Храм природи (за віршем М. Вінграновського «Грім»). Аналіз твору, Українська література

Храм природи (за віршем М. Вінграновського «Грім»). Аналіз твору, Українська література

Микола Вінграновський порадував наймолодших своїх читачів збірками «Андрійко-говорійко», «Мак», «Літній ранок», «Ластівка біля вікна» та іншими дивовижними поезіями. У віршах поет багато уваги приділив зображенню природи. Він захоплюється її чаром, красою, таємничістю. У вірші «Грім» письменник відтворює фантастичні картини:

Грім жив у хмарі, і з гори
Він бачив, хто що хоче:
Налив грозою грім яри,
Умив озерам очі.

Ми бачимо, що образ грому в постійному русі, в змінах. Він «натрусив зі сливи слив», вирішив допомогти груші. Незважаючи на похмурість, грім підкорює щедрістю та добрим настроєм. Його, наче живу істоту, хвилюють турботи дерев:

І дядько-грім сказав собі:
«Потрушу я грушу,
Бо небеса вже голубі
Я покидати мушу».

Поет відкриває красу природного явища, що входить несподівано в нашу свідомість. Не такими вже й страшними здаються громовиці, бо приносять стільки корисного на землю. Після грози, рясного дощу оновлюється все живе,
Творчість Миколи Вінграновського невичерпна. Вона — храм людського духу й краси природи, де затишно кожному, хто любить справжню поезію.

Храм природи (за віршем М. Вінграновського «Грім»). Аналіз твору, Українська література

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Микола Вінграновський

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.