Є. Гуцало, «Лось», українська література
Хід заняття Є. Гуцало, «Лось», українська література
II. «Поетична хвилинка»
Весна зіткала вчора гобелен
у лузі — з трав, із квитів, з верболозів.
Зіткала вітер і зіткала клен,
грози зіткала молоді погрози.
Не відпочивши, вдосвіта весна
сьогодні знов за голубим верстатом —
в святковому невдоволенні вона
свій гобелен взялася переткати.
І спалахнула полум’ям трава,
і сонця вогнеуста голова
пророком провідувала в світі!
Навівши скрізь на гобелені лад,
весна під зорями поклалась спати,
бо завтра знов за голубий верстат,
щоб гобелен свій ще раз переткати.
(Є. Гуцало)
Можливий коментар
Гобелен — це художній декоративний виріб — килим-картина. Весна, як вправна майстриня, щодня тче свої гобелени міняє картини: сьогодні на деревах лише бруньки набубнявіли, завтра — з’явилися листочки, післязавтра — квіточки. Автор дуже вдало й оригінально змалював прихід весни, щоденні зміни в природі, і це робить поетичні рядки неповторними, вражаючими, такими, що запам’ятовуються.
ІІІ. Актуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання: виразне читання вірша В. Симоненка, висловлення своєї думки щодо його змісту й художньої майстерності автора.
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Слово вчителя.
Сьогодні наша розмова — про добро й милосердя, про жорстокість й бездушність, про людину й природу. До роздумів над такими проблемами нас спонукають твори видатного українського письменника Євгена Пилиповича Гуцала. Людяність його героїв, щедрість їхньої душі, прагнення допомогти іншим сіють у наших душах добро й надію на краще. Саме такими є маленькі герої, брати-підберезники з оповідання «Лось». Якщо чутливим до чужого горі, смітливим, кмітливим, діяльним росте молоде покоління, за майбутнє природу і людини можна не боятися.
Народився Євген Пилипович Гуцало 1937 року в селі Старому Животові на Вінниччині в родині вчителів.
Як і в багатьох однолітків, у пам’яті його назавжди лишилася війна, чорні дні окупації. 1944 року, коли Вінниччину було звільнено від німецько-фашистських загарбників, батько й мати почали працювати в школі села Гулівка. Тут Євген Гуцало пішов до першого класу. Середню освіту завершив в сусідньому селі Корделівка.
1959 року майбутній письменник закінчив історико-філологічний факультет Ніжинського педінституту. Працював у редакціях газет на Вінниччині, Донеччині, Львівщині, Чернігівщині, у Києві. Був редактором видавництва художньої літератури «Радянський письменник». Переїзди дали йому можливість ознайомитися з новими краями й людьми. Гостре око журналіста помічало й закарбовувало в пам’яті цікаві людські характери, життєві історії — багатий матеріал для його оповідань та повістей. Не випадково першу свою книжку Є. Гуцало назвав «Люди серед людей» (1962).
Письменник подарував юним читачам збірки творів «Олень Август», «Пролетіли коні», «З горіха зерня», «У лелечому селі», «Бережанські портрети», «З вогню воскреслі», «У полі білий кінь», «За обручем», «Дениско» та багато інших.
2. Виразне читання оповідання Є. Гуцала «Лось».
3. Словникова робота.
Заповідник — територія, що охороняється законом; там заборонено полювання й господарська діяльність людей;
чичали — чекали;
лежбище — місце, де дикі тварини сплять, проводять найбільше часу;
ратиці — копита;
байрак — ліс у яру, в долині або яр, схили якого поросли деревами та чагарниками;
осичняк — осиковий гай;
зіброк — невелика гора;
хутко — швидко;
залужжя — за луками;
посотались — попливли вгору;
санки однокінь — сани, запряжені одним конем;
на маківку — на вершечок;
шумовиння — піна;
осклілого — як скло;
вжахано — злякавшись;
конвульсивно — поривчасто;
хмиз — сухі тонкі гілки;
узлісся — початок або кінець лісу, край лісу;
потойбережні — на тому березі;
наспіє — встигне;
закуняла — задрімала;
серпанок — тут: легкий туманець;
гніда — червоно-коричнева;
стригла вухами — пересмикувала вухами, рухала вухами;
корч — пеньок;
здуховина — верхня частина живота великої рогатої худоби;
підпалок — перепічка, невеличка паляничка, що печеться
зверху на плиті, можливо — підгоріла хлібина;
носак — носок чобота.
4. Обмін враженнями від прочитаного.
Що запам’яталося, вразило, чому, які думки викликав цей твір.
V. Закріплення знань, умінь і навичок
1. Лось ступив на … і провалився. (Лід.)
2. Щоб врятувати лісового красеня, хлопці розширили … і прорубали доріжку до берега. (Ополонку.)
3. Молодший брат сказав: «Дивись, он … купається!» (Собака.)
4. Раптом почувся постріл, велетенський звір упав, і з лісу вийшов … (Мисливець.)
Відповідь. «Лось».
VI. Домашнє завдання
Навчитись виразно читати, переказувати, виділяти головні епізоди в оповіданні «Лось»; зробити ілюстрацію до твору; підготувати «поетичну хвилинку».
Є. Гуцало, «Лось», українська література
Повернутися на сторінку Українська література, шкільна програма