Чим мене приваблюють оповідання Марка Вовчка. Аналіз творів, українська література

Чим мене приваблюють оповідання Марка Вовчка. Аналіз творів, українська література

Найвизначнішим співцем знедоленого народу, виразником його мрій і сподівань був Т.Г.Шевченко. Продовжувачем традицій Кобзаря стала Марко Вовчок. У 1857 році з’являються її «Народні оповідання», в яких виразно зазвучав голос борця проти неправди, сміливого викривача сваволі кріпосників. Росіянка за походженням, Марко Вовчок любила, добре знала українську мову і писала нею свої твори. Т. Г. Шевченко прочитав «Народні оповідання», коли повертався із заслання. Він високо оцінив їх, а молоду письменницю назвав своєю духовною «донею» за те, що вона стала його послідовницею в літературі.
До збірки ввійшли оповідання «Сестра», «Козачка», «Одарка», «Чумак» та інші.
Мене приваблюють оповідання Марка Вовчка своєю тематикою та силою почуттів, з якою письменниця викриває панів-кріпосників.
Оповідання «Козачка», «Горпина» своєю викривальною силою наближаються до Шевченкових творів про тяжку долю матері-кріпачки. Горпину, наприклад, гонять на панщину в той час, коли її дитина важкохвора, помирає. Подібне читаємо і в Т. Г. Шевченка у «Сні» (1844): «…опухла дитина — голоднеє мре, а мати пшеницю на панщині жне».
Марко Вовчок художньо змалювала трагедію жінки-кріпачки, яка не має права навіть на спокійне материнство. Письменниця прямо звинувачує в цьому існуючі кріпосницькі порядки.
У своїх оповіданнях Марко Вовчок змалювала типові образи кріпаків (переважно жінок), глибоко розкрила тяжку долю матері-кріпачки. Під тягарем панщини, через жорстокість панів часто гинули матері і їхні діти («Козачка», «Горпина», «Два сини»).
Мені дуже подобаються оповідання письменниці ще й тим, що вони побудовані за зразками усних народних творів — із зачином та кінцівкою. Так, наприклад, оповідання «Козачка» починається зачином, що широко вживається в казках, переказах, легендах тощо:

«Жив у нас у селі козак Хмара; багатир був! Що було в його поля, худоби, що всякого добра!» У цьому ж оповіданні Марко Вовчок, говорячи про смерть Олесі, дає таку кінцівку: «Так як жила плачучи, так і вмерла плачучи. А пані така, що й поховати добре не хотіла. Двірські люди самі й поховали, й пом’янули нещасливу».
В оповіданнях Марка Вовчка пейзажі виступають у поєднанні з переживаннями і настроями дійових осіб.
Ось, наприклад, опис божевільної, нещасної матері серед маківок. Цвітуть маки. Бліда молода жінка з відчуженим поглядом, байдужа до всього ходить серед прекрасних квітів і зриває маківки. Це Горпина. Ось що зробила з нею кріпосницька дійсність.
Оповідання Марка Вовчка вразили мене глибиною свого змісту.

Чим мене приваблюють оповідання Марка Вовчка. Аналіз творів, українська література

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Марко Вовчок

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *