Михайло Шолохов,«Доля людини», Запитання та відповіді, зарубіжна література
Вступ і довоєнне життя. Трагічна доля однієї людини як втілення трагедії всього народу під час Другої світової війни, Запитання та відповіді до теми, зарубіжна література, 7 клас
1. Коли і де відбуваються події в оповіданні?(На Верхньому Дону у першу повоєнну весну (кінець березня) – 1946 рік).
2. Куди направилися автор з товаришем?(В станицю Букановську).
3. Чому шлях у 60 км. вони так довго не могли подолати?(Бездоріжжя, розмоклий сніг. 30 км подолали за 6 годин).
4. Чому коней з бричкою відправили назад? (Далі треба було переправитися через річку, яка розлилася на цілий кілометр, а на тому боці їх чекала машина).
5. Як називалася річка, через яку треба було переправитися?(Єланка).
6. На чому переправляться?(На плоскодонному човнику, що міг узяти не більше як три чоловіки).
7. Марка автомобіля, який дожидав їх на тому березі у колгоспному сараї?(«Вілліс», який бував у бувальцях).
8. Чого автор змушений був чекати на тому березі ще 2 години?(Бо шофер його перевіз на човні, а тепер поїхав по товариша, який залишився на тому березі з речами).
9. Чим спершу зайнявся автор?(Почав пересушувати свої цигарки, які намокли під час переправи).
10. Які ознаки свідчать про те, що перед нами людина із міста, яка приїхала по відповідальному дорученню?(Курив «Біломор», «Мені ніяково було розчаровувати його, що я не шофер», «А ти багато живеш, цигарки куриш»).
11. Чи хизується він своїм становищем? Що говорить про те, що йому часто приходиться спілкуватися з людьми? (Прийняв звертання на «ти», зразу потис протягнуту руку, не став віднікуватися, що не шофер, підтвердив, що пройшов усю війну, не відмовився закурити міцнющого самосаду).
12. Чи можна сказати, що це сам письменник?
13. Хто ж підійшов до нього?(Чоловік із хлопчиком).
14. Опишіть зовнішність випадкового співрозмовника автора?(Високий, сутулуватий чоловік, приглушений басок, велика шкарубка рука. Пропалена в кількох місцях ватянка недбало й грубо заштопана, латка на старих захисних штанях не пришита як слід, а скорше пристебнута широкими, чоловічими стібками; на ньому були майже нові солдатські черевики, але грубі вовняні шкарпетки побиті міллю, їх не торкнулася жіноча рука).
15. На яку деталь у портреті автор звертає більше уваги?Від чого автору зробилося аж моторошно?(«Ви бачили коли-небудь очі, немов присипані попелом, сповнені такої невигойної смертної туги, що в них несила дивитись?»).
16. Чому для порівняння автор вибрав асоціацію з попелом?(Попіл пожарищ війни, попіл – все згоріло дотла).
17. Скільки років хлопчику?(5-6 років).
18. Чому люди іноді заводять відверту розмову?(У поїзді, у автобусі з незнайомими людьми, щоб вилити все, що на душі, бо більше цю людину не побачиш; коли перед тобою людина, яка вміє просто вислухати. Коли вже дуже наболіло на душі.)
19. Які слова свідчать про те, що у цього чоловіка дійсно наболіло на душі?(«За що ж ти, життя, так мене скалічило? За що так покарало? Та нема мені відповіді ні в темряві, ні при ясному сонечку… нема, й не діждусь!»)
20. Далі йде розповідь солдата про своє життя. Як називається цей прийом в оповіданні?(Оповідання в оповіданні, оповідання з обрамленням).
21. З чого починається розповідь чоловіка?(«Попервах життя моє було звичайне»)
22. Що ви розумієте під цими словами – «звичайне життя»? Докажіть по тексту, що герой дійсно прожив саме звичайне життя – таке, як багато людей в його місті, в країні. (Учився, одружився, мав дітей, працював. Сторінка 272, останні абзаци).
23. А ким може ще бути життя людини? Що, на вашу думку, складає поняття «щасливе життя»?
24. Чи можна назвати життя героя щасливим?(«Чого ще більше треба? Діти кашу їдять з молоком, дах над головою, одягнені, взуті, отже, все гаразд»).
25. З чого ж починаються зміни в цьому звичайному щасливому житті?(«І от тобі раз – війна».)
26. Як звали дружину?(Ярина).
27. Скільки було дітей в сім`ї?(Троє: Анатолій, Настуся й Оленка).
28. Скільки років прожив з дружиною?(17).
29. Чи вважає герой оповідання свій призив на війну чимось незвичайним, трагічним?(Це його обов`язок — захищати свою країну, своїх рідних, своє звичайне щасливе життя.)
30. Чи є в цьому фрагменті розповіді пророцтво біди, чогось трагічного?(«Якби моя хатина була в іншому місці, може, й життя склалося б інакше…», слова жінки: «Не побачимося ми більше з тобою на цьому світі»).
31. Де ж була побудована його хатина?(Неподалік від авіазаводу.)
32. Яка деталь вказує на те, що чоловіку важко про це згадувати? («Він на півслові раптом замовк, і в тиші, що запанувала, я почув, як у нього щось клекоче й булькотить у горлі. Намагався скрутити цигарку, та газетний папір рвався, тютюн сипався на коліна…»).
33. Який висновок ми можемо зробити, прочитавши першу частину оповідання?( 1. Війна приносить людині не лише фізичні, а й моральні страждання, змінює долю. 2. На фоні спогадів про жахи війни звичайне мирне життя сприймається як найщасливіший час. З. Час не може притупити горе, людина, яка пройшла війну, буде відчувати себе винною перед мертвими. 4. Іноді людині треба розповісти про своє минуле, щоб вилити душу, отримати від співрозмовника співчуття і розуміння.)
34. То ж якою була доля героя? Як вона сприймається в оповіданні?(Трагічна доля однієї людини сприймається як втілення трагедії всього народу під час Другої світової війни).
Уміння Андрія Соколова залишатися справжньою людиною і патріотом у будь-якій ситуації. Випробування, Запитання та відповіді, зарубіжна література
1. Як звати літературного героя твору?Де і коли ми вперше почули його ім`я? Чому він зразу не відрекомендувався співрозмовнику?(Андрій Соколов. Коли розповідає, як треба було перевезти снаряди: «Командир нашої автороти питає: «Проскочиш, Соколов?»)
2. Чому в своїй розповіді про події на війні він детально передає навіть діалоги?(Цим підкреслюється справжній драматизм подій.)
3. Скласти таблицю.
Небезпечні та драматичні ситуації | Уміння залишатися людиною |
| Роки громадянської війни. Голодний 22-й. Сімейне життя Велика Вітчизняна війна: Два поранення. Терміновий рейс зі снарядами під обстрілом. Вибух. Контузія. Оточення. Зустріч з фашистськими автоматниками. Забрали чоботи. Колона полонених, автоматник молоснув ручкою автомата по голові. Заперті у церкві. Втеча з Познанського табору, цькування собаками. Табори. За два роки об`їхав половину Німеччини. Табір Б – 14. «Від 142 чоловік нашого ешелону залишилось нас 57». Донесли ці гіркі слова. Виклик до коменданта. «Я ж голодний, як вовк, одвик від людської їжі». Очікування розстрілу. «Я особисто розстріляю тебе за ці слова», — каже Мюллер. «Я поважаю гідних солдат і великодушно дарую тобі життя. Втеча з полону. «Твій майор з його портфелем нам дорожчий за 20 язиків» Клопотатимусь перед командуванням до нагороди», — полковник. Госпіталь. Лист із Воронежа від сусіда. Смерть сина. Післявоєнна робота Зустріч з Ванюшкою. | Був у Червоній Армії, в дивізії Кіквідзе. Батьки і сестричка померли з голоду, а він подався на Кубань ішачити на куркулів. Поставили хату, виховували дітей. У листах з фронту: «Все в порядку!» На те ти чоловік і солдат, щоб все перенести. «І сам я вантажив так, що гімнастерка до лопаток прилипала», «Товариші гинуть, а я чухатися буду? Я мушу проскочити, та й усе!» «Серце наче хто обценьками стиснув», «ноги самі підломились, впав …гидко на них дивитись і на серці гидко… «Сів, не хочеться лежачи помирати, потім підвівся.» «Зняв онучі і простягаю йому». «…наші підхопили мене на льоту, заштовхали всередину і з півгодини вели попід руки». Убив зрадника. На 4 день спіймали, били німці, потім нацькували собак, «і з мене тільки шкіра з м`ясом клаптями полетіла» «Стріляли й били скрізь однаково. Били за те, що ти — росіянин, …не так глянеш, не так станеш, не так повернешся» «Їм по 4 кубометри виробітку дай, а на могилу кожному з нас і одного кубометра забагато». «І став я сміливості набиратися, щоб глянути в дірку пістолета без страху, як і належить солдатові, аби вороги не побачили в останню хвилину, що мені з життям розлучатися важко». Притамував нудоту. «Щоб я, російський солдат, та пив за перемогу німецької зброї?! «За свою погибель і визволення від мук я вип`ю», «Я й після другої не звик закушувати», «Захотілося мені їм, проклятим показати, що хоч я і з голоду пропадаю, але давитися їхньою подачкою не збираюсь, що у мене є своя, російська, гідність і гордість і що худоби вони з мене не зробили» «Усім порівну!» «Упав на землю й цілую її, і дихати мені нема чим…» «Губи тремтять: «Прошу, товаришу полковник, зарахувати мене в стрілецьку частину». «Отже, я два роки з мертвими розмовляв?» «Поховав я в чужій землі свою радість і надію, …і щось у мені наче обірвалось» «Не бути тому, щоб нам нарізно пропадати! Візьму його за свого» На душі стало легко і ясно. |
4. Чи можна назвати Соколова патріотом, справжньою людиною?
5. Чому оповідання називається не «Життя Андрія Соколова», «Доля Солдата», «Доля Андрія Соколова», а «Доля людини»?(Бо Соколов набуває образу узагальнюючого, типового. Не просто воїн, солдат, а той, хто зміг зберегти в собі людські риси, не перетворитися на худобу).
6. Що таке доля?(Перебіг подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від волі і бажання людини.)
7. Який можна зробити висновок?(Справжня людина гідно пройде всі випробування долі).
8. Щира, дуже детальна розповідь про своє життя, думки, переживання називається… (сповідь)
9. Почуття, яке змусило Андрія Соколова все розповісти про себе співрозмовнику, розкрити душу, довірити свої думки, називається… (довіра).
10. Те, з чого починається співпереживання, співчуття до співрозмовника, те, з чим автор ставиться до героя, називається …(розуміння).
11. Себелюбство, надання переваги особистим інтересам, неувага до оточуючих, невміння думати про інших, про загальну справу – те, чого не було в характері Андрія Соколова, називається… (егоїзм).
12. Слово, яким часто визначають не лише біологічну приналежність живої істоти до певного класу, а і виражає його внутрішню суть, поведінку в життєвих випробуваннях, -…(Людина).
13. Те, що болить не лише від фізичних перевантажень, а і від переживань, те, що вміє радіти і відгукуватися на радість і біль іншої людини, вміє любити не за розрахунком, — це… (серце).
14. Чи можемо розповідь солдата назвати сповіддю? (Так, він побачив перед собою на переправі людину, яка може вислухати, зрозуміти, якій можна довірити свій невигойний сердечний біль ).
15. Чи важко йому згадувати минуле?(Так. Сторінка 276, останній абзац: «Як згадаєш нелюдські муки, які довелося витерпіти там, у Німеччині, як згадаєш усіх друзів – товаришів, котрі загинули, замучені там, у таборах, — серце вже не в грудях, а в горлі б`ється, і важко стає дихати…»)
16. Як годували в таборі?(150 грамів ерзац-хліба навпіл з тирсою та ріденький кандьор із брукви. Окріп не скрізь давали. Перед війною Соколов важив 86 кг, а в таборі – до 50).
17. Яку роботу повинні були виконувати у таборі Б – 14 полонені, яким свою шкіру на кістках було важко носити?(Працювали на кам`яному кар`єрі, вручну довбали німецький камінь, ще й норму повинні виконати – 4 кубометри за день на душу.)
18. Хто був комендантом табору?(Німець Мюллер).
19. Зачитайте його портрет.(Сторінка 278, 1 абзац).
20. Під яким номером був Андрій Соколов у таборі? (331).
21. Яку «профілактику від грипу» Мюллер проводив щодня у таборі?(Вишикує полонених перед бараком і б`є правою рукою у шкіряній печатці з свинцевою прокладкою кожного другого в ніс, кров пускає»).
22. За що Соколова викликали до коменданта?(Хтось доніс, що він висловив незадоволення роботою, сказав, що велика норма).
23. Скільки склянок горілки випив у комендантській? (Три, «хоч нап`юся перед тим, як з життям розлучатися»).
24. Чому Мюллер передумав розстрілювати Соколова?(Сподобалася людська гідність солдата: не накинувся на їду, не відмовився від своїх слів, не захотів пити за їхню перемогу, а пив за свою погибель, не закусював. А до того ж, вони святкували перемогу, їх «війська вийшли до Волги і зайняли весь Сталінград. Це для нас велика радість, а тому я великодушно дарую тобі життя»).
25. Як назвав Мюллер Соколова?(«Ти – справжній російський солдат. Ти хоробрий солдат. Я – теж солдат і поважаю гідних ворогів»).
26. Чим нагородив Мюллер Соколова за сміливість? (Подарував життя і дав «невеликий буханець хліба і шматок сала»).
27. Що найбільше вражає вас у епізоді його повернення до бараку?(Голодний – але не накинувся на хліб з салом у дворі, приніс з собою; в бараці всі теж голодні, проте ніхто не з`їв той хліб аж поки Соколов не проснувся).
28. Скільки хліба й сала дісталося кожному? (По шматочку завбільшки як сірникова коробка, а сала – тільки губи помастити.)
29. Коли у полоні Соколову стало легше?(У 1944 направили у місто Потсдам працювати шофером).
30. Де він там працював?(У конторі для будівництва доріг та оборонних споруд. Возив на «опелі» німця-інженера в чині майора армії.)
31. Коли і чому Соколов забув про сон?(Коли його майора послали в прифронтову смугу на будівництво оборонних рубежів проти наших. Думав, як би втекти).
32. Як готувався до втечі?(Знайшов 2 кг гирку, обмотав її ганчіркою, телефонного дроту прихопив на дорозі, все ховав під переднє сидіння одного п`яного німця витрусив з мундира і забрав пілотку).
33. Коли вдалося Соколову втекти з полону?(29 червня 1944 року).
34. За що вже наш полковник хотів представити Соколова до нагороди?(Привіз дорогий гостинець від німців – майора з портфелем.)
35. Коли і як загинула сім`я Соколова?(Ще в червні 1942 року німці бомбили авіазавод і одна бомба влучила у хату.)
36. Чому Анатолій залишився живим?(Він під час бомбування був у місті, в хаті були лише Ярина з дочками).
37. Чому Соколов страшенно пишався своїм сином?(У школі гарно вчився, мав талант до математики, пішов добровольцем на фронт, закінчив з відзнакою артилерійське училище, командує батареєю, має 6 орденів і медалі. «Об`їхав батька з усіх боків!»).
38. Як і коли загинув син Соколова?( Саме 9 травня вранці, в День Перемоги, вбив його німецький снайпер у Берліні).
39. Як пережив цю втрату Соколов?(«І щось у мені наче обірвалось… демобілізували. Куди йти?).
Оптимістичний пафос оповідання. Соколов і Ванюшка», Запитання та відповіді до теми, зарубіжна література, 7 клас
1. Ми разом з Андрієм Соколовим пройшли важкими шляхами солдата, який втратив сім`ю, дім, останню надію. Він повернувся з війни цілим, фізично здоровим, він не зрадив Батьківщину і друзів, не просто вижив, а залишився в полоні людиною, не втратив повагу людей. Проте жити йому не хочеться: війна спалила його душу, і цей опік невиліковний. Тому Андрій Соколов опустив руки, жити не хочеться, почав випивати. Невже задля такого життя він воював?(Ні, він переїхав до іншого міста – подалі від Воронежу, щоб зайвий раз не нагадувало про біль втрат; приймає допомогу старого фронтового друга, працював шофером і, правда, почав випивати «до цього поганого діла я вже приохотився як слід».)
2. А що ще повинно бути в житті людини, яка звикла жити не лише для себе?(Повинно бути піклування про когось, треба віддавати себе конкретним близьким людям. Він хотів жити хоч для онуків та син загинув.)
3. Що стає початком нового життя Андрія Соколова?(Зустріч з хлопчиком біля чайної).
4. Які слова проносяться в думках героя, коли він думає про хлопчика?Яка лексична окраска цих слів?
( Зменшувально-пестливі слова. «Маленький обідранець, личко замурзане, хлопчина, ніжками дригає, оченята широко розкрив, мале пташеня.)
5. На які слова потрібно звернути особливу увагу?(«А оченята — як зірочки вночі після дощу!» Порівняйте з очима «неначе притрушеними попелом»).
6. Якими словами говориться про рішення Андрія?(Сторінка 283, 2 останні абзаци: «Закипіла тут у мені пекуча сльоза…»).
7. В чому головна, свята суть його вчинку, обов`язкова складова доброї справи?(«Не бути тому, щоб нам нарізно пропадати!» Не тільки він потрібний Ванюші, а й Ванюшка потрібний йому.)
8. Яким словами говорить Андрій про зміни у своєму житті? («І вперше за довгий час заснув спокійно…»).
9. Що говорять про героя такі рядки: «Списався з одним приятелем, також товаришем по службі, — і він запросив мене до себе теслею працювати», «журба мені не дає на одному місці засиджуватись», «Серце у мене розкачалося…Боюся, що у сні помру і налякаю свого синочка», «Майже щоночі своїх покійних рідних у сні бачу», «Вдень я міцно себе тримаю, з мене ні «охів», ні «вздохів»? (Що минуле так і не дає спокою, душевні рани війни дають про себе знати. «Людська душа – це чаша для горя»Коли чаша повна, скільки не лий – уже більше не вміститься», — вважав О.Довженко. Чаша горя нашого героя справді була переповнена, але він все ж таки зумів знайти сили жити не для себе, проклинаючи долю, а бути потрібним хлопчику, подарувати йому майбутнє, нерозтрачену ніжність).
10. Які рядки оповідання можуть бути гідним закінченням історії, висновком?(«І хотілося б думати, що цей російський чоловік, людина незламної волі, все подужає, і коло батькового плеча виросте той, хто, підрісши, зможе все витерпіти, все подолати на своєму шляху, якщо на це покличе його батьківщина»).
11. Чи можна сказати, що в цих словах багато пафосу? Що таке пафос?(Від грец. страждання, піднесення, пристрасть) – пристрасне піднесення, поривання, запальний ентузіазм, стан, пов`язаний із сильними переживаннями. Синоніми – емоції, почуття, запал, наснага…Пафос – емоційно-оцінне ставлення до того, про що розповідається, відрізняється великою силою почуттів (глибоке пристрасне почуття). Розрізняють пафос: героїчний, трагічний, комічний, стверджувальний, заперечувальний, піднесений, виправдовувальний, оптимістичний, романтичний.)
12. Який пафос оповідання? (Оптимістичний).
13. «Перемога ціни не має. Різні долі. Вона – одна, — стверджує поет Микола Луків. Хоч би як склалися долі героїв оповідання, День Перемоги – це об`єднуюче свято для народу, кожної особистості. Оповідання Шолохова допомогло нам зрозуміти значення даної події для нашого народу. Тому 9 травня цього року, сподіваюсь, перед вам по-справжньому розкриється сенс слів пісні: «День Победы — это радость со слезами на глазах…»
14. Прочитати оповідання О.М.Толстого «Російський характер». Порівняти долі Андрія Соколова і Єгора Дрьомова.
15. Сенкан.
(Соколов
Мужній, сміливий,
Воює, страждає, перемагає,
Мужчина має витерпіти все —
Герой.
Соколов
Гордий, людяний,
Бореться, терпить, вірить
Зумів перемогти страшні незгоди — Людина.
Михайло Шолохов, «Доля людини», Запитання та відповіді, зарубіжна література
Повернутися на сторінку Зарубіжна література