Опис-пейзаж та порівняння в оповіданні М. Коцюбинського «Ялинка», українська література
Хід заняття Опис-пейзаж та порівняння в оповіданні М. Коцюбинського «Ялинка», українська література
ІІ. «Поетична хвилинка»
Розмова про сонце
(з Йозефа Кожішека)
Дитина:
— Скажи мені, мати,
Де йде сонце спати?
Мати:
— За високу гору,
В золоту комору.
Дитина:
— А хто йому стелить
На білій постелі?
Мати:
— Зіронька вечірня,
Гарна, як царівна.
Дитина:
— Хто ж його колише
Усе тихше й тихше?
Мати:
— Соловей піснями,
Тиха нічка снами.
Дитина:
— А які сни має,
Коли засинає?
Мати:
— Сняться йому квіти,
Що вдень для них світить.
Дитина:
— А хто його збудить,
Як світати буде?
Мати:
— Пташечки веселі
Збудять із постелі.
Дитина:
— А на що, як встане,
Найперше погляне?
Мати:
— На дітей, серденько,
Чи встають раненько.
(Марійка Підгірянка)
Можливий коментар
Вірш побудований у формі зворушливого діалогу дитини й матері. Допитливому дитяті все цікаво — де сонечко спить і хто його приколисує, хто будить зі сну, за ким воно дивиться. Мати на все дає відповідь, що нагадує казку. Яскраві образні картини хвилюють нашу уяву, викликають замилування чудовими картинами природи.
ІІІ. Актуалізація опорних знань
1. Перевірка домашнього завдання.
Розповідь учнями творів за проблемами оповідання «Ялинка».
2. Гра «Хто найуважніший?»
Скільки:
— коштували материні чоботи (3 карбованці.);
— коштувала ялинка (3 карбованці.);
— було років Васильку (12 років.);
— було коней в упряжці (Двоє.);
— якого числа відбуваються події оповідання? (6—7 січня.)
IV. Формування і вдосконалення вмінь та навичок
1. Спостереження над текстом.
Прочитайте виразно початок ІІ розділу оповідання «Ялинка», потім початок IV розділу.
— Що зображено в цих уривках? (Картини природи, її описи.)
— З якою метою автор так детально описує природу в оповіданні про пригоди хлопчика? (Щоб читачі краще уявили обстановку, в якій відбувається дія, час і місце; ці описи підкреслюють настрій героїв або контрастують з ним.)
2. Слово вчителя.
Пейзаж — це зображення в літературному творі картин природи. (Запис до літературознавчого словничка.)
Пейзажі бувають і живописні. (Перегляд репродукцій з картин, малюнків, фотографій з різними видами пейзажів.)
— Як ви думаєте, який із пейзажів (літературний чи живописний) виразніший, сильніше впливає на уяву читача? (У живописних пейзажах зображується лише зовнішній вигляд предметів і явищ природи. Літературний, окрім цього, зображує рух, звуки, запахи і т. п. Живописний пейзаж ми бачимо, а літературний — уявляємо. Але, напевно, ще багато залежить від фантазії читача й глядача, розвитку його асоціативного мислення, життєвого досвіду й багатьох інших причин.)
3. Пошукове завдання.
Визначте, яку місцевість в яку пору року й час дня описано в цих пейзажах; відповідь обґрунтуйте.
1) Ліс ще дрімає в передранішній тиші… Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво… Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає… а за синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу… Стрепенувся врешті ліс і собі заграв…
(М. Коцюбинський. «Хо»)
2) Поляна ця, подзьобана струхлявілими пеньками, викружи-лась край осичняка, трохи на згірку. Ранньої весни вона перша вбиралася квітами, і хутко тут виганялась така висока трава, що в ній, прилігши, лось міг сховатися до половини. Тепер поляна пустельна, як і все навколо…
… Навкруги, розвидняючись, світліло, виразніше малювались осики, повітря між ними глибшало й прозорішало, і тиша з настороженої й сліпої ставала спокійна й осмислена.
(Є. Гуцало. «Лось»)
3) Сонечко встає, і в росі трава,
Біля школи в нас зацвітають віти.
(А. Малишко. «Вчителька»)
4) І тільки тепер він помітив, що довкола вже смеркає. Більше й більше. А голуби все не повертаються до своєї домівки. Там, високо, ще світить сонце, і вони купаються в його промінні.
(Л. Смілянський. «Лідер»)
5) І, неначе моря хвилі,
Сніг, і сніг, і сніг…
Чеше вітер коси білі,
розплітає їх…
(В. Сосюра. «Зима»)
6) Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
і п’є тепло ночей ласкавих,
а на лугах пливе туманів дим…
(В. Сосюра. «Люблю весну…»)
7) Лиш ген з краю ліски,
Ніби дим, простяглись…
(П. Тичина. «Де тополя росте»)
8) …Вони в той час підійшли до спуску з гори. Тут уже не до балачок — стало видно річку. Поводі ще не було, але яка стала чудна річка! Вся сіра, покопирсана, ряба. На березі комашнею стоять і ходять люди. Сонце хитро виглядає з-за парового млина. Галки кудись летять довгими рядами і кричать. А як блищить кінчик хреста на Богоявленській церкві! Ух, гарно!…
(В. Винниченко. «Федько-халамидник»)
9) Кругом садочки, біленькі хати,
І соловейка в гаю чувати.
(Леся Українка. «Вечірня година»)
10) Стояли морози, сніги лежали білі… Огняним їжаком, сердито настовбурчивши золоту щетину, сідало за снігами сонце, а проти сонця — дими з бовдурів, вихиляючись, перекидаючись, вистрибом мчали у прозоре небо, самі прозорі, сизо-рожеві, сині, мов помальовані.
(С. Васильченко. «Морози»)
11) Минулася буря — і сонце засяло,
Веселка всміхнулась в ясних небесах,
Проміння у краплях прозорих заграло
І хмари у шати блискучі убрало,
І світ стрепенувся, мов збуджений птах.
(М. Рильський. «Після бурі»)
12) Висне небо синє,
Синє, та не те;
Світе, та не гріє
Сонце золоте.
Оголилось поле
Од серпа й коси;
Ніде приліпитись
Крапельці роси.
Темная діброва
Стихла і мовчить;
Листя пожовтіле
З дерева летить.
Хоч би де замріла
Квіточка одна;
Тільки й червоніє,
Що горобина.
Здалека під небом
В вирій летючи,
Голосно курличуть
Журавлів ключі.
(Я. Щоголів. «Осінь»)
4. Спостереження над текстом.
Прочитайте уривок з оповідання «Ялинка» від слів «В садку лежав глибокий сніг» до слів «Незабаром з-під купи снігу не стало видно пенька», дайте відповіді на питання та зробіть висновок:
— З чим порівнюється сніг у садку? (З цукром.)
— Як ялинка тріпотіла гілочками? (Наче раділа гостям.)
— Як тремтіло деревце, коли його рубали? (Наче злякалося несподіваного лиха; як у пропасниці.)
— Яким був слід від зрубаної ялинки, що її тягнув батько по снігу? (Мов стежечка.)
Висновок. Щоб читач яскравіше уявив собі зображувані картини, письменник порівнює одні предмети з іншими за схожістю. Це і є порівняння — один із найпоширеніших засобів виразності в художньому творі.
Порівняння — це пояснення одного предмета чи явища за допомогою іншого, подібного до нього, у котрому певна риса, на якій наголошує автор, виступає дуже яскраво.
(Запис до літературознавчого словничка.)
Порівняння надають зображуваному більшої виразності, наочності, показують ставлення письменника до зображуваного предмета чи явища.
Найчастіше порівняння вживаються зі сполучниками як, ніби, наче, неначе, мов, немов, нібито, немовби, немовбито.
5. Згадайте, із яких творів ці порівняння.
— Вибігає з хати дівчина така гарна, що сама, як квіточка. …І дівчина виходить з хати дуже гарна, як зірочка ясна… (Казка «Названий батько».)
— Оце, було, зіскоче, пригнеться і летить, як муха. (Легенда «Запорожці в урочищі Сагайдачному».)
— Не кидай словами, як пес хвостом. (Народне прислів’я.)
— Ніс, як у свині, та колючі щетинки. (Народна загадка. Відгадка — їжак.)
— …А хвіст у нього — не хвіст, а щось таке величезне, а важке, мов довбня або здоровий ступернак, і також колюче. …Але тепер, побачивши нечуваного синього звіра, всього в колючках та гудках і з таким здоровенним, мов із міді вилитим, хвостом, він аж завив з переляку, а отямившись, як не пішов удирати — ледве хлипає!
(І. Франко. «Фарбований Лис»)
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога…
(Т. Шевченко «Мені тринадцятий минало»)
Білий гусак підбіг близько до Гриця з витягненою головою, немов хотів йому добре придивитися… Усі хлопці, як сполошені горобці, поприскали до лавок…
(І. Франко. «Грицева шкільна наука»)
З краю неба насувались білі, наче молочні, хмари. На обидва боки від дороги, скільки скинеш оком, розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою. …Здорові дуби стояли в лісі, мов страховища, і звідусюди простягали до нього цупкі чорні гілки.
(М. Коцюбинський. «Ялинка»)
Порівняння мають бути точними. Наприклад, книгу можна порівняти зі світлом, джерельцем, але не з дубом чи трактором.
Не можна сказати, що сніг танув, як вата, бо вата не тане; можна сказати, що сніг білий пухнастий, як вата, а танув, як сіль чи цукор у воді.
V. Закріплення знань, умінь і навичок
1. Визначте, які з порівнянь точні, а які — ні.
— У небі зорі блищали, немовби крапельки роси;
— Місяць виглядав з-за хмари, як миша із нірки;
— Двері скрипіли, як незмазані колеса;
— Очерет хитався, ніби крила вітряка;
— Хлопчик із несподіванки підскочив, як опечений;
— Шкільний дзвоник продзвенів, як грім з ясного неба;
— Яблуко було таке стигле, наче груша.
2. Придумайте якнайбільше порівнянь до слів: мати, сонечко, будинок, гарбуз, учень.
3. Доберіть влучні порівняння:
VI. Домашнє завдання
Розкрити зміст порівнянь, з одним із них скласти усний твір-мініатюру: набрав, як борщу на шило; накрив, як мокрим рядном; знає, як старий; зле, як зінське щеня; носиться як дурень з писаною торбою. Підготувати «поетичну хвилинку».
Опис-пейзаж та порівняння в оповіданні М. Коцюбинського «Ялинка», українська література
Повернутися на сторінку Українська література