Птицю впізнають по пір’ю, а людину — по мові, читання

Птицю впізнають по пір’ю, а людину — по мові, читання

Хід заняття Птицю впізнають по пір’ю, а людину — по мові, читання

II. Розчитування

Слова, слова… Вони в собі всі різні:
Тривожні й тихі, радісні й сумні;
Є терпеливі, є жорстокі й грізні,
Лукаві й чесні, мудрі і смішні…
Не грайся словом. Є святі слова,
Що матері з доріг вертають сина…
Спіши до неї, доки ще жива,
Допоки розум і допоки сила…
Знайди те слово — вічне і земне —
За часом час нам світ перестилає.
Минуще все. Лиш слово не мине
І та любов, що смертю смерть долає.

— Які бувають слова?
— Які прохання автора торкаються нашого серця? Читання складової таблиці з нарощуванням темпу.

253

— Чи є серед прочитаних слово-іменник? (Край)
— А що означає слово край? (Одне зі значень слова «край» — Батьківщина, Вітчизна.)
— А як називається наш рідний край? (Україна)

Учитель. Є щось святе в словах «мій рідний край». Для нас — це матусі пісня ніжна, Лагідне і підбадьорливе слово татуся. Це спів соловейка у лузі, Це щира розмова у дружньому крузі. Це мова наша кохана. Ми даруємо їй свій урок.

III. Знайомство з віршем Варвари Гринько «Вова»

1. Учитель виразно читає вірш. Учні слухають і готують відповіді на запитання, записане на дошці.
— Що повинні дарувати діти людям?

2. Вправляння у виразності читання вірша. Учні напівголосно перечитують вірш, визначають, що читати його потрібно в помірному темпі, піднесеним голосом.
— Як ви розумієте вислів сслово у серці, як зернятко в ниві»? (Відповіді дітей.) Які почуття викликає у вас вірш?

Пильнуйте, доглядайте мудре зерно.
Нехай заколоситься, хай буде
Щедрим, добрим урожай!
Про це, дитино, завжди пам’ятай!
Найкращі, найтепліші,
Найщиріші слова ти пригадай.

— Першим до нас приходить слово.
З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. «Мамо, тато, баба»,— лепече дитина.
Як дивні перші слова!
А потім знання поширюються.
Дитина спинається на ноги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих.

Завдання. Прочитайте ці слова.

Перед вами — складовиця,
В ній заховані слова.
Уважні будьте, не зівайте,
Слова правильно читайте!

Кві — каз — ка —во — тра — ва— ліс — сон — ня — це.

— З кожним словом світ ширшає, розкриває свої принадні мрії, обрії… Світ — мов казка… І пізнаємо ми його за допомогою слова.
А все починається з найрідніших слів.

IV. Робота над твором В. Лучука «Найрідніші слова»

1. Читання тексту (мовчки).

2. Читання тексту дівчатками, а потім — хлопчиками. Читання «хвилею».
По ходу читання учитель тлумачить невідомі слова.

Вперше — ліс.
Незглибинний — дуже глибокий, безмежний.
Раїна — різновид тополі.

3. Творче завдання.
— Мова — дивний скарб. В. Лучук у своєму вірші пише:

Тополиний ліс в діброві
Шелестить своє весні,—
Таємниче в рідній мові
Одкривається мені.

— Розкажіть, що таємничого ви відкрили для себе. Спробуйте дати відповідь у віршованій формі.

V. Порівняння змісту обох віршів
Учні роблять висновок, що вірші вчать любити рідну мову, рідне слово і дарувати людям щирі добрі слова, пізнавати й розкривати для себе зміст нових слів.

Птицю впізнають по пір’ю, а людину — по мові, читання

Повернутися на сторінку Читання

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *