Особливості творчого методу Лесі Українки. Леся Українка — Літературний процес кінця XIX — початку XX ст. Українська література. Підготовка до ЗНО. Зовнішнє незалежне оцінювання з української літератури

Леся Українка (1871-1913)

Особливості творчого методу Лесі Українки

Особливістю творчого методу, використаного в драмі «Бояриня», є поєднання романтизму з реалізмом. Сюжет цього драматичного твору складають не реальні, а вигадані ситуації. Так само діють у ній вигадані герої, які, однак, відтворюють загальні риси історично-побутового тла Росії та України другої половини XVII століття. Події, що відбуваються у поемі, відображають реальне тогочасне життя в обох країнах.

Прикладом романтичної ситуації є те, що Оксана тяжко захворіла з туги за рідним краєм, а Степан, її чоловік, сподіваючись на царську ласку, вірить, що цар дозволить йому повезти дружину в Україну.

Прикладом романтичного образу можна вважати образ України. Для обох героїв Україна — «це веселий світ» з дівочим співом по гаях, край, де сонце встає, а не заходить, де шануються воля і людська гідність, де поважають батьків, добре слово, жіночу й подружню вірнідть.

За приклад застосування творчих засобів реалізму править точне зображення звичаїв та побуту в Україні й Росії тих часів.

Надзвичайної виразності дії надає використання народних пісень в епізоді, де зображено смертельну тугу героїні за рідним краєм («Ой, як було хорошенько, як рід з родом п’є…», «Небійся, матусю, не бійся, в червоні чобітки обуйся»).

Отже, у драматичній поемі Лесі Українки «Бояриня» обидва методи тісно переплітаються між собою, що визначає своєрідність і неповторність творчого почерку письменниці.