Іван Франко — науковець-перекладач, українська література

Іван Франко — науковець-перекладач, українська література

Переклад літератури «…різних віків і народів рідною мовою збагачує душу цілої нації, присвоюючи їй такі форми і вирази чуття, яких вона не мала досі, будуючи золотий міст зрозуміння і спочування між нами і далекими людьми, давніми поколіннями».
І .Франко

Хід уроку Іван Франко — науковець-перекладач, українська література

III. Етап засвоєння нових знань

1. Вступне слово
Пояснюючи своє звернення до скарбів чужих літератур, І. Франко в передмові до збірки «Поеми» (1899) писав: «Коли правда те, що головне знання поезії в тім лежить, що вона розширює нашу індивідуальність, збагачує душу такими враженнями й почуваннями, яких вона не зазнала би у такій силі і ясності, то думаю, що передача чужомовної поезії різних віків і народів рідною мовою збагачує душу цілої нації, присвоюючи їй такі форми й вирази чуття, яких вона не мала досі, будуючи золотий міст зрозуміння і спочування між нами і далекими людьми, давніми поколіннями». У цих словах виражені вимоги Івана Франка як перекладача. Невтомно працюючи на ниві просвіти рідної нації, поет першочерговим завданням для себе поставив розширення загальнокультурних обріїв, відкриття їх «народові, що вгору йде».
Внесок І. Франка у справу перекладання важко переоцінити. Приділяючи перекладам не менше уваги, аніж власній творчості, письменник не тільки дав українцям величезну бібліотеку перекладної літератури (за якою можна вивчати історико-культурний та мистецький поступ), а й заклав наукові підвалини українського сучасного перекладознавства.
Хоч до І. Франка в Україні чимало перекладали,— зокрема, П. Ніщинський, С. Руданський, А. Навроцький, М. Костомаров, Ю. Федькович (не кажучи вже про травестійно-бурлескний спосіб перекладу в «Енеїді» І. Котляревського та «Гараськових піснях» М. Гулака-Артемовського), однак це робили переважно окремі письменники без певної системи чи плану, перекладаючи зазвичай, що сподобалось. Крім того, переклади здебільшого грішили на «українізацію» першоджерела (приміром, античних героїв називали українськими іменами тощо) або ж на надмірне використання діалектизмів, незрозумілих на всій території українських земель (переклади Ю. Федьковича).
І. Франко вперше взявся до планомірної, систематичної роботи в перекладанні, розглядаючи наявність перекладених світових шедеврів як один із показників зрілості й повнокровності рідної літератури.

1-й учень-дослідник.
Ще в початковій школі письменник навчився читати й писати польською та німецькою мовами. Знання цих мов удосконалював у Дрогобицькій гімназії. Учителем німецької мови тут певний час був І. Верхратський, який мав деякий уплив на формування естетичних поглядів І. Франка.
Німецька мова давала Франкові-гімназисту доступ до кращих зразків світової літератури й філософії.
Знання іноземних мов Іван Якович широко використовував у своїй творчій праці. Німецькою написав багато наукових робіт, перекладав цією мовою поезії Т. Г. Шевченка, українські народні пісні. Як знавець творчості Кобзаря І. Я. Франко надавав істотну допомогу іншим перекладачам його поезій німецькою мовою. Багато він зробив для ознайомлення слов’янського світу із кращими здобутками німецької літератури.
Учні читають «Заповіт» Т. Г. Шевченка українською та німецькою мовами.

2-й учень-дослідник.
Навчаючись у гімназії, І. Франко добре опанував і класичні мови: старогрецьку та латинську. У листі-автобіографії до М. Драгоманова поет писав, що хоч він і не любив шкільної науки, «то це не було нічого трудного, щоб він не міг не пояснити в німецькім, латинськім або грецькім авторі». Латинською та грецькою володів так добре, що ще учнем гімназії читав в оригіналі Гомера, Софокла, Горація, Овідія. Перекладаючи античних авторів, безпосередньо звертався до оригіналів. «Грецьку і латинську знав так добре,— згадував його син Тарас,— що при перекладанні рідко заглядав до словника». Знання цих мов І. Франко поглиблював у Львівському університеті, де слухав лекції з класичної філософії. Латинську і грецьку мови складав на екзамені на докторат у професора Ягіча. До екзамену майже не потрібно було готуватися. «Самий комічний був екзамен з латини,— писав І. Франко,— для котрої я посвятив несповна півдня науки. Так я її відповів!»

3-й учень-дослідник.
Чималий внесок Іван Франко зробив у сходознавстві як поет-перекладач. У 1912—1913 рр. переклав більш як сто віршованих уривків для другого українського видання збірки арабських казок «Тисяча і одна ніч». Публікуючи частину перекладів у журналі «Надія», в 1912 році написав і невеличкий вступ, де показав себе добрим знавцем арабських мов. Переклав він також тюркські вірші Газі-Гірея.

4-й учень-дослідник.
Численні високохудожні переклади І. Франка з французької мови свідчать, що знав він її бездоганно, хоч в автобіографічному оповіданні «Гірчичне зерно» писав, що навчився тієї мови «від біди геть пізніше у 80-х роках». Лише властива Каменяреві особиста скромність дозволила сказати, що володіє французькою «від біди».

5-й учень-дослідник.
Значно пізніше оволодів І. Франко англійською мовою. У 1882 році, характеризуючи в одному з листів переклад «Гамлета» М. Старицького, він висловив жаль, що не може «сконтролювати» вірності перекладу, і далі зазначив, що йому допоможуть люди, які знають англійську мову. Через деякий час письменник взявся за вивчення англійської мови. У січні 1885 року він писав М. Драгоманову, що береться за переклад Клоустона, «щоб підучитися ліпше англійської мови».

6-й учень-дослідник.
Творчий геній І. Франка не тільки наближав до українського читача шедеври чужоземних літератур, а й сам надихався ними. Приклад «Лиса Микити» — цієї перлини української сатиричної літератури — приклад «засвоєння чужого, яке стає своїм».
Про потребу перекладу українською старонімецького епосу «Reinecke Fuchs» — Франко писав ще в листі до М. Драгоманова від 1 березня 1889 р.: «Одіссея» і «Reinecke Fuchs» — се, по-моєму, дві речі, котрі у нас треба гарно перевести (цього останнього можна б потрохи й підлити антишляхетським та антипопівським соусом) і пустити в публіку.

7-й учень-дослідник.
Однак «Лиса Микиту» важко назвати звичайним перекладом. Це скоріше оригінальний твір із «закордонними витоками». У статті «Хто такий «Лис Микита» і звідки він родом» автор подає джерела, що прислужилися йому в задумі й створенні поеми: старонімецький та старофранцузький перекази «Reinecke Fuchs» і «Le Roman de Renard», гетівська переробка відомої поеми Віллема, а також значною мірою — мотиви й сюжети з українських народних казок.

8-й учень-дослідник.
Однак дослідження показують, що І. Франко далеко не в усьому йшов за знаменитими попередниками; текстологічне порівняння твору Й. В. Гете із Франковою поемою, що його провів Д. Струк, показує, як суворо добиралися сюжетні моменти середньовічного переказу, пристосувалися до етичних вимог українського менталітету та сучасності, а також значну питому частку власних авторських знахідок.

9-й учень-дослідник.
Цікаво, що поему, написану і для дорослих, і для дітей (згодом І. Франко згадував, що писав цю річ для своїх дітей і вважав своїм улюбленим власним твором), відразу оцінили найприскіп-ливіші читачі — найменші. Публікована у «Дзвінку» (№ 3—4, № 6—12 за 1890 рік), вона користувалася великим успіхом, кожен номер журналу очікували з нетерпінням.

10-й учень-дослідник.
Перекладацький доробок І. Франка охоплює величезний діапазон світового письменства та усної народної творчості від найдавніших часів до початку XX ст. Письменник переклав українською мовою твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур, зокрема зразки вавилонської, єгипетської, староіндійської, староарабської мов.

Учитель.
Перекладаючи чи досліджуючи творчість того чи іншого письменника, І. Франко діяв як просвітитель, що жадав донести до свого народу нову наукову думку чи нову коштовну перлину світової літератури.

IV. Етап перевірки первинного розуміння

1. Ґронування (асоціативний кущ)

«І. Франко — перекладач світових літератур» (додаток 1).

Учитель.
• Назвіть літератури, з яких І. Франко перекладав українською мовою.
• Які у вас враження від знайомства з І. Франком — перекладачем світових літератур?
• Робота з таблицею «Іван Франко — дослідник і критик світових літератур» (додаток 2).
• Назвіть прізвища письменників, творчість яких досліджував Іван Франко.
• Яка література ним більш досліджена? Чому саме?
(Антична література: Гомер, Вергілій; доба Середньовіччя: Данте; англійська література: Дж. Байрон, Вільям Шекспір; німецька література: Й. В. Гете; російська література: О. Пушкін, М. Лермонтов, М. Гоголь; французька література: В. Гюго).

V. Етап застосування знань

Учитель. Отже, вагоме значення в літературній спадщині І. Франка мають його дослідження зі світової літератури. Діяльність письменника у цій галузі грандіозна й багатогранна. Можна без перебільшення сказати, що навряд чи знайдеться визначне явище у світовій літературі, яке тією чи іншою мірою не було б відзначене ним як перекладачем, критиком або видавцем.

1. Презентація творів Гомера, Данте, Байрона
Заздалегідь створені кілька творчих груп дослідників, які представляють висловлення Івана Франка щодо творчості Гомера, Данте, Байрона

План презентації
1. Прізвище, ім’я письменника, якій літературі належить.
2. Назва художнього твору, що вивчається. Тема та ідея твору.
3. Представлення самого твору (виразне читання чи інсценізація епізоду).
4. Малюнки, ілюстрація та музичний супровід до твору.
5. Враження від ознайомлення з творами письменників Давньої Греції, Середньовіччя та матеріалами про них І. Франка.

2. Презентація творчості Гомера

Представлення дослідницької групи:
1. Гомер (VІІІ-VІІ ст. до н. е.) — давньогрецький поет, автор епічних поем «Іліада» та «Одіссея».
2. Тема «Одіссеї» — історія повернення героя-мандрівника до рідного дому. Ідея твору — уславлення перемоги людського розуму та винахідливості за різних життєвих обставин.
3. Рольова гра: спогади І. Франка

Багато уваги я приділяв перекладам з безсмертних гомерівських поем «Іліади» та «Одіссеї». Мене зацікавили епізоди, в яких зображається побут і звичай древніх греків, їхнє ставлення до життя, до праці.
Я не раз наголошував на потребі видати «Одіссею» українською мовою. Сам перекладав уривки з безсмертної гомерівської поеми. Щодо перекладу «Одіссея», зробленого Ніщинським, я писав Драгоманову 1 березня 1889 року «…Одіссея», переведена Ніщинським, так хоч і для простого народу годиться; я колись розказував її з пам’яті в селі через кілька вечорів і слухати її сходилась майже ціла наша слобода, чоловік по 30 і більше, старих і молодих, і відірватись не могли,— розказував і арестантам у тюрмі і добре знаю, яке вона враження робить». «Одіссея» справила в свій час велике враження на мене — тоді ще маленького селянського хлопчика-гімназиста. За фантастичними пригодами я побачив там живе життя, побутові картини навівали мені на пам’ять рівно живі картини того сільського життя, яким жив мій батько, серед яких і сам я виростав від малечку».

• Знайомство з твором. Виразне читання уривка з «Одіссеї». Пісня 9 (170-230).
• Демонстрація з коментарем картини Я. Іорданса «Одіссеї у печері Поліфема» або ілюстрацій до «Одіссеї» Д. Басті.
• Демонстрація власних малюнків.
• Висловлювання учнів про враження від ознайомлення з твором письменника із залученням матеріалів І. Франка про нього.

4. Презентація творчості Данте Аліг’єрі
1) Представлення дослідницької групи:
• Данте Аліг’єрі (1265—1321) — італійський поет і мислитель періоду переходу від Середньовіччя до епохи Відродження.
• Автор «Божественної комедії». Тема його твору — опис блукання душі людини після смерті. В алегоричній формі Данте змальовує людство, яке відповідно до своїх вчинків на землі потрапляє до пекла, чистилища або раю. У розділі «Пекло» зображує грандіозну панораму потойбічного світу, віддзеркалює сучасні йому політичні реалії та історичні події. Ідея твору: духовне спасіння людини й усього світу.
2) Повідомлення групи дослідників на тему «Данте і Франко» шляхом інтерв’ю.

Кореспондент. Іване Яковичу, коли Ви прийняли рішення написати про Данте?

Франко. Мене давно непокоїло те, що більшість галицької молоді, закінчивши навчання в гімназії чи університеті, не чула навіть імен Данте і Шекспіра. Тож я зробив усе, щоб ознайомити молодь з цими авторами.

Кореспондент. Ми знаємо, що Ви у праці «Данте Аліг’єрі. Характеристика середніх віків», яка з’явилась у Львові 1913 року, аналізуєте творчість італійського поета. До якого висновку Ви приходите?

Франко. Я вважаю, що «як граничний камінь стоїть він на переході від середніх до новіших віків. Вірування і змагання середніх віків він перетопив у органічну єдність і вилив, немов у бронзі, в своїй безсмертній поемі як найкращий їх пам’ятник. Та при тім сам він, чоловік уже наскрізь нового духу, був одним із ініціаторів віку гуманізму».

Кореспондент. Чому Ви вважаєте Данте ініціатором «всіх ново-часних літератур»?

Франко. І не тільки тому, що «Божественна комедія» є, по суті, реалістичним відображенням життя сучасної йому Італії, а насамперед тому, що в центрі його творчості стоїть доля людини з її психологічними переживаннями й душевними конфліктами. «Те, що окружало його на землі, він переносить у підземний і наземний світ, поділений на три рази по дев’ять кругів, заселяє ті круги живими, сучасними людьми, показує нам їх муки і терпіння, їх радощі і надії.» Данте малює світ «в найвищім напруженню чуття, пропускає всі образи скрізь призму того чуття, немовби весь світ плакав, крутився і тремтів на хвилях його могутнього чуття».

Кореспондент. У чому актуальність «Божественної комедії» Данте для сучасників?

Франко. «Дантова поема — се не лише малюнок даного закутка дійсного світу, який Данте переходив своїми ногами, і малюнок тої історичної доби з її героями й катастрофами, яку пережив Данте. се не лише малюнок індивідуальної душевної драми, що відбулася в Дантовій душі; се щось іще більше, ще глибше; се малюнок душевного перелому в душі кожного чоловіка… Се віковічна повість кожного з нас». Це повість про людину, що відмовились від свого особистого щастя і добробуту в ім’я своїх ідеалів, для «загального добра». Цього вимагала сучасність від людини мого часу.

Кореспондент. Чому творчість Данте співзвучна Вашій?

Франко. Мене приваблює Данте тим, що «в темнім чотирнадцятім столітті без остраху випускає такі слова, за які й тепер, у двадцятім, не дуже би погладили по голівці». Доля Данте, поета й політичного діяча, який став вигнанцем, але не скорився, не поступився своїми поглядами, була дуже близька мені.

Кореспондент. Іване Яковичу, щиро дякую за інтерв’ю.

• Представлення самого твору. Виразне читання уривка «Пекло», ХХХІІІ (37-70), з «Божественної комедії» Данте (під час читання звучить «Симфонія до «Божественної комедії» Ф. Ліста).
• Демонстрація й коментар до полотен С. Ботічеллі, Е. Делакруа, Г. До-де, Д. Гуттузо. Ілюстрації «Божественної комедії» (за вибором учнів).
• Висловлення учнів про враження від знайомства з твором письменника із залученням матеріалів І. Франка про нього.

5. Презентація творчості Джорджа Байрона

Повідомлення групи дослідників у формі дискусії:
1. Джордж Ноел Гордон Байрон — англійський поет-романтик.
2. У 1821 р. Дж. Байрон написав поетичну драму «Каїн», яку назвав містерією. Він використав сюжет з Біблії.

1-й учень.
Відомо, що І. Франко перекладав поему Дж. Байрона «Каїн».
На думку І. Франка, Дж. Байрон поставив питання про роль розуму дуже суперечливо.
Всевладність інтелекта не приносить щастя людині. Байрон. Я не підносив і ролі абсолюту. Мій твір — це сумніви про абсолют і матеріалізм.

1-й учень.
Франко на цей час перейшов через ті релігійні сумніви, які пекли душу англійського поета-лорда.

Франко. Я спробував знайти з них вихід і заявив у своїй поемі про відкриття своєї душі, яке веде до відданої любові й віри у Вседержителя.
Твір написано тоді, коли, читаючи Біблію, я намагався зрозуміти глибоку символіку біблійних образів.

2-й учень.
Історія Каїна у Франка починається там, де вона закінчилась у Байрона. Після смерті Ади Каїн удруге побачив обличчя смерті, яке було сповнене внутрішнього сяйва:

Лице недавно ще поморщене грижею
І втомою, тепер просяяло,
Відмолоділо. Та сама любов,
Що й за життя, й тепер на нім світилась…

3-й учень.
А пригадайте пейзажі. Вони зовсім не такі, як у реалістичних творах.
На мій погляд, тут ми маємо справу з неоромантизмом: незвичайний пейзаж, глибокий психологізм і пошук ідеалу — побачити рай, осмислити втрачене й набуте. Скінчилося безцільне блукання, є мета, ідеал, який потрібно досягати в муках розпачі.

1-й учень.
Уривок поеми (образ Каїна):

КАЇН
Не чув нічого, весь остаток сили, всю душу
Він зосередив в очах.
А очі ті послав у даль безмірну,
Туди, де в пурпуровому промінню
Купавсь величний, ясний город божий.

То чим же образ Франкового героя відрізняється від Байронового?

2-й учень.
Я вважаю, у Франка Каїн пригноблений тяжким вчиненим злочином. Він відчуває вину. Його душа настроєна на реквієм, із нього линуть страждання. Його думка працює над загадкою людського щастя. Отже, у поемі нова неоромантична проблема: що таке людське щастя?

3-й учень.
І. Франко немовби хоче донести до нас ідею: добро й щастя не є дарунком, що спадає на людину несподівано; ці Божі дари надаються через прагнення душі до очищення, через дію, подолання перешкод, через терпеливість. І ось Каїн, страшний злочинець, сподобився завдяки своєму великому прагненню глянути хоч здалеку в рай.

1-й учень.
А яке ідейно-художнє значення символів дерев життя і знань у раї?

3-й учень.
Я думаю, що це символіка, характерна для неоромантики. Це пошуки людиною щастя. Я їх зрозуміла так: коли людина шукає щастя в знанні, то плід знання обертається на попіл. Знання не є ні добром, ні злом, але в руках нерозумних стає знаряддям зла та сіяння смерті.

1-й учень.
А дерево життя?

2-й учень.
За твором — це символ спокуси й задоволень, вони також ведуть до загибелі. Отже, не в зовнішніх принадах, а в любові лежить безмірне людське життя.

Чуття, любов! Невже ж це так, о Боже?
Невже ж в тих двох словах малих лежить
Вся розгадка того, чого не дасть
Ні дерево знання, ні загадковий
Той звір не скаже?

1-й учень.
Тепер я, здається, зрозуміла. Біблійний рай у поемі — це ж тільки сповнений найбільшої мудрості символ. Справжній рай є завданням, поставленим від Бога перед людиною, яка мусить плекати в собі любов до всіх людей. Любов — вічна, творча, бо через неї все будується. Знання ж вартісне тоді, коли підпорядковане любові. Отже, усі складові цього твору є наскрізь романтичними.

6. Практикум з перекладознавства

Учням пропонується на практиці визначити особливості перекладацької манери І. Франка, проаналізувавши уривок з твору «Русалка» О. Пушкіна.
• Проаналізуйте лексику оригіналу та перекладу. Чи проводиться відповідна робота щодо понять і реалій української та російської культур?
• Чи справді Франко дотримався у своєму варіанті зафіксованих у текстах передачі змісту й форми?
• Зверніть увагу на відтворення митцем віршованого розміру, види рим і способу римування. Наскільки воно точне?
• Чи вдалося перекладачеві відтворити характерні риси пушкінських героїв?

О. Пушкін	Переклад І. Франка
Над озером, в глухих дубравах, Спасался некогда монах, Всегда в занятиях суровых, В посте, молитве и трудах. Уже лопаткою смиренной Себе могилу старец рыл И лишь о смерти вожделенной Святых угодников молил	Над озером, в глуші діброви, Спасався десь-колись монах, Все в праці, тихій і суровій, В задумі, пості і мольбах. Вже, смерті ждучи леда хвилі, Старик собі могилку рив, — І, шоб го з жизні слобонили, Святих угодників молив

Переклад «Русалки» О. Пушкіна не є випадковим. Він підтверджує зацікавлення Франком магічною владою підводних сил. Надаючи творові українського національно-мовного колориту, І. Франко дотримувався оригіналу, хоча і вносив у новий текст лексичні зміни, наприклад: леда хвилі, чорторий, пастух. Повністю збережено строфіку та ритміко-інто-наційну схему першотвору, світогляду, культури, міфології, а головне — його романтичну парадигму, таємничість ситуації. «Русалчина» тематика нагадала про давнє захоплення поета міфологічними героями, а ще й про його постійне спілкування зі спадщиною О. Пушкіна.

VI. Етап узагальнення й систематизації знань

1. Бесіда
• Чи впоралися творчі групи із завданням?
• Яка група краще презентувала творчість письменника?
• Що ви вже знали і що нового почули на уроці?
• Який епізод уроку, на вашу думку, був кращим?
• Складіть сенкани та кубування до теми уроку.

2. Представлення сенканів

Гомер
Легендарний, сліпий
Вражає, знайомить, вчить
Античний майстер епічних поем
Геній.

Пушкін
Неперевершений, величний
Чарує, возвеличує, захоплює
Геній слова і почуттів
Митець.

Данте
Неповторний, осяйний
Розбудив, відкрив, подарував
Автор найвеличнішої поеми в літературі
Пророк.

II. Етап підбиття підсумків
Підбиття підсумків заняття вчителем, а потім самими учнями. І. Франко надавав великого значення культурним зв’язкам між народами, а переклад іншомовних творів вважав важливим фактором цих взаємин. Як перекладач і дослідник зарубіжних літератур Іван Якович залишив чималу спадщину, а коло його інтересів надзвичайно широке — від стародавніх пам’яток індійської літератури до творчості письменників.

Додаток 1

І. Франко — перекладач світових літератур:
• староєврейський епос
• сербський епос і польська література
• болгарський епос і чеська література
• китайська й російська література
• народні пісні
• англійська література
• арабський епос
• французька література
• індійський епос
• німецька література
• антична література
• скандинавські літератури