«Козацькі жарти» Павла Ребра, українська література

«Козацькі жарти» Павла Ребра, українська література

Хід уроку «Козацькі жарти» Павла Ребра, українська література

Сміх — це дух, що не зламати,
Сміх — це воля до життя.
Петро Ребро

II. Мотиваційний етап

Забезпечення емоційної готовності до уроку
— У вас на партах смайлики. Подивіться на них, посміхніться. Якщо готові до уроку, сміхом поділіться.
(Учні сигналізують смайликами, якщо готові до уроку; якщо ж ні, показують перевернуті, «сумні» смайли). Актуалізація суб’єктного досвіду
— Що потрібно, аби потрапити на концерт? Правильно, квиток. Смайлики на партах — і є квитки на концерт. Але ж квиток коштує грошей! Такий концерт, який ви сьогодні підготували, взагалі безцінний, згодні? Тому придбати квиток можна не за гривні, а за іншу валюту, казкову — золоті! Квиток коштуватиме 7 золотих. Де їх взяти? Перед вами конверти. В них тест, який так і називається — «12 золотих». Впишіть у таблицю слова з довідок, і за кожну правильну відповідь отримаєте один золотий.

Тест «12 золотих»

№ з/п	Визначення	Літературознавчий термін
1	Невеликий вірш сатиричного або гумористичного змісту, в основі якого лежить народний анекдот, приказка.
2	Доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на викриття вад.
3	Вживання слів у негативному сенсі, прямо протилежному буквальному.
4	Образ, в якому все зображення має переносне значення; вираженняідеї в предметному образі: лисиця — хитрість, осел — тупа упертість, вовк — хижацтво.
5	Невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.
6	Стилістична фігура, яка створюється зворотним порядком слів у реченні.
7	Особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного.
8	Невеликий алегоричний, здебільшого віршований твір повчального змісту.
9	Частина байки, в якій міститься повчання.
10	Різновид фейлетону та гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею.
11	Коротке гумористичне оповідання про характерний випадок у побутовому житті з несподіваним і дотепним закінченням.
12	Зле, в’їдливе висміювання серйозних вад у характері персонажів, подіях та явищах громадського або побутового життя з тим, щоб викрити їх потворну сутність.

Правильні відповіді:
1. Співомовка. 2. Гумор. 3. Іронія. 4. Алегорія. 5. Гумореска. 6. Інверсія. 7. Сатира. 8. Байка. 9. Мораль. 10. Усмішка. 11. Анекдот. 12. Сарказм.
(Ті, у кого «золотих» забагато, можуть поділитися з тими, кому не вистачає.)

ІІІ. Цілевизначення і планування

Оголошення вчителем теми і мети
— Протягом останніх семи уроків ми вивчали гумористичні твори. Ви стали справжніми експертами гумору, чи не так?
На сьогодні ви самостійно підготували номери для гумористичного концерту. Гадаю, що для того, аби обрати репертуар, ви прочитали багато гуморесок, і сьогодні продемонструєте нам не тільки талант письменників-гумористів, а й свої акторські здібності.
Пам’ятайте, будь ласка, що на цьому уроці ви не учні, а глядачі й актори. Обов’язок глядачів — тепло зустріти акторів і уважно вислухати. Обов’язок акторів — серйозно зіграти свою роль, зуміти голосом і рухами передати характер зображуваного вами героя.
Наш кабінет сьогодні — це величезний концертний зал з кришталевими люстрами, м’якими кріслами, сотнями глядачів у партері та на балконах. Простір біля дошки — сцена.
Визначення власних цілей і узгодження їх із загальними. Узгодження плану роботи.

ІV. Опрацювання навчального матеріалу

Виразне читання, драматургія
Учні читають «зі сцени», інсценізують гуморески Павла Глазового, співомовки С. Руданського, байки Леоніда Глібова. Інтерв’ю
— Перше відділення концерту закінчено. Користуючись антрактом, я б хотіла взяти інтерв’ю у артистів.
1. Чому ви обрали саме цей твір?
2. Що в ньому висміює автор?
3. Як ви гадаєте, ця проблема актуальна у вашому віці? У наш час?
4. Якими ви уявляєте героїв байки (гуморески, співомовки)?
5. Чи зустрічали ви у житті подібних «героїв»?
6. Чий виступ на нашому концерті ви вважаєте найбільш вдалим?

Всім спасибі! Під час антракту прийнято прогулюватись у фойє чи відвідувати буфет. Тож давайте і ми з вами порухаємось.

Руханка
Пантоміма «Антракт».

Анонс
— На нашому концерті присутні учні, які отримали випереджувальне завдання, відмінне від інших. Це наші козаки, члени учнівського об’єднання «Запорізька Січ». Запросимо їх на сцену! (Випереджувальне завдання можна доручити окремій групі учнів).

1 козак.
Не раз вороги похвалялись
Зігнуть український народ,
Але запорожці сміялись —
І рвався очкур у заброд.
Люд вірив (лише б не наврочить),
Що правильно сонце пливе:
Якщо запорожці регочуть,
То Воля на світі живе.
Виходить, читачу, не всує
Козацький казав кошовий:
— Якщо Запорожжя жартує,
Вкраїні і чорт не страшний!

2 козак. А ну, хто з вас знає, хто автор цього вірша?
Написав його визначний український письменник, один із найвідоміших сучасних гумористів і сатириків, громадський і культурний діяч Петро Павлович Ребро.
Що, не чули про такого? А епіграф до уроку прочитали? Все одно не знаєте? То ми вам розповімо.

Перегляд презентації «Петро Ребро — козацький сміхотерапевт»

Результат групової роботи
Петро Ребро — козацький сміхотерапевт Петро Павлович Ребро народився 19 травня 1932 року в селі Білоцерківці Куйбишевського району Запорізької області в сім’ї колгоспника. Після закінчення Запорізького педагогічного інституту служив в армії, вчителював у Малокатеринівській школі, працював у редакціях обласних газет «Червоне Запоріжжя», «Запорізька правда», у книжковому видавництві, в обласному управлінні культури.
Більше 30-ти років очолював Запорізьку обласну організацію Національної спілки письменників України, заснував альманахи «Хортиця», «Спокута», «Весела Січ».
Один із засновників обласної організації Товариства української мови «Просвіта» і Асоціації національно-культурних товариств Запорізької області (очолював 15 років), президент (кошовий) Міжнародної асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ».
Останні десять років — керівник науково-редакційного підрозділу з підготовки та випуску серії книг «Реабілітовані історією». За його редакцією побачили світ 4 книги названої серії, тритомник «Повернені імена», десять випусків альманаху-щорічника «Спокута» та ін.
Друкується з 1946 року. Перша збірка віршів «Заспів» вийшла в 1955 році. Нині в доробку письменника — сто книг для дорослих і дітей. Значна частина з них побачила світ у роки незалежності України. Це, зокрема, гумористична серія «Козацькі жарти» (12 книг), веселий календар «Козацький сміховник», трилогія «Сміхотерапія» («Помаранчевий сміх», «Майдан Усмішки», «Сміходерка»), книжки для дітей «Квіти мають імена», «Трінь і Трінька» та багато-багато інших.
Відомі схвальні оцінки, дані творчості П. Ребра класиками української літератури П. Тичиною, М. Рильським, А. Малишком. О. Гончар писав, що в творах запоріжця «нуртує козацький дух». П. Загребельний назвав П. Ребра «найвеселішим залишком минулих часів серед похмурих «патріотиків» дня нинішнього». На думку академіка М. Жулинського, гумористична серія П. Ребра «Козацькі жарти» — це «дотепна енциклопедія сміху січового козацтва».
П. Ребро — номінант Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, лауреат літературних премій імені С. Руданського, імені І. Нечуя-Левицького, імені П. Тичини, імені Остапа Вишні, імені гетьмана П. Сагайдачного, імені С. Олійника, імені М. Нагнибіди, імені В. Лісняка, імені М. Андросова. Його драматична поема «Заграва над Хортицею» відзначена премією на Всеукраїнському конкурсі на кращу п’єсу, його пісня «Гей, шуми, Великий Луже!» (музика Є. Пасічника) отримала Гран-прі на Міжнародному пісенному фестивалі «Доля», а пісня «Хвилина мовчання» (музика О.Білаша) ввійшла до збірки «Сто улюблених пісень». Його книга «Веселиця» видана в серії «Золота колекція української поезії для дітей». Крім того, П. Ребро — лауреат Всеукраїнського фестивалю «Вишневі усмішки», Всеукраїнського конкурсу на кращу байку, фестивалів «Пісенний вернісаж», «Золоті трембіти», «Мамині джерела», журналу «Перець» та ін. Твори П. Ребра перекладені на багато мов народів СНД і світу. Вони ввійшли до антологій, календарів, шкільних підручників тощо.
Письменника нагороджено орденами Трудового Червоного прапора, Дружби народів, «За заслуги перед Запорізьким краєм» (ІІ ступеня), медаллю «За трудову доблесть», ювілейною медаллю «За розвиток Запорізького краю», Шевченківською медаллю, Почесними грамотами Верховних Рад Киргизії, Абхазії, Калмикії, Почесною відзнакою Національної спілки письменників України. Він — член ради старійшин Запорізької області, радник голови облдержадміністрації, почесний доктор Запорізького національного університету, почесний громадянин с. Білоцерківки. Стипендіат Президента України.

Перегляд відео «Петро Ребро читає вірш «Козацька присяга»

Козаки зачитують «козацькі грамоти»:

«Дорогий Петре Павловичу! Те, що Ви зуміли видати таку чудову, барвисту, розумну книжку, я вважаю КОЗАЦЬКИМ ПОДВИГОМ. Я ж знаю, як це тепер важко. Ви не просто воскрешаєте й поширюєте прекрасний гумор. Ви нагадуєте всім землякам своїм і не тільки землякам, що ДУХ КОЗАЦЬКИИ не вмре й не загине. І за це я — та хіба тільки я! — Вас люблю й міцно-міцно обіймаю.
Ваш Павло ГЛАЗОВИЙ, 1996 р.».

«Дорогий Петре, славний, дотепний козаче з Великого Лугу! Дякую за тритомний «сміховик» — дотепну енциклопедію сміху січового козацтва. Ви своїм відчуттям січової вольниці, інтерпретацією того, що живе в народних генах, у духовному здоров’ї нації, підсилюєте суспільні настрої, збадьорюєте дух тим, хто вже чомусь знесилився. Перечитуючи «Козацькі жарти», я впевнююся в духовному здоров’ї нашого народу, в невичерпності його жадоби до волі і життя. Це так потрібно сьогодні нашій людині! Ви — дивовижний трудяга! Справжній козацький дух нуртує у Вашому тілі. Тому й потрібні Ваші «Козацькі жарти», аби оздоровлювати наш народ.
Ваш сердечно — Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, 1996 р.».

«Один із наших «най-най» гумористів. Найвідоміших. Найшанованіших і найтитулованіших. Лауреат стількох премій, що пальців на руках не вистачить, аби порахувати. Скидається на те, що після виходу у світ серії «Козацькі жарти» доведеться заснувати премію імені… живого класика Петра Ребра. Пропонуємо найреальнішу кандидатуру на цю премію. Звичайно ж, це саме він — Петро Ребро.
Журнал «Березіль», 2001 р.».

Беру до рук «Козацькі жарти»,
Найвищої оцінки варті.
Опісля вже кількох рядків
Я мовби на коні летів
Туди, де Хортиця, де слава
Колись буяла величава.
Твій Олекса ЮЩЕНКО, 2004 р.

Виразне читання, драматургія
Козаки інсценізують гуморески Петра Ребра.

КОГО БОЯВСЯ СІРКО
Спитало товариство у Сірка,
Прославленого в битвах кошового:
— Це правда (в людях чутка є така),
Що не боїшся, батьку, ти нікого?
— Боюся, — кошовий їм відповів
І подививсь насмішкувато й строго.
— Кого? Ляхів? Османців? Москалів?
Сірко перехрестився й мовив: — Бога.

ВУСА
Гармаш, коли скінчився бій,
Звернувся до Микити:
— Тобі б я радив, друже мій,
Ще вуса відпустити.
А той: — Нащо вони мені?
Мені й без них не скучно.
— Бо я чував, що вусані
Стріляють дуже влучно!

СЛУЖБА КОБЗАРЯ
Священик курінному докоря:
— Нащо взяли з собою кобзаря?
Не б’є чужинців, не стає на чати,
Лише одне він знає — жартувати.
— В твоїх родителів синок дурний, —
На батюшку нагримав курінний. —
Якщо кобзар жартує пізно й рано,
У нас хутчіш загоюються рани!

СКАРБ
Козаки гуторять між собою
Після січі. Каже Полікарп:
— Прочухан був добрий! Але з бою
Виніс я неоціненний скарб.
— Панську зброю? Тютюну папушу?
Срібла глек? — цікавиться братва.
— Ні, я, хлопці, з бою виніс душу,
А скарбів цінніших не бува!

ПІЧ
Частенько дід заводить річ:
— Найкраща штука в світі — піч.
Тверда, круга, палка, мов біс.
Одна біда, що без коліс!
Набридло слухать це старій.
— Нащо, — пита, — колеса їй?
— Нащо? Я б зразу сів на піч
І покотив би аж на Січ!

НАУКА
В сім’ї хлоп’я, мов із води, росте
(А з ним ростуть і батькові тривоги).
Питає якось: — Чом, коли йдете,
Ви, тату, завше дивитесь під ноги?
— А то, щоб не потрапити в біду,
І ти на вус це намотай, Івасю.
Можливо, грошей я і не знайду,
Але ж зате і носа не розквасю!

СТРАХ
Козак Сірка питає:
— Ви все життя — в боях.
Скажіть, якщо не тайна,
Чи вам відомий страх?
— Страшусь, але не бою,
Не куль, не шабель я.
Страшусь, аби ганьбою
Не вкрить своє ім’я.

ПОЯСНИВ…
Хлопці з вежі дивляться довкола,
Чи не йде якийсь непевний люд.
От один і каже: — Чуй, Миколо!
Ти не знаєш, що таке верблюд?
Той сміється: — Ти коняку бачив?
— Звісно, бачу коней я щодня.
— Так от знай, що той верблюд, козаче,
Й трішечки не схожий на коня!

НЕ ТАКІ ВУХА
Пан Лопух на глузи брав
Козака Микиту:
— Я б тобі пораду дав
Вуха вкоротити.
Зняв Микита капелюх:
— Це ж чому? — питає.
— Бо таких великих вух
В людей не буває.
Запорожець витер піт,
Потилицю чуха.
— А вам, — каже, — пане, слід
Доточити вуха.
Здивувався пан Лопух.
— Це ж чому? — питає.
— Бо таких маленьких вух
В ослів не буває!

V. Рефлексивно-оцінювальний етап «Мікрофон»

Розгляньте афоризми знаменитих людей. Який з висловів вам найбільш близький?

«Незакінчене речення»
— В «Козацьких жартах» Петра Ребра.

«Епілог»
В крові у нас козацькі гени.
В душі у нас весела Січ.
Вона дарує нам натхнення,
Вона співає день і ніч.
Її імення на скрижалі
Удячне людство занесло,
Бо запорожець і на палі
Жартує, ворогу на зло.
Зубами недруги скрегочуть
І їх хапають дрижаки,
Коли сміються і регочуть
На Запоріжжі козаки.
Складають зброю супостати
І їх терзає каяття,
Бо сміх — це дух, що не зламати,
Бо сміх — це воля до життя.
Цей сміх — найбільша сила нині,
Це горді крила поколінь.
На них новітній Україні
В майбутнє линути.
Амінь.