольцо», «Розмова, звана алфавит, чи Буквар світу».
Сковорода пов’язує щастя з народною мудрістю, визначенням природних нахилів людини, реалізацією їх у «сродній праці». На його думку, «сродная праця» може приносити людині насолоду самим своїм процесом.
Шляхом самопізнання людина визначає свої нахили і вподобання, починає займатись лише улюбленою працею, одержує задоволення від неї самої і її результатів. «Закон сродності» філософ вважав основним чинником перебудови існуючого суспільства.
Загального щастя, на думку Сковороди, можна досягти лише завдяки працьовитості, а праця є внутрішньою потребою кожної людини. Творча праця сприяє формуванню в людині кращих моральних рис. У трактаті «Розмова, звана алфавит, чи Буквар світу» філософ так доводить цю думку: «Некоторый молодчик был моим учеником. Дитина подлинно рожден к человеколюбію и дружбе, рожден все честное слышать и делать. Но не рожден быть студентом. С удивленіем сожалел я о его осколбенелости. Но как только он отрешился к механике, так вдруг всех удивил своим понятіем без всякаго руководителя». У цій самій праці філософ зазначив: «Багато хто, потоптавши природу, вибирає для себе ремесло наймодніше і найприбутковіше, але сим лише ошукує себе».
Причину «несродностї» Сковорода бачив у бажанні людей зайняти найкраще «місце під сонцем», одержати якомога більше матеріальних благ, здобути славу, почесті, привілеї. На думку філософа, невідповідність обраного способу життя здібностям завдає шкоди не лише людині, а і державі: «Откуду суеверія, лицемерія и єресі?.. Где раченіе сладчайшій дружбы? Где согласіе дражайшаго мира? Где живость сердечного веселія? Кто безобразит и растлевает всякую должность? — Несродность. Кто умерщвляет науки и художества? — Несродность. Она каждому званію внутреннейшій яд и убійца… Иди лучше паши землю или носи оружіе, отправляй купеческое дело или художество твое. Делай то, к чему рожден…»
Ще одним шляхом до щастя, на думку Сковороди, Є любов. Це найкраще людське почуття, адже «…любов усе поєднує, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує? Любов — це початок, середина і кінець, альфа і омега». Але істинна любов не в багатстві, а в спорідненості душ і доброчесності.
Щастя як основна категорія етики Г. Сковороди — Григорій Савич Сковорода — Література XIV-XVIII ст. Українська література. Підготовка до ЗНО. Зовнішнє незалежне оцінювання з української літератури
Повернутися на сторінку Підготовка до ЗНО з української літератури