День, що я не забуду (Твір-розповідь). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література
Я хочу розповісти не про свій незабутній день. Цю розповідь я почув від своєї бабусі, яка тоді навчалася в другому класі. Але мені дуже сподобалося і запам’яталося все, про що вона розказала.
Цього дня вона хвилювалася, тому що готувалася до контрольної роботи. Зібралася до школи, як завжди: портфель, чорнильниця-непроливайка (дуже цікава чорнильниця, куди вмочали ручку з пером) і якась їжа із собою. Школа знаходилася далеко — чотири трамвайні зупинки треба було пройти пішки, трамваї наприкінці війни ще не ходили. Добралося маля до школи, а навколо — юрба, всі шумлять, всі збуджені, радісні. Вчителька Олександра Платонівна (уся наша родина пам’ятає її ім’я) здивовано глянула на дівчинку й запитала: «У тебе батьки нормальні?» Непедагогічне, звичайно, звертання. Але як же можна було стриматися, якщо учениця мчала на контрольну 9 травня 1945 року, коли весь народ довідався про довгоочікувану перемогу?! Напевно, не батьки були винуваті, а бабуся виявилася такою сумлінною в повному розумінні цього слова. Свято святом, а контрольна важливіше!
День, що я не забуду (Твір-розповідь). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література
Повернутися на сторінку Шкільні твори