Є. ПЛУЖНИК — ОДИН ІЗ ПРОВІДНИХ ПОЕТІВ «РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ». ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ, ТЕМАТИКА, ПРОБЛЕМАТИКА, ОСНОВНІ МОТИВИ ТВОРЧОСТІ, УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Є. Плужник — один із провідних поетів «розстріляного відродження». Життєвий і творчий шлях, тематика, проблематика, основні мотиви творчості, українська література

Хід заняття Є. Плужник — один із провідних поетів «розстріляного відродження». Життєвий і творчий шлях, тематика, проблематика, основні мотиви творчості, українська література

I. Мотивація навчальної діяльності

«Неголосного» за життя, приреченого сталінщиною на посмертне забуття, не відомого широкій публіці і в наступні часи, Є. Плужника сьогодні визнано одним з найвизначніших українських поетів ХХ ст. Плужник — поет щирого гуманістичного болю і суму над долею безневинних жертв, поет чесної й глибокої рефлексії, незрівняний майстер лаконічного, сповненого тонкої і гострої думки, нескінченно багатого в інтонаційному розумінні ліричного вірша — таким увійшов у духовний світ естетично чутливого читача»,— так високо оцінено творчий доробок та особистість поета в «Історії української літератури ХХ століття». Сьогодні у нас є нагода звірити свої читацькі відчуття.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання.

1. Зачитування і коментування афористичних висловлювань із творів М. Зерова, М. Рильського (або/та інших поетів-«неокласиків»).

Орієнтовні відповіді

Пісня і праця — великі дві сили. (М. Рильський)

Як парость виноградної лози, / Плекайте мову. (М. Рильський)

У слові рідному велика сила є, / Що розбива граніт і золото кує. (М. Рильський)

Знай, що в світі найтяжче — це / Серце носити студене. (М. Рильський)

Вміє розставатись той, хто вмів любить. (М. Рильський)

Не бійтесь заглядати у словник: / Це пишний яр, а не сумне провалля. (М. Рильський)

Тож не страшні нам вороги одверті, / А ті, що з рідним словом на вустах, / Ідуть до нас, щоб душу нам роздерти, / І сіють терни розбрату в серцях. (Ю. Клен)

Ламай традицій віковічну скелю, / Отрушуй прах невольного життя. / Хто випив келих чарівного хмелю, / Тому назад немає вороття. (М. Драй-Хмара)

Я — робітник в майстерні власних слів, / Та всі слова я віддаю усім, / Будую душі, викликаю гнів, / Любов і волю вводжу в кожний дім. (П. Филипович) X

Врятує вроду і себе людина, / Життя зросте над попелом руїн,— / Велика мрія, мудра і єдина, / Не даром дзвонить у всесвітній дзвін. (П. Филипович)

2. Розповідь про естетику, творче кредо поетів-«неокласиків».

Завдання

Пригадайте, що вам відомо про українські літературні угруповання 20-30-х років ХХ ст.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Міні-лекція

1921 рік. Київ. У музично-драматичному інституті ім. Лисенка йде якесь зібрання. Молоді люди, серед них й імениті, намагаються триматися поближче до юної красуні Галини Коваленко, котрій усі пророчать блискучу театральну кар’єру. Юнаки сподіваються заволодіти її увагою, а та — байдужа. Втупилася у свого Женічку.

Він-бо молодий, красивий, талановитий, недавно перейшов з ветеринарно-зоотехнічного інституту до них, але ж хворий, туберкульозник! Галина й слухати нічого не хоче, а закоханих юнаків не покидає надія — можливо, отямиться? Вона ж заявляє своєму Женічці: «Я їх гнать не буду і любить їх не буду». Тоді той Женічка встав, при всіх обняв і поцілував Галину. Публіка, та й сама дівчина були вражені: оце відчубучив!

А потім зник із Києва на півроку. Чому? Виявляється, перевіряв почуття. Коли він повернувся, Галина сказала комусь зі своїх: «Як приїхав, так хай іде куди завгодно. Він півроку мені і слова не написав». А Плужник розпитує: «Вона плакала?» Мама Галині казала: «Господи, ну ти ж собі голову звернеш, не можна так жити, як ти, хоч би ти заміж вийшла». А та відповідає: «Мамочко, ти знаєш, за кого б я заміж вийшла? Як я закрию очі і на всьому світі буде тільки одна людина, то та, що мені суджена».

Євген Плужник і Галина Коваленко одружилися. Їх не вінчали, бо тоді вже не можна було, хоч батько Галини був священиком. Жінка згадує: «Приїхали ми, там вже, коло станції Сагайдак, я постукала, вийшла мама.

— О, моє Галенятко приїхало! А це хто?

— Кажу: «Мамочко, ти вже мене поцілувала, а тепер його поцілуй».

— А чого я його буду цілувати?

— Бо то,— кажу,— тепер мій чоловік.

— А це той, що на всьому світі один?»

Жили скромно, бідно, в однокімнатній квартирі на шостому поверсі в будинку на вулиці Прорізній. Євген писав вірші і ховав їх то під матрац, то в піч. Галина вирішила взяти їх таємно й показати фахівцеві Юрію Меженку. Незабаром той зателефонував і сказав: «Знаєте, що ви принесли? Ви принесли вірші такого поета, якого ми в житті будем довго чекати і дай нам Бог, щоб ми дочекалися». Максим Рильський допоміг видати твори. Він сказав Євгенові: «Ви справжній поет! Україна була б багата, якби мала десять таких поетів!» Захоплений Микола Бажан підписав Плужникові свою книжку так: «Плужнику, тому, чиє одне слово варте тисячі моїх слів».

Коли тяжкохворого Є. Плужника арештували й засудили на 10 років ув’язнення на Соловках, дружина Галина хотіла поїхати з ним, але прокурор не дозволив, сказав, що часи декабристів і їхніх дружин минули. Незабаром поет помер у в’язничній лікарні. Від Галини, як і сотень інших родичів «ворогів народу», відвернулися друзі та знайомі, вони опинилися без засобів до існування. Залишалася втеча, еміграція. Свого віку Галина доживала в Нью-Йорку, доглянута чужою державою (для неї спеціально виділили медсестру, яка піклувалася про неї вдень). Доля дала їй довгий вік (91 рік), мабуть, для того, щоб поділитися спогадами про свого любого чоловіка, Є. Плужника, який присвятив Галині чимало зворушливих віршів.

Виразне читання поезії Є. Плужника «Річний пісок…». Обмін враженнями щодо прочитаного, евристична бесіда.

  • Що ви можете сказати про загальний настрій поезії? Які думки й почуття він викликає?
  • Коли б вірш був написаний на засланні, чи можна було б його розглядати як автобіографічний, поезію-передбачення. Але твір написаний значно раніше. То як його можна розуміти?
  • Які вічні істини утверджує поет? Проілюструйте відповідь рядками з тексту.
  • Знайдіть у вірші метафори й поясніть їх.

Виразне читання поезії Є. Плужника «Ніч… а човен — як срібний птах!..» Обмін враженнями щодо прочитаного, евристична бесіда.

  • Які почуття передає автор у поезії?
  • Яким постає перед нами його ліричний герой?
  • Назвіть образи-символи, поясніть їхнє значення.
  • Із чиїми віршами перегукується поезія, якими саме мотивами, образами, думками? (М. Рильський «Солодкий світ!..», П. Тичина «Арфами, арфами…» та ін.)

Практична робота.

Визначте віршові розміри поезій, що читалися, способи римування.

Орієнтовна відповідь

ukrainska_literatura_11_klas_2

ІV. Закріплення знань, умінь та навичок

Слово вчителя.

Відомо, що Є. Плужник входив до Київського літературного угруповання «Ланка», яке у 1924 році об’єднало письменників різних напрямів, котрі намагалися протистояти ідеологічному тискові, зберегти творчу незалежність. До угруповання входили ще В. Підмогильний, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Б. Тенета, В. Івченко, Г. Косинка, Я. Качура, Я. Савченко та ін. У 1926 році «Ланка» реорганізувалася в МаРС — «Майстерню революційного слова».

Творче завдання.

На основі всіх отриманих відомостей складіть психологічний портрет письменника й людини Є. Плужника.

V. Підбиття підсумків

  • Чи може поет бути вільним від свого часу?
  • Чи зобов’язаний поет відгукуватися на злободенні проблеми свого часу?
  • Чи може поет вплинути на суспільство, владу?

VI. Домашнє завдання

Знати біографію поета, вміти характеризувати його творчість, аналізувати вірші; вивчити напам’ять один із віршів, передбачених програмою для текстуального вивчення.

Є. Плужник — один із провідних поетів «розстріляного відродження». Життєвий і творчий шлях, тематика, проблематика, основні мотиви творчості, українська література

Повернутися на сторінку Українська література