Т. Шевченко, «Сон» («На панщині пшеницю жала…»), українська література
Хід заняття Т. Шевченко, «Сон» («На панщині пшеницю жала…»), українська література
ІІ. «Поетична хвилинка»
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
(Т. Шевченко)
Можливий коментар
Жінка-мати й дитина завжди були для поета святими поняттями, тому саме їм він присвятив свої найкращі рядки. Т. Шевченко дуже співчував жінкам, дівчатам, яким доводилося нести подвійний тягар — панщини та хатньої роботи, які в муках народжували дітей, ростили їх та виховували. Він розумів, як матері хочеться побачити своїх дітей вільними, щасливими, що чесною працею здобувають собі хліб щоденний.
ІІІ. Актуалізація опорних знань
1. Перевірка домашнього завдання.
2. Огляд складених учнями віршів.
3. Бесіда про поезію.
Пояснити, що добір рим — це ще не поезія. Справжній художній твір неповторний, показує звичні явища в незвичайному світлі, примушує замислитися, викликає яскраві асоціації, почуття естетичного задоволення.
IV. Формування і вдосконалення вмінь та навичок
1. Слово вчителя.
Найкращим, найщирішим співцем жіночої долі називав І. Франко Тараса Шевченка.
Поезія «Сон», з якою ми ознайомимося, пройнята гірким смутком і разом з тим палкою надією, що мрії матері колись-таки здійсняться.
Героїня вірша змушена йти в поле працювати на пана, незважаючи на те що має мале дитя.
У короткі хвилини відпочинку мати-кріпачка біжить до сина, годує його, пестить, міняє пелюшки. Тільки у сні вона може мріяти, як її син виросте, стане вільним і разом зі своєю родиною щасливо працюватиме не на панському, а на своєму полі.
2. Виразне читання вірша Шевченка «Сон»
3. Словникова робота.
Панщина — безоплатна праця на пана;
пошкандибала — повільно пішла, припадаючи на поранену чи забиту ногу;
сповитеє — замотане в пелюшки;
розповила — розмотала;
попестила — погладила, пожаліла, приголубила;
уродливий — вродливий, гарний, красивий;
небога — тут: бідолаха;
ланове — визначена панським наглядачем норма роботи;
копа — стіг із шістдесяти снопів.
4. Бесіда.
— Які почуття й переживання передає автор у вірші?
— Як ставиться автор до своєї ліричної героїні, з чого це випливає?
— Які риси українського національного характеру втілюють героїні вірша?
(Щоб допомогти учням з’ясувати ці питання, учитель звертає увагу на те, що лірична поезія не зображує явища, події, а здебільшого передає почуття й переживання героїв. Шевченко передає, з одного боку, почуття смутку за долю жінок-кріпачок, які мають тяжко працювати в полі, навіть маючи новонароджених дітей. Вони змушені брати немовлят із собою, кидати в спеку самих під копою напризволяще. З іншого боку — материнство — велике щастя. І письменник змальовує почуття материнської гордості, любові, палкої мрії жінки про щасливу долю її сина.
Про те що автор щиро співчуває своїй героїні, свідчать такі слова: «І усміхнулася небога», «втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать» та ін.
Жінка як справжня хранителька роду, традицій і звичаїв української сім’ї мріє побачити свого сина жонатим, у власній родині, вільним — бо тільки вільна людина може бути щасливою. Вона бачить сина в праці, бо саме труд — основа людського життя, добробуту селянина.
Отже, риси українського національного характеру, які має героїня поезії, — працелюбність, волелюбність, шанування родини, любов до землі.)
5. Робота з текстом
Поясніть, як ви розумієте вислів у вірші Т. Шевченка «Сон»: «на веселім полі», «на вольній бачиться», «уже не панській», «а діточки обід несуть».
6. Вправи з виразного читання.
Правила читання ліричних віршів.
1. Вірші читаються зазвичай у середньому темпі (але ніяк не скоромовкою).
2. Прикінцеві слова в рядках вимовляються з невеликим посиленням голосу (без вигукування, штучності).
3. Інтонація, логічні паузи залежать від змісту й настрою творів.
Частина вірша між розділовими знаками називається мовленнєвим тактом. А написання одного мовленнєвого такту в наступному віршованому рядку називається перенесенням.
У зв’язку з цим можлива неправильна розстановка пауз, що веде навіть до спотворення змісту. Наприклад:
На панщині пшеницю жала, ///
Втомилася, не спочивать ///
Пішла в снопи, пошкандибала ///
Івана сина годувать. ///
Паузи слід ставити так:
На панщині пшеницю жала, ///
Втомилася, /// не спочивать /
Пішла в снопи, /// пошкандибала /
Івана сина годувать. ///
7. Усний твір.
«А про що може мріяти моя мама?» або «Яким бачать мене батьки в майбутньому?»
V. Закріплення знань, умінь і навичок
Олесь Кмітливець цього разу був на уроці не дуже уважний. То в нього й переплуталося все в голові. Ніяк не збагне, як відрізнити віршовану мову від прозової, адже будь-який прозовий текст теж можна записати у формі вірша, а вірш — у рядок. Допоможіть Олесю розібратися й доведіть, що твір Т. Шевченка «Сон» — вірш.
VI. Домашнє завдання
Навчитися виразно читати (за бажанням — напам’ять), аналізувати вірш «Сон»; зробити до нього ілюстрації; провести бесіду з батьками й скласти усний твір (розповідь) «Мрії моєї мами», «Моє майбутнє очима моїх батьків»; підготувати «поетичну хвилинку»; підготувати повідомлення про цікаві сторінки життя І. Франка.
Т. Шевченко, «Сон» («На панщині пшеницю жала…»), українська література
Повернутися на сторінку Українська література