І. Вишенський — мислитель, богослов, полеміст. Українська література, Іван Вишенський, шкільна програма

І. Вишенський — мислитель, богослов, полеміст. Українська література, Іван Вишенський, шкільна програма

Тема уроку: І. Вишенський — мислитель, богослов, полеміст.

Мета уроку: ознайомити учнів з І. Вишенським як мислителем, богословом та полемістом, розвивати вміння давати оцінку його вчинкам, переконанням; розвивати культуру мовлення, увагу, спостережливість, уміння працювати в групах, вести діалог, дискусію, у полеміці доводити власну думку, аналізувати історичні факти, досліджувати вивчений раніше матеріал, порівнювати із новими відомостями.

Обладнання уроку: Презентація «І. Вишенський», портрет письменника, виставка творів І. Вишенського, тестові завдання до «Послання до єпископів».

Хід уроку І. Вишенський — мислитель, богослов, полеміст. Українська література, Іван Вишенський, шкільна програма

I. Оголошення теми, мети уроку.

II. Робота в групах.

Епіграф уроку:
Була се натура проста і сильна, що не вміла кривити душею… Яка то щира і сміла душа і яке живе та міцне слово були у нашого письменника!
І. Франко

І. Вишенський — людина

Біографи:
Відомості про життя І. Вишенського, на жаль, дуже скупі. Поодинокі факти знаходимо у його ж творах.Історія зберегла дуже мало документальних свідчень про Вишенського.

Вчитель:
Що ви дізнались про його ім’я та прізвище?

Мовознавці:
Іоанн — це його чернече ім’я, світське ім’я достовірно не відоме, можливо, Ілля.
Прізвище світське не відоме, а у творах називався «Іоан мних(монах) із Вишні» «странник речений Вишенський»

Біографи:
Народився близько 1550 року в містечку Судова Вишня (нині Львівська область), мабуть, в убогій міщанській сім’ї. Початкову освіту здобув у Луцьку, продовжив у Острозі, куди його міг запросити, за припущенням І. Франка, український магнат Василь-Костянтин Острозький, який оточував себе талановитими людьми.
Приблизно в 1580 р. І. Вишенський в розквіті своїх фізичних і духовних сил переселився до Греції на Афон, або так звану Святу гору, і став монахом-аскетом .Йому тоді було 30—35 років.

Вчитель:
Що спонукало молоду людину покинути світське життя, відмовитись від життейських радощів і стати аскетом? На такий вчинок не кожен здатен.

Літературознавці:
І. Франко, який досліджував творчість І. Вишенського і створив поему « І. Вишенський», писав: « Що спонукало покинути світське життя: чи пересит двірським шумом, чи які родинні гризоти, чи, може, яка нещаслива любовна історія, чи виключно релігійні причини, сього не знаємо».

Біографи:
Тут на Афоні, він розпочав свою літературну діяльність.Його листи, послання набували значного поширення в Україні, пробуджували в народі антифеодальні й антикатолуцькі настрої. Львівське братство кликало Вишенського на батьківщину. Десь на початку 17 ст.(1604) він здійснив свою подорож в Україну, брав участь у боротьбі з польсько-шляхетським засиллям. Але пробув тут недовго, бо не зійшовся поглядами з керівниками місцевого братства (зокрема з Юрієм Рогатинцем). Залишивши Львів, він де-який час жив в учнівському монастирі, потім у свого друга Княгиницького у створеному ним Манявському скиті. Прожив він у рідних краях не більше двох років і знову повернувся на Афон, і продовжив голодне аскетичне життя. Дати його смерті точно немає (десь у 20-х рр. 17 ст.)

Літературознавці:
І. Франко в поемі «І. Вишенський» так описує відречення його від мирного життя:

Йдуть монахи бородаті
босі, в простих сіряках.
Серед них дідусь похилий,
Зморщений, сивобородий,
В сіряці на голім тілі,
Хрест березовий несе.
…………………………
Потім два щонаймолодші
Шнуром старця обв’язали
Попід пахи, кінці шнура
В руки міцно прийняли.
І перехрестився старець,
Над безодню вийшов сміло,
Сів і звільна став спускатись
У страшеннуюглибінь

Вчитель:
Що означає вислів «нести свій хрест»?

Мовознавці:
Вислів пов’язаний із давнім звичаєм: засуджені на смерть несли до місця страти хрести, на яких їх розпинали. В переносному вживанні означає покірність долі, а також велике страждання, яке людина терпить в ім’я ідеї.

Вчитель:
А чим був хрест для І. Вишенського в однойменній поемі І. Франка?

Літературознавці:
Хрест отсей-то мій товариш,
Мій повірник у дні смутку,
Оборона від спокуси
І підпора у скону час.

Вчитель:
Отже, які риси людини Вишенського ми з вами можемо визначити?

Експерти:
1) Патріотизм, любов до знедоленого народу.
2) Самозречення від земних благ і матеріальних цінностей.
3) Високе почуття обов’язку перед народом.

І. Вишенський — письменник, полеміст

Літературознавці:
І. Вишенський — представник полемічної літератури.

Полемічна( від грецьк. — войовничий) література — література, яка виникла на грунті релігійно-політичної боротьби у зв’язку з агресивним наступом католицизму і насильницьким уведенням Брестської унії.

Вчитель:
А що це за унія?

Історики:
Брестська унія (1596) — це обєднання православної церкви з католицькою, яке було проголошене у жовтні 1596 р. на церковному соборі у Бресті.

Літературознавці:
У творах полемічної літератури точилась дискусія, суперечка, тобто полеміка між католицько-уніатськими і православними публіцистами.
Творчість І. Вишенського поділяється на два періоди:
— твори, написані до Брестської унії
— твори, написані після Брестської унії
Відомо 17 творів, 16 дійшло до нас у рукописних копіях, лише 1 був надрукований.
Найвизначніші твори: « Послання до всіх, в Лядській землі живущих», «Послання до князя Острозького», «Послання до єпископів», «Викриття диявола-світодержця».

Вчитель:
Які ж головні теми його творів?

Літературознавці:
У «Посланні до всіх, в Лядській землі живущих» І. Вишенський пише, що тепер тут немає ні віри, ні надії, ні любові, ні правди, все тепер стане «…струп, все рана, все пухлина, все гнилизна, все ошуканство, все підступ, все лжа, все суєта, все смертонаносний гріх, усе смердить пеклом…»
У «Посланні до єпископів» Вишенський змальовує єпископів жорстокими феодалами, які мають на меті лише ще більше пригноблювати народ, а «труд їх і піт кривавий продавати». Він їх засуджує за те, що вони « в достатках безжурних та розкішних, як у маслі плавають», а сироти голодні, і спрага їх мучить». Вони не мають і «шеляга, за віщо купити», а «пожертви лупите…мучите, виснажуєте». Свій сан єпископа вони розуміють тільки як засіб жити в достатку та керувати підлеглими.

Мовознавці:
У «Посланні до єпископів» вражають створені І. Вишенським слова-неологізми. Так єпископів-зрадників він називає так: «Ти ще єси…кровоїд, м’ясоїд, волоїд,скотоїд, звіроїд, свиноїд…, ще єси периноспал, подушкоспал, ще єси тіло угодник…, перцелюбитель, шафранолюбитель…». Це є помітною ознакою бароко.

Літературознавці:
Головна ідея полеміста — ідея соціальної рівності. Він доводив, що люди є рівними від природи: їхні тіла складаються з єдиної субстанції, королі та царі «только властію сродство людське превосходят, а плотію і кровію і смертію всім ровни суть».
Вишенський висував ідею соборності, суть якої полягає в тому, щоб жити, «соборно один одного ісправляючи, а не одному над всіма володіти».
Але помилковим було б вважати, що Вишенський закликав до соціальної боротьби. На його думку, перемогти світ можна каяттям у гріхах, молитвами, зреченням життєвих благ, очищенням від скверни. Ідеалом суспільного устрою є «царство Божіє», де всі люди рівні й не мають власності або мають «малу» власність і живуть у злагоді з Богом та одне одним.

Вчитель:
Отже, як полеміст, І. Вишенський утвердив такі переконання:
1) Неможливість примирення православ’я з католицизмом.
2) Сповідування старохристиянського аскетизму.
3) Дотримання Божих заповідей.
4) Рівність людей перед Богом, захист бідних людей.

І. ВИШЕНСЬКИЙ — БОГОСЛОВ

Історики:
І. Вишенський категорично вимагав, щоб його послання голосно читались на зібраннях ченців, яким він часто адресував досить різкі, часто образливі докори, що їхня віра недостатня, що не живуть вони згідно з Божими заповідями, не дотримуються візантійських традицій.
Полеміст узяв на себе роль святого апостола свого краю, духовного наставника рідного народу. «Господь-то з вами, і я повсякчас з вами», — заявляв Вишенський в одному з послань. Це не було нескромністю, бо він у цьому вбачав свою місію перед українцями.

Експерти:
Отже, як богослов, І. Вишенський
1) закликав повертатись до візантійських традицій;
2) вимагав вивчення логіки, риторики, філософії замінити вивченням релігійних книг;
3) відкидав усе, що суперечило православ’ю( народну мову, фольклор).

Літературні критики:
Ми досліджували, хто став продовжувачем справи І. Вишенського, борцем проти духовного поневолення народу (випереджаюче завдання):

1. Григорій Сковорода, не маючи сім’ї, власного пристановища й постійного прибутку, перебував у самій гущі народу. Тут писав філософські праці, художні твори. Багато разів світські й церковні чиновники, знаючи його високу освіченість і різноманітні таланти, пропонували йому вигідні посади, чини, багатства, але Сковорода завжди відмовлявся: «Жереб мій із бідняками. Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний».

2. Тарас Шевченко, будучи сином кріпака, став вільним і все життя боровся проти поневолення рідного народу. Йому була байдужою власна доля, але небайдужа доля України:

Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять лукаві і в огні
Її, окраденую збудять…
Ох не однаково мені!

3. Іван Франко теж став духовним поводирем народу, зарахувавши себе до борців-каменярів і закликав: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас!»

4. Леся Українка, фізично хвора, стала духовним натхненником народу, кликала їх до боротьби: «Вставай, хто живий, в кого думка повстала, година для праці настала!»

5. Від імені сучасних духовних наставників народу прекрасні слова сказав поет Василь Симоненко:

Ми винуваті, що міліють ріки
І лисинами світять береги,
Що десь духовні лупляться каліки
І виростають наші вороги.

ВИСНОВОК УЧИТЕЛЯ:

1. Життєвий вибір людини ґрунтується значною мірою на її моральних принципах.

2. Людина несе персональну відповідальність за те, як складається її життя, чим воно наповнюється.

3.  «Якщо придивитися, то найбільша частина життя витрачається на дурні справи, чимала частина — на неробство, а все життя загалом не на те, на що потрібно», — сказав Сенека. Що ви думаєте з цього приводу?

4.  Отже, кожен має «конструювати» своє життя. Це називається життєтворчість. «Зробити якомога кращою кожну мить життя… — це і є мистецтвом життя та істинною перевагою розумної істоти» (нім. мислитель Ліхтенберг).

5.  Моральний клімат суспільства буде здоровим тоді, коли всі громадяни стануть патріотами, людьми з високими моральними якостями. На чільному місці має стояти виховання в сім’ї, приклади батьків, влади, високоморальні взірці старшого покоління.

6. Кожна людина має пам’ятати, що вона несе повну відповідальність за свої дії перед собою, предками і нащадками.

Домашнє завдання: усний твір на тему: «Чим образ Івана Вишенського є актуальним і нині?»

І. Вишенський — мислитель, богослов, полеміст. Українська література, Іван Вишенський, шкільна програма

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Іван Вишенський

Вас можуть зацікавити:

1. Іван Вишенський. Життя і творчість

2. Полемічність творів Івана Вишенського. Аналіз творів

3. Іван Вишенський — видатний полеміст-сатирик давньої української літератури. Аналіз творчості

4. Іван Вишенський — видатний український полеміст. Життя і творчість

5. Духовно-релігійна й морально-етична позиція Івана Вишенського в оцінці згубних явищ світського життя

6. Іван Вишенський — мислитель, богослов, полеміст

7. І. Вишенський та його освітня програма

8. Особливості лексики творів І. Вишенського. Аналіз творів

9. «Послання до єпископів» І. Вишенського — осуд злодіянь проти народу

10. І. Вишенський — мислитель, богослов, полеміст

11. І. Вишенський. Зі скарбниці критичної думки

12. Іван Вишенський, його час і письменська діяльність (Іван Франко)

Комментарии закрыты.