Історичні пісні

Історичні пісні — Усна народна творчість. Українська література. Підготовка до ЗНО. Зовнішнє незалежне оцінювання з української літератури

Історичні пісні, як і думи, часто виступають своєрідним художнім історичним документом окремої епохи, бо лише з нього можна скласти реальне уявлення про ту чи іншу подію. До кращих належать такі з них: «Зажурилась Україна, що нічим прожити», «Гей, не дивуйтесь, добрії люди», «Чи не той то хміль».

Так, наприклад, пісні про боротьбу з турками і татарами майже з літописною дбайливістю змальовують перед нами картини лихоліття в Україні XV століття («Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш», «Зарічною вогні горять», «Ой, Морозе, Морозенку» тощо). Не менш майстерно складено пісні про боротьбу з польською шляхтою, знайомлячи нас з уславленими історичними особами, героями: Максимом Кривоносом, Іваном Богуном, Данилом Нечаєм та іншими. Але з особливою любов’ю і повагою створили невідомі автори образ Богдана Хмельницького, що став символом визвольної боротьби українського народу 1648-1654 pp.:

Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється?
Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б’ється.
Гей, поїхав Хмельницький і к Жовтому Броду,
Гей, не один лях лежить головою в воду.

Суть подій в історичних піснях висвітлюється з точки зору народних мас. Народні маси в піснях по-своєму оцінювали відомих в історії осіб, славили подвиги кращих синів народу у боротьбі проти всякого гніту, за вільне, щасливе життя, опоетизовували їх віддане служіння батьківщині. Події в історичних піснях можуть бути зміщені, особи переплутані, однак розуміння історичних явищ в них (як і оцінка діяльності історичних осіб) правильне.

Спільним для всіх історичних пісень, по-перше, є те, що ідейно-тематичний зміст їх більше, ніж інших жанрів народної поезії, збагачується відображенням історичних подій, фактів, явищ і процесів, по-друге, те, що основу їх змісту становить багатовікова героїчна боротьба народу за незалежність батьківщини, за звільнення від соціального і національного гноблення.

Теорія літератури

Історичні пісні — це твори героїчного епосу, які розповідають про конкретні, типові для певної історичної епохи події, про дії відомих в історії осіб, що виступають під власним або вигаданим ім’ям. В історичних піснях нерідко йдеться і про безіменних героїв, які, проте, пов’язані з характерними подіями того чи іншого періоду суспільного життя, з подіями, конкретність яких з бігом часу стерлась і набрала узагальнення.

Героїко-патріотичним характером народні історичні пісні близькі до дум, але в них йдеться переважно про конкретні історичні події і явища, про історичних осіб, які виступають під своїм власним ім’ям (Хмельницький, Кривоніс, Нечай, Довбуш, Кар-малюк тощо). На відміну від дум пісні мають чітку строфічну (куплетну) ритмомелодичну будову, правильне римування. Елементи епосу і лірики в історичних піснях поєднуються то з перевагою розповідного начала, то ліричного. Епічність зближує історичні пісні з думами.

Виконуються історичні пісні і соло, і хором.

В історичних піснях не відразу викристалізувались риси ідейно-художнього змісту, характерні для цього жанру. З бігом часу зміст і форма історичних пісень змінювались. Кожний важливий період в їх розвитку визначається своєрідністю ідейно-художнього змісту, але є і спільні риси, що об’єднують усі історичні пісні в один окремий жанр народнопісенної творчості.

Історична пісня являє собою особливий жанр, відмінний від дум. У формальному відношенні її характеризують такі риси: куплетна побудова; рими, що більш чи менш суворо чергуються (найчастіше, але не завжди, розташовані за схемами абаб або ж аабб; щоправда, в найраніших записах пісень рим нема); віршовані розміри, властиві українським пісням і інших типів, наприклад, ліричним.

Українські історичні пісні виникли в XV століття. У них широко використані поетичні традиції героїчного епосу Київської Русі та ліричної пісні.

Термін «історична пісня» вперше застосував М. В. Гоголь у 30-х роках XIX століття. У своїй відомій статті «Про малоросійські пісні» він писав: «Пісні малоросійські можуть цілком називатись історичними, тому що вони не відриваються ні на мить від життя і завжди відповідають тодішньому стану почуттів». Тут М. В. Гоголь вжив термін «історичні пісні» в широкому розумінні слова, тобто застосував його до всіх видів українських народних пісень, у яких так чи інакше відображені процеси суспільного життя. Пізніше він уточнює цей термін, застосовує його лише до певної групи пісень, у яких ідеться безпосередньо про історичні події і особи. У цьому значенні вживали цей термін і Максимович та Срезневський. «Пісні і думи власне історичні, тобто такі, що мають предметом розповідь про події й особи історичні», — писав І.Срезневський.