Розвиток драматургії — Література XIV-XVIII ст. Українська література. Підготовка до ЗНО. Зовнішнє незалежне оцінювання з української літератури

Розвиток драматургії. Література XIV-XVIII ст.

Перші драми XVII століття з’являються у школах, їх авторами були викладачі, а виконавцями — студенти. Тематика таких драм була історичною або соціальною. Наприклад, драма «Володимир» Феофана Прокоповича, «Милість Божа» невідомого автора, «Воскресіння мертвих» Георгія Кониського. У драмі «Володимир» розповідається про життя й діяльність князя Володимира Великого, у «Милості Божій» прославляється Богдан Хмельницький, а у «Воскресінні мертвих» звучать соціальні мотиви — загарбання козацькою старшиною селянських земель та насильство чиновників.

До шкільних драм, як правило, додавалися інтермедії, або інтерлюдії (від лат. inter — між, medius — середина, ludus — гра) — гумористичні сценки побутового характеру, які як невеличкі вистави показували між діями основної драми або в антракті. Сюжетну основу інтермедій складав фольклор (народні жарти, анекдоти, побутові ситуації), а їх завдання вбачали у розважанні напруженого і стомленого глядача. Але цікаві, веселі, злободенні інтермедії цікавили глядача набагато більше, ніж «серйозні» драми.

Велику роль у розвитку драматургії відіграла також творчість « мандрівних дяків ». Під час різдвяних свят вони створювали вертеп — старовинний пересувний ляльковий театр, і ставили вистави з колядками. Вертепник нагадував двоповерховий будиночок ніби у скриньці. Кожний поверх відповідав релігійному чи побутовому змісту: у верхньому ярусі показували релігійні сценки, а в нижньому — побутові, переважно комічного характеру. Замість актора роль виконувала лялька, а схована за вертепом людина її «озвучувала». Вертепні п’єси показували на ярмарках та в хатах, і вони користувалися народною любов’ю за гумор, гостру сатиру та правдиве зображення народного життя.