Роль пісень у весільному обряді. Народна драма. Усна народна творчість — Прадавня українська література. Українська література. Підготовка до ЗНО. Зовнішнє незалежне оцінювання з української літератури

Усна народна творчість. Народна драма

Роль пісень у весільному обряді

Усі весільні обряди супроводжувались піснями. В них пояснювався зміст і значення кожного обряду, прославлялися молоді та їх батьки. Тому обов’язково на кожному весіллі були присутні хори: три жіночі — хор дружок, хор світилок та хор свах, а в деяких регіонах — ще й парубоцький. Між обрядами хори співали пісні різного характеру — жартівливі, застольні, любовні, козацькі або баладні, танцювальні. Чоловіки та парубки здебільшого виконували розмовні діалоги.

Мова народних пісень надзвичайно насичена епітетами, порівняннями, паралелізмами, пестливими словами і персоніфікованими образами. Молода порівнювалася із зіркою, ягідкою, сонечком, називалася княгинею, панночкою, царівною, а молодий — із соколом, князем, царевичем тощо. У піснях про молоду звучала радість з приводу поєднання її долі з долею коханого та смуток і сум за батьками.

Обов’язковими учасниками весілля були також музики — найчастіше оркестр з двох-трьох інструментів (скрипка, бубон, кларнет або цимбали). Музики супроводжували всюди «весільний поїзд», грали хорам та до танців.

Весільні пісні виникли ще у первісному суспільстві, упродовж століть вони змінювалися, варіювалися, але виконували одну й ту ж саму роль: вшановували молодих, їх батьків та

звичаї общини. Існує дуже багато весільних пісень, наприклад, відомий фольклорист Павло Чубинський упродовж року (1869-1870 pp.) записав понад 1943 весільні пісні. Але їх, звичайно, існує набагато більше.