Народні перекази та легенди. «Боротьба з ординцями», українська література
Хід заняття Народні перекази та легенди. «Боротьба з ординцями», українська література
ІІ. «Поетична хвилинка»
Рідне гніздо
У кубельці у рідненькім
Тепленько пташині;
При батеньку і при неньці
Весело дитині.
Птах пташаткам в тихім кутку
Гніздечко звиває,
Пухом стелить, зерном кормить,
До сну їм співає.
Рідний батько, рідна мати
Хоч би й умлівали…
Ще б дітям хлібця добули,
Зірок би їм зняли…
Тож хоч пташка пір’ям вкриєсь,
В крильцях силу чує,
Вольним світом погуляє,
До гнізда прямує.
Хоч в вирію небо краще,
Сонечко ясніше,
Пташка в рідний край вертає,
Бо тут їй миліше.
І ти, сину, погуляєш
Соколом в чужині,
Аж побачиш: нема раю,
Як в рідній країні.
І ти, доню, найдеш долю
Між людьми і втіху,
Та все згадка літатиме
Під рідную стріху.
Всюди гарно, всюди славно,
Всюди добрі люди,
Лучше ж, як у батька й неньки,
Вам ніде не буде.
(Уляна Кравченко)
Можливий коментар
Ці поетичні рядки приваблюють цікавим порівнянням людини і пташки, згадкою про найдорожчих для кожного з нас людей — батька й неньку, про рідний дім і рідний край.
III. Актуалізація опорних знань
1. Перевірка домашнього завдання.
а) Конкурс на кращу казку за запропонованим початком;
б) відзначення переможців та оцінювання;
в) змагання між рядами (командами, варіантами): поставити питання по черзі з теорії літератури (про поняття, записані в літературознавчому словничку).
2. Заповнити схему «Види фольклорних творів (жанри)».
IV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу
1. Слово вчителя.
Якщо зібрати докупи всі легенди й перекази, то постане велична поетична історія українського народу, його багатий духовний світ.
Легенда — це переказ про якісь події чи людей, повитий казковістю, фантастикою.
На відміну від казки, у легенду вірили, як у таку, що могла бути насправді. Легендарних героїв вважали реальними постатями, такими, що жили у далекому минулому.
Переказ — подібне до легенди усне оповідання про видатні події минулого, але більш достовірне, ніж легенда.
(Запис визначень до літературознавчого словничка.)
Як і в казках, у легендах і переказах діють богатирі, велетні, лицарі-характерники. Вони борються з ворогами-зміями, людожерами, песиголовцями, а в легендах пізнішого періоду — з печенігами, половцями, татарами, турками, польською шляхтою та іншими нападниками. Герої сповнені любові до батьківщини, вважають за краще загинути, аніж підкоритися чи потрапити в неволю. В українських легендах героями найчастіше виступають козаки-запорожці, гайдамаки, опришки, які борються за справедливість, володіють чарами, уміють відкривати будь-які замки, долати кривду.
Легенди і перекази бувають різних видів: міфологічні, історико-героїчні, про рослинний і тваринний світ, побутові, топонімічні та гідронімічні (про виникнення назв населених пунктів та водоймищ).
За мотивами легенд і переказів написано багато художніх творів, наприклад, легенда про смерть князя Олега лягла в основу творів О. С. Пушкіна «Песнь о вещем Олеге» і С. Руданського «Віщий Олег», за мотивами легенд і переказів про історичне минуле Київської Русі Олександр Олесь написав цикл віршів «Княжа Україна». С. Плачинда є автором легенди «Напівзабута Гілея» та повісті «Роксолана». Про легендарну українську дівчину Роксолану, яка стала дружиною турецького султана, розповідали ще багато й інших письменників, наприклад, П. Загребельний, М. Лазорський.
І про нашого помічника козака Мамая побутує багато легенд. Картини з його зображенням раніше були в кожній українській хаті.
Ось уривки з легенди про козака Мамая, записаної П. Супруненком.
— Та то не диво,— почав один чумак.— То такий чудодій, що від нього всього чекати можна. Оце я в дорозі козаків спіткав. Сутичка з мурзаками у них вийшла. Кресонули, прокляті, одного січовика — руку майже відтяли. Рана така, що нічого вже не вдієш. Коли це враз, як сніг на голову, козак з’явився. Каже: «Кров — не вода — розливати шкода». Притулив ту руку до плеча, посипав рану перцем з сіллю. Бідний хлопець тільки зубами скреготів, а потім підвівся, сів на коня, взяв у ту руку шаблю й пита, де ті мурзаки кляті…
— То що! — встряв у розмову другий чумак.— Я оце щойно з-під Перекопа. Там у нас одстав один погонич… Відстав і бачить — валки вже не дожене ніяк, хоч сядь та й плач. Аж ось навстріч йому вершник. Їде на своєму коні, а поряд ще один жеребець. «Бери оцього чортяку,— каже,— і сьогодні з своїми хлопцями куліш їстимеш». Чумакові аж не віриться. «А що це за кінь?» — «Мамай»… І подався в степ.
— Та як же це воно виходить? — розвів руками і стенув плечима парубок.— Я ось щойно з Полтави і теж стрічав його. Стоїмо отак, розмовляємо. Підходить один панок і починає розписувати, як ляхи Мамая спіймали. Коли це враз як загавкає поряд собача, що приблукало з одним базарюючим козаком. Панок веде своє: як кати вже на дерево потягли в петлю гайдамаку. А песик так зайшовся, так залящав, що аж у вухах дзвенить. Панок просить козака: «Вгамуйте, добродію». А той сміється — нічого, мовляв, не можу вдіяти. Така вже ця порода. «Що за порода?» — «А отака, що як хто робить з писка халяву, то вона гавкає доти, поки брехня не вщухне». — «І в кого ж вона такого розуму набралась? Чи не в свого хазяїна — у самого Мамая?» — «Вгадали — так і є. Він перед вами… »
У пана й очі на лоб полізли. Так і залишився заїкуватим.
І хтозна, чи то справді був сам Мамай, чи тільки його помічник. Адже у нього тих друзів, як на небі зірок. Всі вони дужаки, характерники, химородники; таку чудасію творили, що й самому чортові не під силу: сухими з води виходили, брали в руки розпечені ядра, кулі ловили на льоту, сон на людей наганяли, знали потаємні думки, вміли ману пускати на ворогів, перекидатися вовками, котами. Чого тільки не втинали. А головне — добрим людям помагали, а злих карали.
Найвідомішим серед характерників був сам козак Мамай. Нічим таким він не вирізнявся з-поміж січовиків. Як і інші, мав шаблю та пістоль, куманець та чарку, бандуру та люльку. Козак, як козак — з оселедцем на бритій голові, в сап’янцях, шароварах, часом латаних, інколи й без сорочки, але з правдивою душею, щирою і доброю. Був цей чорнявий вусань і співаком голосистим, і бандуристом умілим, і вояком хоробрим. Умів повеселитися й посумувати на самоті.
…Декого брав сумнів — чи був такий запорожець насправді. Може, його вигадали, отого Мамая? Адже занадто він всюдисущий — скрізь поспівав. Та хай не вагаються маловіри. Кажуть, що на одному з портретів сам характерник написав таке:
Хоть дивись на мене, та ба, не вгадаєш, Відкіль родом і як зовуть, нічичирк не знаєш. Коли трапилось кому у степах бувати, То той може прізвище моє відгадати. А в мене ім’я не одно, та є їх до ката, Так зовуть, як набіжить на якого свата…
Він був скрізь і всюди, як і личить народному героєві. Кажуть, і сам він, за запорозьким звичаєм, міняв своє ймення то на Харка, то на Бардадима, то на Велігуру. Дозволяв і своє ім’я прибрати кожному, хто був його гідний.
2. Виразне читання переказу «Боротьба з ординцями».
3. Словникова робота.
Ординці — воїни турецького чи татарського війська (орда);
слобода — вільне поселення;
кошовий — головний воєначальник, що обирався козацькою радою;
стугонить — гуде, дрижить;
стан — козацький табір, обоз;
літаври — великі барабани.
4. Евристична бесіда.
— До якого фольклорного жанру належить цей твір — до легенд чи переказів? Чому? (Переказ, мало фантастичного, незвичайного.)
— Про які військові козацькі хитрощі ви дізналися? (Визначення наближення ворога за поведінкою звірів, за курявою, за звуками землі; «вогняний» телеграф.)
— Які образні вислови вжито у творі і з якою метою? (Великі набіги, велика сила, на коні грає та ін.; вживається багато дієслів руху (біжить, суне, скачуть, добіжать, грає, стрічають, зустрінуть та ін.), які надають жвавості описові.)
V. Закріплення знань, умінь і навичок
Козак Мамай хоче визначити найуважнішого учня.
— Назвіть, які предмети постійно були з Мамаєм. (Шабля, пістоль, бандура, люлька, куманець, чарка.)
— Хто такі характерники? (Чарівники.)
— Яке було основне завдання козаків? (Оборона, захист своїх земель, визволення християн з неволі.)
VI. Домашнє завдання
Навчитися виразно читати і переказувати легенди й перекази; зробити ілюстрації; IV рівень — відшукати інші легенди про козака Мамая; порівняти опис козацьких військових звичаїв у фольклорному творі та в підручнику історії.
Народні перекази та легенди. «Боротьба з ординцями», українська література
Повернутися на сторінку Українська література