Художня самобутність байки «Пан та собака». Аналіз твору, українська література
Одним із найяскравіших творів Гулака-Артемовського є байка «Пан та сомка». Жанр байки взагалі був досить поширеним у літературі XIX століття. У своїх байках українські письменники викладали своє ставлення до суспільного ладу, який панував в Україні. В алегоричній формі, часто через образи тварин, птахів, рослин та предметів байкарі зображували панів і простий народ, що іесь час страждав від їх деспотизму та свавілля. Саме такою є і байка Петра Гулака-Артемовського «Пан та собака». Головний персонаж байки — пес Рябко є уособленням простої людини з народу, яка перебуває на службі у панів. Рябко працьовитий та чесний, сам автор наголошує на цьому:
Бо дарма їсти хліб Рябко наш не любив: їв за п’ятьох, але те їв, що заробив.
Рябко хоче вірно служити своєму пану: «Все дума, як би то піддобриться під піна». Але він бачить можливість прислужитися не у підлещуванні, а в чесній ітрці, тому Рябко не спить всю ніч, намагаючись якомога пильніше доглядати панське майно. За це зранку Рябка побили, бо через гарчання Рябка пан не Іпав. Наступної ж ночі, засвоївши «науку», Рябко мовчить, в цей час пана грабують, і Рябка знову побито.
Чим, люде добрі, так оце я провинився?..
За що ж глузуєте?.. — сказав наш неборак. —
За що знущаєтесь ви надо мною так?
Рябко не розуміє, в чому його провина. Так само, напевно, і прості кріпаки, намагаючись виконати свою роботу, все одно зоставалися покараними, не розуміючи, за що вони покарані. їм, напевне, було незрозуміло, що вони покарані просто через те, що панові неможливо догодити, що не роби. Зрештою Рябко доходить такого висновку:
Нехай їм служить більш рябий в болоті біс!
Той дурень, хто дурним іде панам служити,
А більший дурень, хто їм дума угодити!
Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить,
Все випада — таки Рябка притьмом побить.
Байка Гулака-Артемовського — гостра сатира на кріпосний лад в Україні. Вона зображує типове ставлення панів до представників простого народу, які працювали на них. Байкарська спадщина Гулака-Артемовського характеризується рисами новаторства. Письменник широко використовував фольклорні традиції, його мові яскрава та всім зрозуміла, використовує байкар і народні приказки. В алегоричній формі автор зображує у своїх байках типові постаті, які він мав змогу спостерігати кожного дня. Часто у його творах в алегоричних образах ми спостерігаємо певні характери, які не втратили актуальності і за наших часів. У багатьох своїх байках письменник засуджує ставлення панів до кріпаків, несправедливість та принизливість кріпацького ладу, що панував в Україні.
Я вважаю, що байки Гулака-Артемовського мають надзвичайно велике значення для української літератури. Окрім глибокого сенсу, який вклав письменник у прості, на перший погляд, алегоричні образи, його байкам притаманна і’ довершеність художньої форми, прийомів та тропів, що використані Гулаком-Артемовським у байках. Не слід забувати також, що творча спадщина письменника не обмежується байками, ним створені також балади, притчі, казки, поезії, Апе моя думка така, що, незважаючи на смислову та художню довершеність усіх творів письменника, байки є найціннішою частиною з творчого доробку Гулака-Артемовського, усі вони є сміливим сатиричним протестом проти несправедливості та свавілля. На прикладі його байок ми ще раз впевнюємось, що сатиричне перо може бути по-справжньому гострою зброєю у боротьбі за правду.