Твір на тему:
    Євшан-зілля — символ рідного краю (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля»). Аналіз твору.

    Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Микола Вороний, шкільна програма

    Твір на тему:  Євшан-зілля — символ рідного краю (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля»). Аналіз твору. Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Микола Вороний, шкільна програма

    І виріс я па чужині,
    І сивію в чужому краї..
    Тарас Шевченко

    Поема Миколи Вороного «Євшан-зілля» розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ кримські татари, турки, інші вороги, плюндрували землю, забирали в рабство жінок, дітей. Вирісши на чужині, діти нерідко забували про свою Батьківщину. А дехто з юнаків навіть ставав воїном у чужинському війську.
    Хоч ідеться в поемі про події далекого часу, вона перегукується також із сучасністю. Не тільки в період існування Київської Русі українці змушені були розлучатися зі своєю Батьківщиною.
    Наша земля часто переживала важкі часи, коли багатьом людям доводилося шукати кращої долі по чужих далеких краях. Народне прислів’я недаремно каже: «Нашого цвіту по всьому світу». Чимало українців мешкає тепер у Росії, Сполучених Штатах Америки, Канаді, країнах Європи…
    Половецькому юнакові про рідну землю нагадало чарівне степове Євшан-зілля. Українці, які не зі своєї волі ставали вигнанцями, розлучалися з рідною землею, брали з собою у далеку, часто важку дорогу те, що могло нагадувати про батьківський край: вишивані рушники і сорочки, насіння чорнобривців та інших квітів.
    Той, кому доводилося бувати в Росії, на Уралі, не міг не помітити яскравих мальв, що ростуть тут подекуди в селах. Яскраві дзвони наших українських квітів ваблять зір і вздовж доріг, і коло білих хат. Не треба довго думати, аби зрозуміти: тут живуть або раніше жили українці.
    У поемі тоненька гілочка степової трави розбудила спляче серце половецького сина. Це не просто літературний образ. І в житті також траплялося, що одна-єдина насінина з’єднувала людину з материнською землею. Так, як це сталося в оповіданні австралійської письменниці Лідії Гаєвської-Денес «Ніжинські огірки». Коли виїжджала з дому, її бабуся Настя, серед різного небагатого скарбу, що взяла з собою в закордонні поневіряння, поклала вузлик з насінням ніжинських огірочків. Думала бабуся, що на чужій землі в неї буде своя українська городина. Але сталася прикрість: валізка у дорозі подерлася, насіння загубилося.
    Коли бабуся помітила це, гірко заплакала, та й взялася переглядати речі: може, ще щось втратила? Як розгорнула вишивану сорочку, з неї випало одне-єдине огіркове зернятко. Аж засміялася з радості бабуся. Для одного зернятка не потрібна була велика грядка землі. Тому зробила вона невеличку скриньку з дощечок, насипала землі, зернятко спочатку намочила, щоб краще проросло* а потім посадила. Росло воно на вікні проти сонця. Доглядала за ним бабуся, пильнувала. І таки вродили огірки! Було їх тільки три. Один бабуся з’їла сама, бо не втрималася: мав він запах рідної землі, за якою скучила. Другий овоч дала своєму онукові, щоб маля відчуло смак українського огірочка. А з третього зібрала насіння. Його вже вистачило на невелику грядочку.
    Згодом їй знову довелося подорожувати. Цього разу через море, до далекої Австралії. Про насіння ніжинських огірків бабуся не забула, взяла їх із собою. В Австралії щоліта сіяла вона на городі ніжинські огірки. Ще й людям, які до неї зверталися, насіння давала. Хоч на чужій землі виростали овочів а смак мали свій — український. Нагадували про далекий рідний край.
    Закінчуй свою поему «Євшан-зілля» Микола Вороний таким чином: згадав про свою Батьківщину син половецького хана, вирушив в темну ніч, в далеку дорогу, байраками та ярами невтомно попростував до рідного степу разом з мудрим старим віщуном.

    Українська історія складалася так, що не завжди могли повернутися з-за кордону на землю своїх дідів і батьків їх нащадки. Тільки в часи незалежності вони змогли навідатися до рідного краю, побачити, де їх історичні корені. Дехто залишився тут навіть жити. Багато хто з українців та їх дітей зумів на чужині зберегти рідну мову, традиції.
    Іноді навіть нам, корінним мешканцям України, варто повчитися у них, як потрібно любити свою землю, національні традиції. Інакше можемо стати схожими на половецького юнака, якому тільки чарівне зілля повернуло пам’ять.

    Твір на тему:  Євшан-зілля — символ рідного краю (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля»). Аналіз твору. Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Микола Вороний, шкільна програма

    Повернутися на сторінку Українська література

    Повернутися на сторінку Микола Вороний

    Вас можуть зацікавити:

    1. Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного «Євшан-зілля»

    2. Проблема історичної пам’яті народу за поемою М. Вороного «Евшан-зілля»

    3. М. Вороний — декларатор ідей і форм українського символізму

    4. Якого роду ми діти? (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля»). Аналіз твору

    5. Євшан-зілля — символ рідного краю (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля»). Аналіз твору

    6. Проблеми історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного «Євшан-зілля». Аналіз твору

    7. Вірність Батьківщині (за поемою Миколи Вороного «Євшан-зілля»). Аналіз твору

    8. Літописна основа сюжету поеми М. Вороного «Евшан-зілля». Аналіз твору

    9. «Слово, що живить надію й певну віру в ідеали» (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля»)

    10. «Мій друже, я Красу люблю… Як рідну Україну) (М. Вороний). Аналіз творчості

    11. «Висока честь: прийняти смерть за любий рідний край». Аналіз творчості Миколи Вороного

    12. Проблема історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного «Євшан-зілля». Аналіз твору

    13. Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного «Євшан-зілля». Аналіз твору (ІІ варіант)

    14. Проблема історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного «Євшан-зілля» (ІІІ варіант)

    15. І безпечне, і вигідне… Життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля»)

    16. Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного «Євшан-зілля»)

    17. Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі М. Вороного «Євшан-зілля». Аналіз твору

    18. Мої роздуми над поемою М. Вороного «Євшан-зілля»

    19. Контрольна робота з теми «Пісні літературного походження. М. Вороний. Т. Шевченко». І варіант

    20. Контрольна робота з теми «Пісні літературного походження. М. Вороний. Т. Шевченко». ІІ варіант

    21. Тестова контрольна робота з української літератури “Загадково прекрасна і славна давнина України: Микола Вороний, Тарас Шевченко” (6 клас)

    22. Розробка уроку: Микола Вороний. Ліро-епічна поема “Євшан-зілля”.

    23. Тема уроку: Микола Вороний. «Євшан-зілля» — поема про необхідність повернення людині історичної пам’яті, усвідомлення своєї національної приналежності.

    24. Творчість М. Вороного, Олександра Олеся. Контрольна робота. 10 клас. І варіант

    25. Творчість М. Вороного, Олександра Олеся. Контрольна робота. 10 клас. ІІ варіант

    26. Творчість М. Вороного, Олександра Олеся. Контрольна робота. 10 клас. ІІІ варіант

    27. Творчість М. Вороного, Олександра Олеся. Контрольна робота. 10 клас. ІV варіант

    28. Микола Вороний. Літературний диктант

    29. Тестові завдання. Микола Вороний. Поема «Євшан-зілля»

    30. Микола Вороний.Поема «Євшан-зілля». Дидактична гра «Блеф-клуб»

     

    Комментарии закрыты.