Урок 36. Тема. Леся Українка, «Колискова», українська література 5 клас

    УРОК 36 Тема. Тема. Леся Українка, «Колискова», українська література 5 клас

    Мета: ознайомити із твором Лесі Українки, допомогти учням усвідомити його ідейно-художні особливості; розвивати навички виразного читання, аналізу поезій, порівняння літературних творів та народних; виховувати любов і пошану до жінки-матері, стійкість у подоланні життєвих труднощів.

    Тип уроку: комбінований.

    Обладнання: портрет письменниці, збірки народних колискових пісень, аудіозаписи колискових, ілюстрації до твору.
    Теорія літератури: колискові пісні, ліричний вірш та його ознаки; пестливі слова.

    ХІД УРОКУ 36. Тема. Леся Українка, «Колискова», українська література 5 клас

    І. Мотивація навчальної діяльності
    Повідомлення теми й мети уроку.

    ІІ. «Поетична хвилинка»

    Варіант учителя.

    Вишеньки
    Поблискують черешеньки
    В листі зелененькім,
    Черешеньки ваблять очі
    Діточкам маленьким:
    Дівчаточко й хлоп’яточко
    Під деревцем скачуть,
    Простягають рученята
    Та мало не плачуть:
    Раді б вишню з’їсти,
    Та високо лізти,
    Ой раді б зірвати,
    Та годі дістати!
    «Ой вишеньки-черешеньки,
    Червонії, спілі,
    Чого ж бо ви так високо
    Виросли на гіллі!»
    «Ой того ми так високо
    Виросли на гіллі, —
    Якби зросли низесенько,
    Чи то ж би доспіли?»
    (Леся Українка)

    Можливий коментар учня.
    Вірш дуже мелодійний, нагадує народну пісню. В уяві постає яскрава картина, як червоні достиглі вишеньки спокушають діток, а вони ніяк не можуть до них дістатися.
    На дорікання дітей вишенька відповідає, що навряд чи достигли б ягідки, коли б росли низенько — нетерплячі малюки зірвали б їх напівстиглими.
    Завдяки цим поетичним рядкам ми ніби переносимося в тепле літо.

    ІІІ. Актуалізація опорних знань
    Перевірка домашнього завдання.
    а) розповідь короткого біографічного нарису про Лесю Українку;
    б) повідомлення на тему «Цікаві сторінки життя Лесі Українки».

    IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

    1. Слово вчителя.
    У Тараса Григоровича Шевченка є такі слова:
    Нічого кращого немає,
    Як тая мати молодая
    З своїм дитяточком малим.

    І це дійсно так. Немає нічого сильнішого над материнську любов. А діти — це найдорожче, найпрекрасніше, що є у батьків, це майбутнє кожної нації й людства взагалі.
    Безмежні материнська ласка й турбота. Матері щоденно й щохвилинно турбуються про діток, дбають, щоб виросли вони здоровими, щасливими, добрими й розумними, щоб уміли переборювати труднощі, які трапляться на їхньому життєвому шляху. Недаремно на іконах Богородиця, Мадонна найчастіше зображується з дитям на руках.
    Матері доводиться проводити безсонну ніч над ліжечком дитини, якщо та хворіє чи чомусь не спить. Матуся приколисує дитину, співає їй пісні, що називаються колисковими, і в них передає свою любов до дитяти й ніжність.
    Колискова — вірш, пісня народного чи літературного походження, призначена для присипляння дитини та її виховання. (Запис до літературознавчого словничка).
    Ви, напевне, знаєте такі колискові, як «Ой люлі, люлі», «Ой ти коте-коточок». Існує ще багато й інших народних колискових пісень.

    2. Виразне читання народних колискових пісень.

    3. Обмін враженнями від колискових.

    4. Бесіда.
    — Які особливості народних колискових пісень ви помітили? (Звертання до дитини, вживання багатьох пестливих слів, змалювання казкових персонажів — сонки-дрімки; персоніфікація — котики розмовляють, радяться, приспівують дитинці, обдаровують її.)

    5. Слово вчителя.
    Окрім народних колискових пісень, є ще й літературні, написані талановитими поетами. Серед них — «Колискова» Лесі Українки.
    Леся любила своїх молодших братика і сестричок, охоче забавляла їх, тому в пам’ять про це, мабуть, і написала свій вірш.

    6. Виразне читання вірша «Колискова» вчителем, учнями; прослу-ховування аудіозаписів («Місяць ясненький», музика Я. Степового; та інших творів.)

    7. Словникова робота.
    Хутко — швидко;
    леле — вигук, синонім до ой;
    хилитися — підкорятися.

    8. Обмін враженнями від твору.
    Що запам’яталося, вразило; чим схожий на народні колискові й чим відрізняється від них.

    9. Проблемно-пошукові завдання.
    1) Чи згодні ви із твердженням поетеси, що «Жить — сльози лить»? Свою думку обґрунтуйте.
    2) Чи можна «З долею битися»?

    10. Слово вчителя.
    У звертаннях до дитини, у народних та літературних колискових часто вживаються як художній засіб слова — зменшено-ласка-ві назви із суфіксами -есеньк-, -еньк-, -оньк-, -ісіньк-, -юсіньк- та ін.
    Пестливі слова — це зменшено-ласкаві слова й вислои в художньому творі із суфіксами -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -еньк-, -оньк- та ін., які використовуються як художні засоби для передачі ніжності, любові, замилування, зворушення (інколи іронії). (Запис до літературознавчого словничка).

    11. Запишіть (з пам’яті) пестливі слова, які вживає Леся Українка у вірші «Колискова»; з’ясуйте їх роль у творі:

    21(Ці слова допомагають висловити ніжність, душевне зворушення, замилування, любов.)

    12. Доведіть, що даний твір є віршем: визначте риму та ритм.

    V. Закріплення знань, умінь і навичок

    Олесь Кмітливець записав прислів’я на картках і випадково їх розсипав. Допоможіть йому об’єднати частини прислів’їв та знайти те, яке найбільше підходить до головної думки вірша Лесі Українки «Колискова»:

    22

    VІ. Домашнє завдання
    Вивчити напам’ять вірш «Колискова», вміти його аналізувати, висловлювати своє ставлення до прочитаного; зробити ілюстрації; підготувати розповідь «Колискова моєї мами, бабусі» з ілюстраціями, своїми дитячими фотокартками (ІІІ—IV рівень); підготувати «поетичну хвилинку».

    VII. Підсумок

    Додаток до уроку № 36

    Незвичайне виховання

    Виховання Лесі Українки й інших дітей Косачів було, як на тодішні часи, незвичайне. Навіть у дитячі роки не знала вона молитов, релігійного виховання. З ранішніх літ мати Лесі Українки письменниця Олена Пчілка прищеплювала дівчинці любов до рідної літератури та народної пісні. Література для читання подавалася не тільки українська, але й всесвітня. Коли ж мати помітила в дочки літературні здібності, зараз же була дівчинка обставлена відповідною поетичною літературою, та й мати багато чого їй радила як поетеса. Дванадцяти років Леся Українка писала вже такі вірші, що їх було надруковано (в ж. «Зоря» за 1884 рік, ч. 22, вірш «Конвалія»), а тринадцяти років разом з братом Михайлом Леся видала переклад «Вечорниць» М. Гоголя українською мовою («Вечорниці М. Гоголя. Переклад Лесі Українки і Михайла Обачного». Львів 1885 рік). Знання іноземних мов з дитинства дало можливість поетесі набути великої ерудиції. Живучи в Києві, дівчина входила в тісний осередок родин Косачів, Старицьких та Лисенків. Листувалася і з дядьком М. Драгомановим, від якого одержувала закордонну літературу.

     

    Все життя з хворобою

    Перші ознаки сухот з’явились у Лесі Українки в 11—12 років — цією хворобою була уражена в неї рука. Наприкінці 80-х — на початку 90-х років хвороба ослабла, але в середині 90-х перекинулася на ногу. 1897 року дівчині роблять операцію в Берліні, але 1901 року, після того, як Леся Українка доглядала хворого С. Мержинського, вона захворіла на сухоти легень. Відтоді поетеса жила в санаторіях: в Карпатах у Буркуті (1901), в Сан-Ремо та італійській Рів’єрі (1902—1903 рр.), дві зими на Кавказі. Зима 1906—1907 років, яку вона пережила в Києві, звела нанівець усе, що дали їй курорти раніше. Сухоти перейшли на нирки і з осені 1907 року Леся Українка могла жити тільки під південним сонцем: Балаклава, Ялта, Телаві у Кахетії, Кутаїсі. 1909 року їде вона у Берлін, і звідти лікарі відсилають її до Єгипту. Три зими прожила Леся в Гелуані, неподалік Каїра, літо 1913 р. знову була на Кавказі, в Сурамі, де й померла. Відтак, пишучи твори, поетеса постійно боролась із виснаженням та високою температурою. «Юрба образів, — писала вона, — не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга,— отоді вже приходить демон, лютіший за всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу, як порожня торбина». Писала в болющім гарячковім натхненні, хапалась і поспішала висловити все, що було на серці.

    А-а, люлечки
    А-а, люлечки!
    Шовкові бильця,
    Срібні колокільця,
    Мальована колисочка —
    Засни, мала дитиночка.

    Спало дитя, спати буде
    Спало дитя, спати буде,
    Йому мати сторож буде,
    А сестричка до помочі
    Та як удень, так і вночі.
    Щоб зростало маленятко,
    Наше любе пташенятко,
    Наша квітонька маленька,
    Наша зіронька ясненька.

    Ой ну, люлі-люлі
    Ой ну, люлі-люлі,
    Налетіли гулі
    Із чужої сторони
    До нашої дитини.
    Ой ну, люлі-люлі,
    Прилинули гулі,
    Сіли на воротях
    В червоних чоботях.
    Ой ну, люлі-люлі,
    Налетіли гулі,
    Сіли на колисці
    В червонім намисті.
    Стали думать і гадать,
    Чим дитинку дарувать:
    Чи сосонками, чи дрімками,
    Чи красними ягідками.
    — Подаруймо сонки-дрімки,
    Сонки-дрімки в колисоньки,
    А ростоньки у костоньки,
    Добрий розум в головоньки.
    Стали думать і гадать,
    Чим дитинку забавлять.
    Дали йому три квіточки:
    Одну квітку сонливую,
    А другу дрімливую,
    А третюю щасливую.
    Стали думать і гадать,
    Чим дитинку годувать.
    Чи кашкою, чи борщем,
    Чи бубличком, калачем,
    Чи кашкою, молочком,
    Чи бубличком із медком,
    Чи кашкою, чи медком,
    Чи солодким яблучком.
    А-а-а-а!

    Ой люлі-люлі
    Ой люлі-люлі,
    Налетіли гулі,
    Стали ґелґотати,
    Що дитині дати.
    З пушечку подушечку,
    З пір’ячка периночку,
    З пір’ячка периночку
    В щасливу годиночку.
    Щоб дитина спала
    Та щоб не плакала,
    Щоб росла і не боліла
    Не голова і не тіло.

    Цить, дитино
    Цить, дитино, не плач,
    Принесе киця калач.
    Вже недалеко — на мостику.
    Несе калач на хвостику…

    Люлі-люлі, люлята
    Люлі-люлі, люлята!
    Гоніть, хлопці, телята.
    Люлі-люлі, люлята!
    Теляточка пасуються
    І в хлівець заженуться.
    Люлі-люлі, люлята!
    Та спати полягають,
    А пастушка згадають.
    Люлі-люлі, люлята!

    Ой ходить сон коло вікон
    Ой ходить сон коло вікон,
    А дрімота коло плота,
    Питається сон дрімоти:
    — А де будем ночувати?
    — Де хата теплесенька,
    Де дитина малесенька,
    Там ми будем ночувати,
    Дитиночку колихати.

    Ходить сонко по вулиці
    Ходить сонко по вулиці,
    Носить спання в рукавиці,
    Чужих дітей пробуджає,
    А Ганнусю присипляє.
    — Вступи ж, сонко, вступи до нас!
    Буде тобі добре у нас!
    У нас хата тепленькая
    І Ганнуся маленькая,
    Луляй же нам, Ганю, люляй,
    Докупочки очки стуляй!

    А ти, котик сірий
    А ти, котик сірий,
    Не ходи по сінях,
    А ти, білуватий,
    Не ходи по хаті,
    Не буди дитяти.
    А ти, котик, рудько,
    Та витопи грубку.
    А ти, котик чорний,
    Та сідай у човен,
    Та лови рибки повен,
    Щоб було няньці і мамці,
    І бабусі старенькій,
    І дитинці маленькій.

    УРОК 36. Тема. Леся Українка, «Колискова», українська література 5 клас

    Повернутися на сторінку Конспекти української літератури 5 клас

    Комментарии закрыты.