Шевченківська тема у творчості Степана Васильченка. Українська література
Степан Васильченко не раз зізнавався у живлющому впливі Шевченкової поезії на формування його світогляду і творчості. Тільки розгортав «Кобзаря», як усю душу проймало слово генія, починав читати — «вхопить жива хвиля і понесе». Він осуджував заборону відзначення 100-річчя від дня народження геніального поета-громадянина, Шевченкові імпульси відчутні в його статтях на освітньо-педагогічні теми («Народна школа і рідна мова на Україні», «В сучасній школі»), в оповіданнях з життя вчительства і шкільної молоді («Записки вчителя», «Над Россю», «Роман», «Чарівний млин», «В темряві», «Циганка»), де відстоювалося право народу на рідну школу.
Визвольні змагання українців за власну державність створили можливості вільніше писати про значення Шевченкової творчості в піднесенні національної свідомості великого слов’янського народу. У 20-ті роки Васильченко написав кілька драматичних етюдів на цю тему: «Минають дні», «Під Тарасове свято», «Кобзар» у селянській хаті». У феєрії-мініатюрі «Минають дні» сюжетна колізія ґрунтується на темі відстоювання народом в часи самодержавної сваволі пам’яті Шевченка від блюзнірських наскоків московських колонізаторів. Поліцаї намагаються перепинити шлях трудівників до дорогої могили в Каневі. Клятвою вірності великій справі національного визволення звучать слова Дівчини, звернені до образу поета.
Значним внеском у художню Шевченкіану є повість «В бур’янах» — перша частина задуманого, але незавершеного твору в п’яти книгах про життєвий шлях генія. Славнозвісні Шевченкові слова «Історія мого життя є частиною історії моєї Батьківщини» стали для Васильченка відправним моментом у реалізації задуму. Образ Тараса — одне з найвищих досягнень письменника. Життєва вірогідність, психологічна переконливість, логічна вмотивованість характеризують кожен вчинок кріпацького сина. Виростав Тарас у безпросвітних злиднях та нестатках, однак уже з ранніх літ у його вдачі виявилися риси, що засвідчили природну обдарованість ясночубого, допитливого малюка, згодом підлітка.
Прагнення зрозуміти сенс життя, намагання до всього дійти самостійно, наполегливість у досягненні мети, вразливість до горя інших, захоплення мужністю народних заступників, потяг до прекрасного в природі, людині, пісні, малярстві виділяють Тараса серед ровесників. Спів кобзаря збентежив його душу. Хлопець побачив, як сумний речитатив народної думи про зруйнування москалями Запорозької Січі й закріпачення вільного люду на очах змінював настрій слухачів. Ніби аж шапки піднімалися на головах чоловіків і полум’ям помсти загорялися кріпацькі очі. Хоч не все розумів зі співу бандуриста, проте й сам переживав щось бентежно-палке. Неспокій підлітка виявляється в гострому погляді, у нічних уявленнях про пожежу панських палат, наївній помсті кривдникам, що асоціативно поставали за колючими будяками.
Васильченко показує, що художнє обдаровання Тараса міцніло в живлющому середовищі народних обрядів та звичаїв, набиралося снаги від чарівних пісень. Талант хлопця шліфується у хвилях щирих, сердечних мелодій пісень, в образному світі народних балад. Хоч твір залишився незакінченим, хоч у повісті йдеться тільки про дитинство майбутнього поета і борця, проте читач вірить у велике майбутнє кріпацького сина. Така вражаюча перспективна сила образу, створеного письменником.
Повість «В бур’янах» стала одним з перших визначних здобутків історико-біографічної прози, визначним внеском Васильченка в національну Шевченкіану.
ПЕТРО ХРОПКО
1997 р.