Виразне читання віршів П. Г. Тичини, українська література

Виразне читання віршів П. Г. Тичини, українська література

Мета: розвивати навички виразного читання віршів, розповіді напам’ять; сприяти глибшому розумінню дітьми поетичних творів; розвивати акторські здібності; виховувати любов до природи, до поезії, естетичний смак.

Тип уроку: урок виразного читання (урок-конкурс або формування і вдосконалення вмінь та навичок).

Обладнання: портрет письменника, збірки його творів для дітей; аудіозаписи віршів П. Тичини у виконанні артистів, пісні на його вірші; призи для переможців конкурсів.

Теорія літератури: виразне читання та його елементи, ліричний вірш, ліричний герой.

Хід заняття Виразне читання віршів П. Г. Тичини, українська література

I. Мотивація навчальної діяльності
Повідомлення теми й мети уроку.

II. «Поетична хвилинка»
Варіант учителя.

Пробіг зайчик
Пробіг зайчик.
Дивиться —
Світанок!
Сидить, грається,
Ромашкам очі розтулює.
А на сході небо пахне.
Півні чорний плащ ночі
Вогняними нитками сточують,
— Сонце.
Пробіг зайчик.
(П. Тичина)

Можливий коментар учня.
Чудова поетична картина світанку постає перед нами. Ми уявляємо красивого юнака — світанок, який легесеньким доторком будить квіти, допомагає розплющити вічка сонним дівчатонькам — ромашкам. Тягне ранковою свіжістю, й здається, що пахне саме небо. А який же зайчик пробіг — справжній чи, може, сонячний? Віршик-загадка, віршик-таємниця, кожному читачеві він дає широкий простір для фантазії, для відчуття естетичної насолоди.

ІІІ. Основний зміст роботи

1. Пригадати відомості про темп, паузу, інтонацію, логічний наголос — елементи виразного читання.

2. Обрання журі за допомогою лічилки.

3. Проведення конкурсу на кращого читця вірша П. Г. Тичини «Хор лісових дзвіночків».

4. Проведення конкурсу на кращу ілюстрацію до вірша.

5. Підбиття підсумків, відзначення переможців, оцінювання вчителем.

6. Слово вчителя.
Про дзвіночки писав не тільки П. Тичина. Послухайте вірш української письменниці зі США Катерини Перелісної «Дзвіночки» і порівняйте, висловте свої враження.

Дзвіночки
Ми дзвіночками звемося,
Хоч ніхто не чув ніколи,
Бо ми квіти — ніжно-сині,
В полі нас гойдає вітер,
І беруть медок з нас бджоли
І мохнатий джміль сердитий.
Щоб хоч раз ми подзвонили
Тими дзвониками в полі.

У цієї поетеси є вірші про різні квіти — пролісок, стокотки, крокус, конвалії, незабудки, бузок та ін. (див. додаток).

7. Творче завдання.
Спробуйте скласти самостійно вірш про свою улюблену квітку. Ви, мабуть звернули увагу, що в багатьох віршах П. Тичини відсутні рими. Такі вірші називаються білими.

8. Перевірка «проб пера» і запис кращих творів до класного альбому «Наша поетична творчість».

9. Усний твір, підготовлений вдома самостійно, про роль природи в житті людини.

IV. Закріплення знань, умінь і навичок
Олесь Кмітливець і козак Мамай просять вас, не підглядаючи в книжку, вставити потрібні слова у рядки з віршів П. Тичини.

1) І шумить, і співа
Жито … свою. (пісню, думку, журбу)

2) Гей, простори які,
… землі.
(гарно-красно, любо-мило, сонячно-затишно, шито-крито, тихо-любо)

3) Де не глянь — колоски
Проти сонця … .
(трісь-трісь, шурх-шурх, блись-блись, пух-пурх)

4) Пробіг зайчик. Дивиться —
… !
(ранок, світанок, зіронька, сонечко, хмарка)

5) Сидить, грається,
… очі розтулює.
(маргариткам, фіалкам, трояндам, ромашкам, соняшникам)

6) Спустили хмарки на луги
Мережані … .
(рушники, спіднички, подолки, стрічки)

7) Війнув, дихнув, сипнув пшона —
І заскакали … .
(синиці, крапельки, м’ячики, горобці)

V. Домашнє завдання
Самостійно знайти вірш П. Тичини про природу, підготувати виразне читання й аналіз; підготувати «поетичну хвилинку» за віршами В. Сосюри.

VI. Підсумок

Додаток до уроку № 48

МАРІЯ ПОЗНАНСЬКА
(1917—1995)

Із збірки «Мій квітник»

Пісня проліска
Я — перша квіточка весни,
Я — пролісковий цвіт.
Я пережив зимові сни
I знов родивсь на світ.
У мене очі голубі,
Такі, як неба синь.
Росту між кленів, між дубів,
Люблю і сонце, й тінь.
Зелені рученьки мої
Листочками зовуть.
Я полюбив ліси й гаї,
Живу я здавна тут.
I вірю: люблять всі мене,
Як весну золоту,
Бо знають, що зима мине,
Коли я розцвіту.

Конвалії
Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки,
Як зовуть їх — угадай?
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
I ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, — не буду рвати, —
Шкода їхньої краси!

Ромашка
На стрункій, високій ніжці,
Біля річки, на лужку,
У косинці-білосніжці
Стрів я квітоньку таку.
Ясним оком жовтуватим
Усміхалася мені…
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала: — Ні.

Жоржини
Уже і вересню кінець,
Настали дні холодні.
До нас, я чула, морозець
Прийде вночі сьогодні.
Впаде на луки, на гаї,
Побілить лист на вишні…
Погасить сонечка мої —
В саду жоржини пишні.
Та я морозцеві тому
Не дам жоржин стоптати:
На руки ніжно їх візьму
I понесу до хати!

У квітів сьогодні свято
Чуєте пахощі в нашім дворі?
Квіти розквітли в ранковій порі.
Тут на світанку сам Дощик ходив,
Білу Лілею від сну розбудив.
Чисто помилися Мальви в росі —
Личенька круглі, рожеві усі.
Нижче під ними Красольки дрібні —
У квітнику засвітили вогні.
Синій Паничик заліз аж на тин,
Кличе в танок гордовитих Жоржин.
Білій Лілеї Майор уклонивсь, —
Сонцем відразу квітник освітивсь!
Бджілка на скрипку заграла в цей час.
Джміль прилетів і приніс контрабас.
Музика лине — почався танок.
Свято ж сьогодні у наших квіток!

КАТЕРИНА ПЕРЕЛІСНА

Дві квіточки
Дві квіточки розквітли
У нашому садку,
Свіженькі і привітні,
У мокрому сніжку.
То пролісок синенький
I білий первоцвіт
Шепочуть веселенько:
«Весняний вам привіт!»

Пролісок
Я — пролісок синенький,
I перший на весні
Сказати вам раденький:
«Кінець! Кінець зимі!»
З-під снігу мій листочок
До сонця простягну,
I ніжний мій дзвіночок
Вітатиме весну.

Стокротки
У траві густій, зеленій
Квіточки біленькі,
Дуже схожі на ромени,
Тільки що дрібненькі.
I листочків мало мають,
Ніжки в них короткі…
Ну, та всі напевно знають —
Це малі стокротки.

Крокус
Гарно, тепло у садку,
Снігу вже немає…
Із-під листя у кутку
Крокус виглядає.
Наче золотом горять
Пелюстки жовтенькі,
I листочки мерехтять,
Ніжні, зелененькі.

Конвалії
Дрібнесенькі дзвіночки,
Неначе воскові,
Нанизано рядочком
На довгому стеблі.
I ніжно запашненькі,
Найкращі із квіток,
Конвалії біленькі
Зовуть нас у лісок.

Не забудь!
Незабудки голубенькі,
Дуже ніжні і малі,
На лужку при самій річці
Між травою розцвіли.
I такі вони несмілі,
Налякав їх хтось, мабуть,
Що усім шепочуть тихо:
«Любий друже! Не забудь!».

Бузок
Один бузок ось під вікном,
А другий біля ґанку.
Один синенький, а отой
Біленький, як сметанка.
Обидва ніжні, запашні,
Аж дух вам забиває,
I кожна гілка, як букет,
Із листя виглядає.

Волошки
Ми — волошки, наші квіти
Голубіють на полях:
При дорозі, в просі, в житі,
У пшениці, в ячменях.
Нас не люблять хлібороби,
Бур’янами нас зовуть,
А діткам ми до вподоби —
З нас вінкн вони плетуть.