«Щука» Глібов. Аналіз, українська література
«Щука» Леонід Глібов аналіз — тема, ідея, мораль, сюжет.
Тема «Щука»: зображення суду (його несправедливість і залежність від панівних класів ) над Щукою, яка здійснювала різноманітну шкоду в ставку його жителям і отримала вирок повернутися знову в річку.
Ідея «Щука»: засудження дій судочинства, їхня легковажніст , безглуздість , а через образ Лисиці — підступності, хитрості, хабарництва.
Основна думка: «Як не мудрують, а правди ніде Кінців не можна поховати …».
Мораль «Щука»: Судді зобов’язані діяти відповідно до законодавства, а не підтримувати зацікавлену особу (Лисицю). Глібов засуджує хабарництво, несправедливість, лицемірство.
Герої байки «Щука»: судді — два Осли, Шкапа, два Цапи; Щука, Лисичка, автор.
Сюжет «Щука»
Хижій Щуці в суді пред’явлено звинувачення. Вона настільки завинила («того заїла в смерть, другого обідрала»), що її злочин вже не можна буде прикрити — «кінців не можна поховати». І все ж Лисиця, як адвокат, щоб допомогти хижакові , запропонувала суддям «ворожу Щуку утопити». Прихильність Лисиці визначена не тільки станової солідарністю:
А чутка у гаю була така,
Що нiби Щука та частенько,
Як тiльки зробиться темненько,
Лисицi й шле то щупачка,
То сотеньку карасикiв живеньких
Або линiв гарненьких…
Судді прислухалися до пропозиції Лисиці і винесли відповідний вирок.
Композиція «Щука»
Введення. За злочинну діяльність Щуку силоміць представили до суду. Опис суддів. Таємний зв’язок Щуки і Лисиці.
Основна частина. Судовий процес над Щукою. Винесено вирок, дія якого припинена.
Закінчення. Новий вирок суддів за пропозицією Лисички: «У річці ворожу Щуку утопити!» Що й було виконано.
Усі образи в цій байці є алегоричними. За масками криються типові персонажі з реального життя. Письменник бачив навколо себе суспільну несправедливість і не міг з нею змиритися, тому засудив її у своєму творі. Бо кожному українцеві по-справжньому болять негаразди та нечесність у своїй рідній землі.
Леонід Глібов у байці «Щука» зображує сучасну йому систему судочинства, і змальовуючи узагальнені образи суддів та працівників судової системи. Автор наголошує на проблемах нерозумності деяких державних працівників
«Щука» Леоніда Глібова показує, що там де є хабарництво, там існує несправедливість, лицемірство, неправда. Саме проти таких людських вад і спрямована байка «Щука».
Л. Глібов «Щука»
На Щуку хтось бомагу в суд подав,
Що буцiм би вона таке виробляла,
Що у ставку нiхто життя не мав:
Того заïла в смерть, другого обiдрала.
Пiймали Щуку молодцi
Та в шаплицi
Гуртом до суду притаскали,
Хоча чуби й мокренькi стали.
На той раз суддями були
Якiïсь два Осли,
Одна нiкчемна Шкапа
Та два стареньких Цапа,
Усе народ, як бачите, такий
Добрячий та плохий.
За стряпчого, як завсiгди годиться,
Була приставлена Лисиця…
А чутка у гаю була така,
Що нiби Щука та частенько,
Як тiльки зробиться темненько,
Лисицi й шле то щупачка,
То сотеньку карасикiв живеньких
Або линiв гарненьких…
Чи справдi так було, чи, може, хто збрехав
(Хто ворогiв не мав!),
А все-таки катюзi,
Як кажуть, буде по заслузi.
Зiйшлися суддi, стали розбирать:
Коли, i як воно, i що ïй присудити?
Як не мудруй, а правди нiде дiти.
Кiнцiв не можна поховать…
Не довго думали рiшили
I Щуку на вербi повiсити звелiли.
Дозвольте i менi, панове, рiч держать,
Тут обiзвалася Лисиця.
Розбiйницю таку не так судить годиться:
Щоб бiльше жаху ïй завдать
I щоб усяк боявся так робити,
У рiчцi вражу Щуку утопити!
Розумна рiч! всi зачали гукать.
Послухали Лисичку
I Щуку кинули у рiчку.
фигня мі макаки!