«Поученіє» Володимира Мономаха

«Поученіє» Володимира Мономаха — Література Х-ХІІІ ст. Українська література. Підготовка до ЗНО. Зовнішнє незалежне оцінювання з української літератури

У Лаврентіївському списку «Початкового літопису» вміщена унікальна літературна пам’ятка, відома під назвою «Поученіє» Володимира Мономаха.

Володимир Мономах увійшов в історію як один з найвидатніших князів Київської Русі (жив наприкінці XI — на початку XII століття), який завжди виступав проти княжих усобиць і не мирився з порушенням «крестного целованія» — мирних угод між князями. За його князювання Київська Русь суттєво зміцніла і розквітла як держава і культурний центр. Князь користувався великою повагою і авторитетом не тільки у співвітчизників, але й у Західній Європі, з якою він підтримував тісні дипломатичні та династичні зв’язки (мати Володимира буда донькою візантійського імператора Костянтина Мономаха, а дружина — донька англосаксонського імператора Гарольда). Свій досвід державного діяча, книжника, воїна і батька він вклав у свій твір.

«Поученіє» датується приблизно 1117 р. Твір складається з трьох частин — вступної, біографічної і дидактичної, композиційно пов’язаних між собою. У вступній частині автор говорить, що його твір написаний не тільки для власних дітей, але й для інших читачів як порада у благочестивому житті. Володимир Мономах, з одного боку, каже про необхідність дотримання християнських заповідей, з іншого — накреслює образ ідеального правителя, який не має покладатися на воєвод та слуг і повинен сам розумітися в усіх дрібницях державного управління. Він зазначає причину, що спонукала його написати «Поученіє» , — княжі міжусобиці і рішуча відмова брати у них участь.

Дидактичну частину твору Володимир Мономах підкріпляє автобіографічною, щоб на прикладі власного життя застерегти дітей від нерозважливих вчинків і помилок. Він добровільно зрікся Чернігівського престолу, щоб не розв’язувати війну з Олегом, бо він жаліє «хрестьяных душ і сел горящих і манастыр»; відмовився від змови братів проти Ростиславичів, щоб не порушити клятву і припинити усобиці. Він здійснив 83 великі походи і багато маленьких, уклав 19 мирних угод з половцями, відпустив з полону близько ста їхніх ватажків, а найлютіших на осторогу іншим — перебив.

Володимир Мономах також виступає не тільки як воїн, але як справжній господар — він не цурається ніякої роботи: працював на конюшні, виконував роботу ловчого, власноруч доглядав за яструбами після полювання. І підкреслює, що всюди його оберігав Господь.

Слід відзначити, що літературний жанр «Поученія» Володимира Мономаха дещо подібний до популярних у середньовічній літературі у Візантії та на Заході батьківських повчань дітям.