У різні пори року приваблива земля (за збіркою О. Олеся «Все навколо зеленіє». Аналіз збірки), українська література

Хід уроку У різні пори року приваблива земля (за збіркою О. Олеся «Все навколо зеленіє». Аналіз збірки), українська література

I. Підготовка до сприймання

• Ми дуже часто чуємо слово «природа». Що воно означає?
• Чи потрібна нам природа? Якщо так, то для чого?

Так, з давніх-давен людина усвідомлювала себе в тісних зв’язках з природою та в залежності від неї. Природа для людини була, є і буде таємницею. Інколи вона навіює острах. Але в той же час вона змушує людину милуватися її красою.
Згадайте, може, хтось із вас бачив літню бурю або шторм на морі. Це дійсно страшна краса. Згадайте травичку, яка пробивається з-під землі, де щойно зійшов сніг. Згадайте засніжений ліс, згадайте перші проліски, згадайте осінні краєвиди… Під впливом цієї краси художники створюють геніальні картини. Перед вами репродукція картини І. І. Шишкіна «Зима».

• Яка пора року зображена на полотні? Доведіть свою думку.
• Опишіть зимовий день, відтворений художником.
• Чи видно на картині сонце?
• Що нагадує про нього?
• Який настрій створює у вас картина?

Живописне полотно «Зима» правдиво передає картину зимового лісу. Ніби ще недавно над лісом пронеслася сильна буря, яка потрощила й звалила на землю багато дерев. Потім пішов густий і лагідний сніг, який уміло пригладив і замаскував руйнівні сліди вітру. І ось настав новий день — світлий, морозний. Холод ясного погожого дня скував стовбури великих дерев, розпушив гілочки малесеньких ялинок. Ліс, ледь-ледь опромінений скупим зимовим сонцем, замкнено спить під пухнастим сніговим покривалом. Саме таку картину природи створив за допомогою фарб і пензля І. І. Шишкін.

• Хто знає, як називається зображення картини природи? (Живописний пейзаж)
• Окрім живописного пейзажу, є ще пейзаж літературний. Як ви гадаєте, який це пейзаж? (Створений словом)

II. Оголошення теми, мети
Щоб більше дізнатися про силу краси художнього слова, ми поговоримо сьогодні про літературний пейзаж. Пейзаж, який за допомогою слова створив Олександр Олесь.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Зустріч з поетом
Щоб зрозуміти почуття, переживання поета, необхідно познайомитися з його життєвим шляхом, бо творчість будь-якого митця пов’язана з його особистим життям. Якими ж були дитячі та юнацькі роки Олександра Олеся?
Група учнів працювала над дослідженням факторів, що вплинули на світосприйняття поета.
Надамо слово одному з них.

Повідомлення.
Олесь прожив свої дитячі і юнацькі роки на межі старої Гетьманщини й Слобожанщини, на горлиній Сулі, неподалік від міста Білопілля, у тодішнім Лебединськім повіті Харківщини (нині Сумська область).
Його дід по матері орендував великий панський маєток у селі Верхосулля, на північнім краю українського степу, і тут прожив свої молодечі літа Олесь.
Часто він називав себе вихованцем степу, і дійсно, ним був. Змалку зробившись рідним братом

Вітру, простору і трав,
Кидав я нудну роботу
І в зелений степ тікав, —

пропадав у нім цілі дні на своїм конику, навзаводи ганяючись із степовим вітром — сам пронизаний вітром родини за ці вічні втечі. На лоні свого зеленого степу пізнав він невичерпну красу природи України й під напливом її вражень став її поетом на ціле життя: «Не вини щастя-муки, і задзвеніли в серці звуки, і розітнувсь мій перший спів».
Поезія степу оповила своєю красою перші книги О. Олеся. А свій найповніший вираз знайшла у збірці «Все навколо зеленіє». Світ з незбагненними таємницями живої природи, симфонією лісу, степу, найбагатшою гамою кольорів входить у поезію О. Олеся.
Найбільш щедра на живописні замальовки, звукові тони, пейзажні картини поема «Щороку», у якій кожна пора року змальована найкращими фарбами.

2. Прихід Зими
Кожна людина має свою улюблену пору року. У І. Шишкіна улюбленою була, мабуть, зима. Чи є серед вас ті, хто не любить зиму? Поясніть своє ставлення.
Можливо, ви зміните свою думку після зустрічі… із Зимою.

Дівчинка-Зима (виходить під музичний супровід, читає вірш)

Це не сон! Зелені сосни
Цвітом зацвіли!
Розцвіли сієї ночі
І вже сиплють цвіт.
Все в квітках!..
Під ними гнуться
Віти до землі.
Вся земля в сріблястім цвіті,
Це прийшла зима.

Отож, зима — це не лише тріскучі морози та заметілі. Це ще й сріблястий іній на гілках дерев, який, мов чарівні намистинки, осипається від найменшого подиху вітру. Це й чарівні новорічні свята. Ось яка чарівна пригода сталася з одним хлопчиком у лісі перед новорічними святами.

• Чи правильно зробив хлопчик, дослухавшись прохання зайчика?
• Чому саме так вчинив хлопчик?
• А як би зробили ви?

Погляньте на ряд картин (Е. Л. Кульчицька — «Зима», І. Грабар — «Лютнева лазур», Г. Головков — «На санчатах», А. Пластов — «Перший сніг», Н. Глущенко — «Зима»). На кожній із них відтворена зима, але дещо по-різному. Адже кожна людина бачить цю пору року по-своєму. Хтось намалював зимовий ліс, інші відтворили дитячі зимові забави, а хтось — замилування першим снігом. Але в усіх цих картинах є одне спільне, те, що наявне на усіх полотнах — це найхарактерніша ознака зими. Як ви думаєте, про що йде мова? (Про сніг)
Дійсно, адже недарма кажуть у народі: «Без снігу й зима не зима». Про сніг казав і Олександр Олесь.

3. Зустріч Весни
Здається, лише вчора «спала природа під ковдрою білою, а сьогодні вже «В небі жайворонки в’ються».
Справді, на землі відбувається диво — іде весна. Іде вона не просто, а як справжня фея.
(А Весна іде, як фея…) Ось так іде Весна по світу, її хода відчутна скрізь. Учень читає вірш «Весна» . У цей час Дівчинка-Весна імітує під музику дії, про які йде мова у вірші.
Весна заснула, а природа буяє розкішними шатами. Мабуть, немає у світі людини, яка б не любила цю пору року. А найпривабливішою, на мій погляд, є рання весна. Адже це не лише розтала земля. Це ще й чисті струмочки, на дні яких видніються зелені паростки. А весняне повітря! Спробуйте відчути його, поглянувши на ці картини (М. Глущенко — «Відлига», В. Бакшеєв — «Блакитна весна»). Опишіть свої відчуття.
Весна неповторна. Але минає час, на її зміну приходить інша пора року. Проводжаючи весну, давайте ще раз освідчимося їй у любові. («Весно, Весно, раю мій…» )

4. Літні краєвиди

Настав час прощатися з Весною, бо до нас прийшла інша пора року — Літо.

Дівчина-Літо (виходить під музичний супровід і читає вірш)

Зелено, любо усюди!
Наче стоять на землі
Свята зелені,
Клечальна неділя!
В мріях дрімає земля,
В щасті раює природа.

Літо — це весела, радісна пора шкільних канікул, мандрівок, подорожей. Це час, коли достигають плоди, золотяться безкраї лани. («Жита! Пригадую…»)

• Із чим порівнює Олександр Олесь житні лани? (Із золотим сном, із казкою)
• Своєрідною казкою постає житній лан і на картині І. І. Шишкіна. Що зобразив художник на передньому плані картини?
• А що на задньому?
• Поле — що безкрає море, скільки глянеш — розіслано золотий килим, що аж сміється в очах. Над ним блакитним шатром розіп’ялося небо. Із нього ллється на землю блискучий світ сонця. Легенький вітерець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, освіжає кожну билинку… І ведуть вони між собою тиху таємну розмову. («Тихо у полі»)

5. Осінні мотиви

Саме в цей час підкрадається осінь.

Дівчина-осінь (виходить). Може, вам золотого медку? А може, яблучок рожевобоких? Винограду солодкого? Кавунів червоних? Усе в мене є, усім я багата, любі… («Вишиває осінь на канві зеленій»).
Вишиває осінь золоті квітки та знає своє. Тихенько гризе та й гризе золотого окрайця. Як гризне, так дня й відкусить, так дня й поменшає. Зате ночі з кожним днем додаються, вечори холоднішають, ранки й зовсім дрижаниками годують, покривають усе рясними та холодними росами. («Ранок… зеленеє свято кінчається»)
Усе ніби готується до зимового відпочинку. Лише вітер, шугаючи по полю, сумує за зеленим вбранням літа. («Плаче Вітер, туже бідний»)

IV. Підсумок

Учитель. Ось так завершується рік. Трішки сумно… Але радісно від того, що все це обов’язково повернеться. Сьогодні ми згадали всі пори року. Скажіть, яка пора року вам запам’яталася найбільше. Чому?
А щоб ще раз довести всім вам, що земля приваблива завжди, уявіть собі безмежний простір степу! Ось яким він постає в усі пори року!
Ви переконалися, що всі пори року привабливі по-своєму. Пори року переконали вас. Давайте подякуємо їм за це: спробуйте дібрати якомога більше епітетів та порівнянь до кожної пори року (І в.— до зими, II в.— до літа, III в.— до осені, IV в.— до зими).
Отож, ми всі переконалися, яка багата в нас природа, яка неповторна її краса. Допоміг нам у цьому поет Олександр Олесь. А щоб вона приносила нам радість, щоб багатства її множилися для майбутніх поколінь, треба оберігати її, дбати про неї повсякчас. Пам’ятаймо про це!