Микола Вінграновський «Сіроманець». Доброта, вигадливість, рішучість Сашка, його здатність на самостійні вчинки, особливо у відстоюванні своєї позиції, українська література

Микола Вінграновський «Сіроманець». Доброта, вигадливість, рішучість Сашка, його здатність на самостійні вчинки, особливо у відстоюванні своєї позиції, українська література

Перебіг заняття Микола Вінграновський «Сіроманець». Доброта, вигадливість, рішучість Сашка, його здатність на самостійні вчинки, особливо у відстоюванні своєї позиції, українська література

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Добротворці — це люди, що творять добро. Добротворцем ми можемо назвати й Сашка. Він подружився з Сіроманцем, переживав за нього, допоміг йому вирватись на волю.

ІV. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вікторина «Упізнай героя»

  • Він любив, як цвітуть будяки. (Сіроманець)
  • У нього огнедишне око, бурякові кулаки й чорний мотоцикл, на якому він відвозить крадену солому. (Василь Чепіжний)
  • Він вставав раненько, ішов лісом до школи, любив природу й хотів стати лісником. (Сашко)
  • Він подавав хлопчакам голос, і вся ватага рушала за ним у виселок додому. (Сіроманець)
  • Він поїхав у Київ і купив собі вовкодавиху. (В. Чепіжний)
  • Він жив на полігоні, оглух, вивчив графік навчань, ховався від вибухів у воронках. (Сіроманець)
  • Він загубився в заметіль, його врятував Сіроманець. (Андрійко)
  • Він підібрав узимку на дорозі голодного, знесиленого вовка і привіз додому, доглядав його. (Петро Лях)
  • Вона сердилась і казала, нащо дався йому отой звір та чому він робить із вовка святого. (Мати Сашка)
  • Він привів у ліс свого старого коня як приманку для вовка й сидів у засаді. (В. Чепіжний)
  • Він плакав, і великі срібні його сльози котилися й падали на пісок. (Сіроманець)
  • Вона дивувалася, що Сашко ходить до школи лісом, не боїться вовків, і навчала, що треба оберігати і ліс, і воду, і повітря, і звірів. (Учителька Надія Петрівна)
  • Він був головою колгоспу, дозволив Чепіжному вирити яму- пастку для Сіроманця. (Батько Сашка)
  • Він умів говорити, співати старим голосом, плакати, йому щоночі снився один і той самий сон. (Сіроманець)
  • Він робить рішучі вчинки, учить дорослих, що звірі живі, їм теж треба жити, що не можна багатьом іти на одного, старого, сліпого. (Сашко)
  • Вони видовбали ломами в мерзлій землі Сіроманцеві погріб — житло під лісосмугою. (Льотчики)
  • Він високий, широкогрудий, з малими вушками на великій голові, з великими димчастими незрячими очима. (Сіроманець)
  • Він вважає, що якби Сіроманець був зрячим, то пішов би в таке місце, де люблять вовків. (Сашко)
  • Він прийшов помирати сам. (Сіроманець)
  • Він прибрав Сіроманця, розчесав його і сказав: «От тепер ми з тобою і на людей стали схожі». (Сашко)
  • Він, видно, пиріжки з печінкою любив з дитинства, бо ковтнув пиріжки, навіть не пожувавши. (Сіроманець)
  • Він прохав не забувати його й запевнював, що сам ніколи Сіроманця не забуде. (Сашко)

2. Робота в групах (герої твору й категорія добра)

1-ша група. Василь Чепіжний і категорія добра.
Йому не притаманне почуття доброти взагалі: він не жаліє власного старого коня, бо привів його як приманку для вовка; у нього бурякові кулаки і огнедишне око; він убив усю вовчу зграю, навіть вовченят; хоче вбити Сіроманця; спати не може, жити не може, тільки про це й думає; обманює, злодій, не дбає про інших, лише про себе.

2-га група. Петро Лях, льотчики та категорія добра.
Петро врятував вовка, підібравши знесиленого звіра на зимовій дорозі, привіз Сіроманця додому; він, льотчики, їх діти піклувалися про вовка, годували, любили, ставилися до Сіроманця добре, по- людськи, після того як Сіроманець урятував сина Андрійка, Петро Лях ставився до вовка як до члена власної родини.

3-тя група. Батьки Сашка й категорія добра.
Мати наче й жаліла вовка, називала «бідненьким», але дратувалася, коли хлопець починав розмову про Сіроманця, мовляв, вовк є вовк, навіщо про нього думати. Вона не виявляла бажання вислухати сина, бути доброю й розуміючою матір’ю, допомогти йому, хоча бачила та знала, що Сашко хворобливо сумує, страждає, переживає. Мати нічим не сприяла Сашкові, щоби врятувати вовка, хоча могла б. Батько Сашка — голова колгоспу. Він мав багато можливостей порятувати самотнього сліпого звіра, але натомість нічого не зробив: то він у відрядженні, то відсутній удома, бо на роботі. Сашко лише мріяв про розмову з татом, але вона так і не відбулася. Видно, що батьки Сашка зовсім не переймалися долею зацькованого людьми вовка Сіроманця, хоча в них була можливість проявити себе милосердними, але вони не скористалися нею. Чи можна їх вважати добрими?

4-та група. Сашко й категорія добра.
Доброта й милосердя як найвищі моральні якості найяскравіше проявляються в Сашкові. Хлопчик любить ліс, звірів. Він не просто милується природою, а захищає її, стає рятувальником вовка Сіроманця, сліпого, одинокого, старого. Сашко ставиться до вовка як до рівного собі, ласкаво його називає лизунчиком, вовчиком, розумненьким. Хлопець переймається хворобою вовка, хоче допомогти звіру стати зрячим, для цього веде вовка до Одеси в клініку очних хвороб ім. Філатова. Сашко добре ставиться до батьків, до друзів, уміє відстояти свою точку зору, уміє боротися зі злом, яке несуть у світ дорослі. Але хлопчик один, йому треба допомагати, усім належить творити добро разом із ним. І тоді світ стане кращим, добрішим.

3. Цитатна характеристика образу Сашка

  • «Та він живий, мамо, і йому треба жити. А потім, на те він і вовк».
  • «Тоді хто з них вовк — Сіроманець чи дядько Побігайло, що на своїх іменинах ту вівцю з’їв?»
  • «Аби я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцю і про Чепіжного, як він ночами краде… І ніхто не ганяється за Чепіжним на вертольоті! Ніхто! Ні за ним і ні за такими, як Побігайло!»
  • «Так от ти який лизунчик, а ще Сіроманець».
  • «Де він є, отой Сіроманець. Взяв би та й утік десь в інші краї чи гори, де вовків люблять».
  • «Будеш жити у нас. Не треба, Сіроманцю, лише падати духом».
  • «Надія Петрівна каже, що треба оберігати не тільки воду, повітря і ліс, але й звірів. А вовка я, може, люблю, тату!»
  • «Ти знаєш, ким я буду?» «Ким?» «Лісником.»
  • «А хіба я винен, що його хтось відпустив. Може, ти?» — «Я,— відповів Сашко».
  • «Ти що, вовчику, не бачиш, ти сліпий?»
  • «За хатою плакав Сашко». (Сіроманця впіймали.)
  • «Ти головне, не бійся… Прощай, вовчику. Як будеш живий, не забувай мене, я тебе ніколи не забуду».
  • «Це Сіроманець. Він мій друг. Він сліпий. Сіроманця треба вилікувати, аби він прозрів».
  • «Аби Сіроманець був зрячим, то він пішов би у краї, де вовків люблять. А сліпим він не знає, куди йти».
  • «Сашко пооббирав з Сіроманця реп’яхи,.. розчесав боки… Собі ж пов’язав галстук: «От ми з тобою й на людей стали схожі»».
  • «Де у вас той лікар, що лікує очі? Я здалеку. І в мене мало часу».
  • «Сашко кинувся в бузок, вискочив на вулицю,.. покликав Сіроманця — сів і заплакав.»
  • «Сашко зліз з автобуса і полем побіг до лісу. В лісі Сашко ходив до вечора, кликав Сіроманця у глинищах».

4. Характеристика образу Сашка

  1. Сашко — герой повісті М. С. Вінграновського «Сіроманець».
  2. Йому 13 років.
  3. Сільський житель.
  4. Не має портретної характеристики.
  5. Він учень, любить учитися, багато знає, до школи ходить лісовою стежкою, мрійник.
  6. Любить батьків, але не знаходить у них розуміння, довіряє їм, але не завжди радиться з ними (пішов до Одеси з вовком, не сказавши про це батькам).
  7. Уміє розрізняти добрих і злих людей, відповідно до них ставиться, має друзів, довіряє найвірнішим свої таємниці.
  8. Любить природу, ліс, звірів, дружить з вовком Сіроманцем.
  9. Допомагає сліпому старому вовку врятуватися від мисливців у глинищах; рятує звіра з кузні; плаче, коли вовка спіймали; сумує за ним; відкрито дає оцінку діям Чепіжного; заявляє про те, що любить вовка; веде звіра до Одеси, щоб повернути зір; плаче за Сіроманцем, шукає, страждає.
  10. Має щиру, тонку душу, рішучий, вірний, добрий, гуманний, розумний, відповідальний, любить батьків, довіряє людям, любить природу, вовка Сіроманця, здатний на співпереживання, на сміливий самостійний учинок, уміє відстоювати свою позицію, досягати задуманого, готовий до активного дорослого життя, може слугувати зразком для наслідування.
  11. Мені дуже сподобався Сашко тим, що він красивий душею, і тому неважливо, якого кольору в нього волосся чи які в хлопця очі! Дуже жаль, що Сашко самотній у своїй боротьбі за життя Сіроманця. Цим, своєю самостійністю, вони (хлопчик і звір) мені здаються схожими. Сашко розмовляє із Сіроманцем, як з людиною. Це мені подобається, бо звірі — брати наші менші. Разом з тим я хочу поспівчувати Сашкові, бо батьки бачили, що їхній син страждає через Сіроманця, але були байдужими до горя Сашка й не допомогли нічим. Якби між Сашком і батьками було б більше порозуміння, то кінець твору, напевно, не став би таким сумним

5. Складання сенкану до образу Сашка

Варіанти відповідей

ІII
1. Сашко1. Сашко
2. Сміливий, милосердний2. Добрий, співчутливий
3. Любить, допомагає, тривожиться3. Сумує, вірить, діє
4. Я його дуже поважаю4. Його сльози мене вразили
5. Друг природи5. Людина

V. ПІДСУМОК

1. Рефлексія

Шляхом застосування структури методу «ПРЕС» доведіть думку:

Негативних рис (не) можна позбутися.

Позиція

Я вважаю, що … (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваш погляд).

Обґрунтування

…тому, що… (наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції).

Приклад

…наприклад… (наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони підсилять вашу позицію).

Висновки

Отже (тому), я вважаю… (узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто, це є заклик прийняти вашу позицію).

Микола Вінграновський «Сіроманець». Доброта, вигадливість, рішучість Сашка, його здатність на самостійні вчинки, особливо у відстоюванні своєї позиції, українська література

Повернутися на сторінку Українська література