Українська середньовічна література XI-XV ст. (Огляд), українська література
Хід заняття Українська середньовічна література XI-XV ст. (Огляд), українська література
I. Актуалізація опорних знань
1. Виразне читання й аналіз українських народних балад.
2. Евристична бесіда.
— У чому полягає специфічність закінчень балад? (Вони дещо несподівані.)
— Які особливості сюжету балад? (Драматична напруженість, трагічний кінець, гіперболізація.)
— Що є реальним, а що фантастичним у прочитаних баладах?
| Реальне | Фантастичне |
| — козаки гинули на війні, а їхні рідні, кохані страждали; — пани силою добивалися дівчат, які їм сподобалися; відкупалися грошима за злочин та ін. | — плач козацького коня і його розмова; — «летіла стріла аж з-за синього моря»; — рідні козака перетворилися на зозуль і розмовляють та ін. |
II. Мотивація навчальної діяльності
Відомий письменник, активний дослідник давньої літератури В. Шевчук писав: «…Нам, митцям сучасним, митцям із великого, шумливого, повного машин та пульсуючого ритму міста, треба завжди мати місце, де б ми позичали тепло для себе, не ущерблюючи нашого добродавця. Такими добродавцями і є вони, ті, що були до нас, великі, талановиті чи й другорядні — всі вони нам потрібні у нашому квапливому сьогоденні…».
Література давнини важлива для нас не лише як передісторія літературного процесу, а і як самостійне художнє явище, що знайомить із незвичними формами художнього мислення, уподобаннями, мріями та сподіваннями наших предків, збагачує нас духовно, робить чутливими та уважнішими до скарбів людської мудрості.
З літератури Київської Русі XI—XV століть до нас дійшла лише її незначна частина. «А втім,— писав академік О. Білецький,— і те, що вціліло, свідчить про велику культурну сприйнятливість і талановитість східних слов’ян, відзначається глибоким ідейним змістом і має велике пізнавальне значення». Ось саме тому ми будемо більш детально знайомитись із давньою українською літературою.
III. Оголошення теми й мети
«Хвилинка мудрості».
IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Виконання завдань пошуково-дослідницького характеру.
• Випишіть у центрі трикутників поняття, яке пов’язує три інші.
Відповідь: християнство.
Відповідь: заснована перша бібліотека в Київській Русі.
Відповідь: «Слово про похід Ігорів».
2. Міні-лекція
Наші давні предки східні слов’яни, ще до X століття н. е. мали свою писемність, багаті фольклорні традиції. З прийняттям християнства пожвавився розвиток культури. Князі Володимир, Ярослав Мудрий відкривали перші школи для дітей, бібліотеки, у монастирях переписувалися, перекладалися книги, створювалися літописи.
Перші книги, писані від руки на пергаменті (спеціально обробленій шкірі теляти чи ягняти),— були церковнослужительські. Це Євангеліє і Псалтир. Найстаріша книга, що дійшла до нас — «Остромирове Євангеліє» (1056-1057 рр.) Кожна її буква ретельно окремо вимальовувалася, перша літера прикрашалася орнаментом, була велика та яскрава. Таке письмо називалося уставом. Через чотири століття перейшли на півустав, згодом — на скоропис, який уже нагадував сучасне письмо. Звичайно, такі книги були дуже коштовними, буквально на вагу золота, князь міг віддати за одну з них кілька сіл. Книги навіть приковували ланцюгом до монастирської стіни. Читанню надавали особливого значення. «Велика буває користь від навчання книжного..,— пишеться в одній давньоруській книзі,— мудрість знаходимо і поміркованість від словес книжних, бо вони є ріки, що напоюють всесвіт, вони джерела мудрості. Незмірна глибина в книгах». Часи Київської Русі — це квітуча доба в історії східних слов’ян. Були широко розвинуті близько 60 видів ремесел, і в Західній Європі високо цінувалися руські золоті прикраси, зброя, гончарні вироби тощо. Особливих успіхів у Києві та інших містах на Русі досягли дерев’яна, а потім кам’яна архітектура, живопис і декоративне мистецтво. Свідченням цього є Софія Київська, яка перевершила свій взірець — Софію Константинопольську, Десятинна церква, Михайлівський собор, Золоті ворота та ін. Про Софіївський собор митрополит Іларіон писав: «Церква чудова і славиться в усіх навколишніх країнах, подібної немає на всій півночі земній від Сходу до Заходу».
Літературознавці виділяють три яскравих періоди в розвитку давнього українського письменства:
1) доба монументального стилю (Х-ХІ ст.), для якого характерні масштабність, величність, ідейний пафос. У цю добу з’явилися книги: «Остромирове Євангеліє», літопис «Повість минулих літ» (легенди, вставні оповідання), «Слово про Закон і Благодать» Іларіона;
2) доба орнаментального стилю (кінець ХІ-ХІІІ ст.), для якого характерні ритмічність упорядкування художнього тексту, що нагадує візерунок, і витонченість художніх засобів — прикрас; прикладом цього стилю можуть бути «Слово про похід Ігорів», «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Галицько-Волинський літопис»;
3) доба підсумків (XIV-XV ст.) — предтеча Першого українського Відродження, бароко; характерне змішання стилів. У цей час переписуються старі книги, укладаються «зводи» («Літопис Руський», Лаврентіївський звід (список)). Різні літописи зводилися в один за хронологічним принципом, як, наприклад, «Києво-Печерський патерик».
Велике значення для розвитку давньоруського письменства мала перекладна література. Але давньоруські вчені не просто перекладали книги з грецької чи болгарської мов, а прагнули осмислити їх зміст, дати власне розуміння та оцінку.
Першими почали перекладати на Русі окремі частини Біблії, уривки зі Старого і Нового Заповітів. Особливою популярністю користувалися пророчі книги Ісаї, Єремії, Єзекіїля, а також Псалтир — неповторний збірник зі 150 псалмів. Давньоруські священики користувалися Служебником і Требником, у яких викладалася наука про богослужіння. У цей час особливого поширення набула молитва як яскравий і неповторний зразок релігійної поезії, красномовності.
Перекладалися й апокрифи — твори на біблійну тематику, що доповнювали або уточнювали Святе Письмо, але з певних причин не були канонізовані (затверджені, узаконені церквою). Великою популярністю користувалися й світська наукова перекладна література — наукові праці, історичні твори, повісті, вірші, збірки афоризмів. Як приклад, можна назвати «Шестидневи», які розповідають про шість днів творення світу Богом, синтезуючи в собі елементи світської науки про рух небесних світил, про тварин, рослини тощо з різними моральними та релігійно-повчальними висновками.
Особливу цікавість викликає перекладна книга «Фізіолог». Це популярна зоологія у поєднанні з церковним твором, що в алегорично-символічній формі викладає важливі положення християнської науки; описуючи справжні та вигадані прикмети звірів, подає зразки для наслідування і повчання. Це своєрідний збірник відомостей про реальних і фантастичних звірів, птахів, комах, риб, дерева, каміння та ін.
Ізборник 1073 року є однією з найдавніших датованих давньоукраїнських збірок енциклопедичного характеру, що призначалася для читання, навчання та виховання. У цій своєрідній енциклопедії близько 380 статей 40 авторів. Ізборник 1073 року — точне наслідування грецько-візантійських зразків, а от Ізборник 1076 року, відомий як Ізборник Святослава, на думку дослідників, стоїть на оригінальному, руському підґрунті.
Починається Ізборник Святослава «Словом про читання книг», у якому автор наголошує: «Добре є, браття, читання книжне». Далі подано повчання батьків дітям та збірки афоризмів, прислів’їв, сентенцій як «Поради для заможних», «Стославець»; вибрані місця з проповідей, а в кінці — «Оповідання про Созомена».
Збірка «Бджола» — це антологія укладених за тематичним принципом афоризмів і прислів’їв з Біблії, творів євангелістів, апостолів, античних письменників та філософів: добродійне життя, правда, мужність, дружба, злоба, краса, душа та ін. Містить понад 70 розділів і 2,5 тис. висловів.
Цікавими були перекладені «Християнська топографія» Козьми Індикоплава (своєрідна географічна енциклопедія, що містить реальні й фантастичні відомості про Індію та Китай), історичні хроніки Йоанна Малали та Георгія Амартола, «Про розорення Єрусалиму» Йосифа Флавія. Цілком художні твори представлені повістями про Троянську війну та Александра Македонського («Александрія»).
Отже, склад перекладних творів був різноманітний: тут і християнська література, і «житійна», і науково-енциклопедична, і повчальна, і художня. Вона дала давньоруському суспільству цікаві твори для читання, а також нові мотиви та форми їх втілення.
3. Зачитування учнями планів-тез та їх корекція.
Орієнтовна відповідь
1) Пожвавлення розвитку давньоруської культури з прийняттям християнства.
2) Перші школи та бібліотеки.
3) Найстаріші рукописні книги, їх виготовлення.
4) Особливе значення читання книг.
5) Розвиток ремесел, архітектури, живопису.
6) Три періоди в розвитку давньоукраїнського письменства: монументалізм, орнаменталізм, підсумки перед появою бароко.
7) Перекладення Біблії, церковних книг.
8) Світська наукова література: «Шестиднев», «Фізіолог», Ізборники Святослава, «Бджола», «Християнська топографія», історичні хроніки.
9) Художні військові повісті про Троянську війну та Александра Македонського.
4. Читання уривків із «Фізіолога» та інших перекладних творів. (Див. Додаток до уроку № 6.)
V. Закріплення знань, умінь та навичок
Словникова робота.
• Складіть словничок нових термінів.
Пергамент, устав, апокрифи, монументалізм, орнаменталізм, тощо.
VII. Домашнє завдання
Опрацювати тему за підручником, зробити виписки цікавих фактів для «аукціону».
Додаток
Уривки зі збірки «Фізіолог»
Про лева
Три властивості має лев. Коли левиця народить, то приносить мертве і сліпе дитинча, яке сторожує до трьох днів. Тоді приходить лев, подме йому в ніздрі, і дитинча оживе. Те ж і з віруючими народами. До хрещення вони мертві, а після хрещення очищаються Святим Духом.
Друга властивість лева. Коли спить, то очі його не сплять. Так і Господь наш говорить іудеям: «Я сплю, а очі мої і серце не сплять».
А третя властивість — коли левиця біжить, то сліди замітає своїм хвостом, і мисливець не може відшукати її слідів. Так і ти, людино. Коли твориш милостиню, то хай ліва рука не знає, що робить твоя права. І хай диявол не завадить твоїм добрим помислам.
Про антилопу
В антилопи два роги. Живе вона коло ріки-океану на краю Землі. Коли ж захоче пити, то п’є з ріки і впирається в землю і риє її рогами своїми. І є там дерево таніс, що нагадує виноградну лозу. Продираючись через його густе пруття, антилопа заплутується, і тоді її ловить мисливець.
Так і людина. Замість ріг Бог дав їй два Завіти — Ветхий і Новий. Роги — це опір силі; як говорить пророк Давид: «З тобою заб’ємо рогами ворогів наших». Ріка океанська — це багатство. Таніс же — житейські насолоди. Заплутається в них людина, яка не думає про віру, і знаходить її диявол і перемагає її.
Про слона
Слон живе в горах. Слониха знаходить траву, що називається мандрагора, і їсть її. Так же і слон; і сходиться з нею. Слониха народжує дитя у воді. Спить же слон стоячи біля дерева. А якщо впаде, то кричить. І приходить великий слон, але не може підняти його; потім приходять інші дванадцять. Але й вони не можуть підняти, і кричать всі. І приходить маленький слон, підставляє свій хобот, і піднімає його.
Таким чином, перший слон — це Єва, другий — Адам. Трава — дерево непослуху. І якщо попробував, то здійснив злочин.
Озеро — це рай. Той, хто з сокирою,— той диявол. Великий слон — це Мойсей, дванадцять слонів, мабуть, апостоли. А підняв слона Христос, який вивів того Адама з пекла.
Про оленя
Олень живе п’ятдесят літ. А потім іде в долини і гірські ліси і шукає змію, яка тричі змінила шкіру. Обнюхує її і відкидає. Потім іде пити воду. Якщо не п’є — помирає, а вип’є, то живе ще п’ятдесят літ. Про це говорить пророк: як прагне олень до водних джерел.
Так і ти, людино, маєш три оновлення: хрещення, покаяння і вічне життя. А як зогрішиш, то прямуй до церкви, і до живого книжного джерела, і до пророчого казання, і випий живої води, тобто святого причастя.
Про фенікса
Фенікс — найкрасивіший птах, кращий за павича. Голова його прикрашена вінцем, а на ногах — чобітки, як у царя. Живе фенікс біля Індії, біля Сонячного міста. Лежить він років п’ятсот на кедрах ліванських без їжі. Годується ж він від Святого Духа. І наповнює свої крила пахощами. Коли б’є в било ієрей Сонячного міста, птах приходить до церкви, сідає на алтар і перетворюється в попіл. Наступного дня ієрей знаходить фенікса у вигляді малого пташеняти. А через два дні птах стає дорослим, як раніше, і повертається на своє місце.
А нерозумні іудеї не вірять у триденне воскресіння Ісуса Христа. Пророк Давид говорить про це: «Праведник процвітає, як фенікс, як кедр ліванський, примножиться насолода в домі Господньому».
Про куріпку
Куріпка кладе багато яєць у своє гніздо. Вона дуже чадолюби-на (дітолюбива). І навіть іде до чужих гнізд і тягає звідти яйця, щоб збільшити кількість своїх пташенят.
Так і ти, людино: коли збираєш багатство, не можеш насититися, і все тобі мало.
Про горлицю
Горлиця — птах-однолюб. Якщо загине один з пари, то другий відлітає в пустелю, сідає на сухе дерево й оплакує своє подружжя. І більше не поєднується ні з ким іншим ніколи.
Так і ти, чоловіче, якщо розлучишся з дружиною своєю, не приліпляйся до іншої.
Про одуда
Одуд звиває своє гніздо і вигодовує пташенят. Потім птахи линяють і робляться голими. Тоді виходить одне з пташенят і приносить їжу своїм батькам, поки вони не покриються пір’ям і не полетять обоє.
Так і ти, людино. Постарівши, не впадай у відчай, іди до церкви, помолись і знайдеш милість.
Про дятла
Дятел — строкатий птах, живе він у горах, сідає на кедри і стукає своїм дзьобом. Де дерево м’яке, там і в’є собі гніздо.
Так і диявол бореться з людьми. Якщо знайде в когось слабість і неповагу до молитви, там і вгніздиться. Якщо ж у іншого знайде міцність, то біжить від нього.
Про лисицю
Лисиця, коли буде голодна, іде на сонячне місце, лягає на пригріві й затримує дихання. Побачивши це, птахи, вважаючи її мертвою, злітаються, щоб поживитися. Коли ж наблизяться до неї, вона зіскакує, хапає якого-небудь з них і з’їдає. Так і годується.
Про Горгону
У Горгони обличчя красивої жінки і блудниці. Волосся на її голові — змії. А погляд її — смерть. Грає вона і весь час сміється. Живе вона в горах на заході. І коли приходить її шлюбна пора, встає вона і починає кликати. Починаючи від лева та інших звірів, від людини до домашніх тварин і птахів, і змій, кличе: «Ідіть до мене!» Як тільки хто почує, іде до неї, а побачивши, помирає.
І знає вона мову всіх звірів. Один волхв може подолати її. Він дізнається за зорями день шлюбної пори Горгони, іде й волхвує здалеку, а почувши голос, говорить, щоб вона викопала яму і поклала в неї свою голову. Тоді він прийде і не помре, не побачивши голови, і ляже з нею. Горгона так і зробить, а волхв прийде і вб’є її, заховавши голову в посудину. Коли чарівник побачить змію, чи людину, чи звіра, то покаже їм цю голову Горгони і вони заціпеніють. Александр (Македонський) мав таку голову і переміг усі народи. І ти, людино, май повагу до Господа, тоді обов’язково подолаєш ворожі сили.
Про змію
Коли змія йде пити воду, то яд свій залишає у гнізді, щоб не отруїти тих, хто п’є після неї.
І ти, людино, йдучи до церкви святої, залиш усяку злобу вдома.
І ще: коли постаріє змія і не бачить, то влізає у вузьку ущелину в скелі, і поститься сорок днів, і затаїться, і полиняє, і знову стане молодою.
І ти, людино, постися сорок днів, щоб скинути із себе лестощі диявола й прийняти нову подобу, яка оновлюється в Христі.
Коли змія побачить одягнену людину, вона тікає. А коли роздягнену, то нападає і бореться з нею. Якщо вона захищена вірою, то змія біжить від неї.
Заради цього Господь говорив: «Будьте мудрі, як змії, і чисті, як голуби».
Про єхидну
Єхидна від пояса і вище має людську подобу. А від пояса і нижче — як крокодили. Коли самка схопиться із самцем, то з’їдає його потім. А коли народжуються дитинчата, то з’їдають черево матері, і вона помирає. Отак виходять батьковбивці й матеревбивці, як іудеї.
Вони вбили батька, тобто Христа, вбили матір, тобто церкву.
Через те Іоанн картав їх, кажучи: «Породження єхидни! Хто наказав вам тікати від грядущого гніву?»
Про лелеку
Лелека — чадолюбивий птах. Коли самець приносить корм, то самка стереже пташеня. І по черзі годують пташенят, стережуть своє гніздо.
Так і ти, людино, ні вранці, ні ввечері не забувай молитися, не забувай церкви. І ніколи диявол тебе не подолає.
Перекладна світська література
Зі збірника афоризмів « Бджола»
Лагідне слово розрушить гнів.
З одних вуст виходить і благословення, і прокляття.
Краще ногами спіткнутися, ніж язиком.
Лютий кінь вуздою стримується, а раптовий гнів розумом стримується.
Корінь навчання гіркий, а плід — солодкий.
Небесного прагнеш, не звідавши земного.
Ні птаха випущеного не можеш скоро спіймати ні слова, що з уст вилетіло, повернути не можеш.
Не сип бісер перед свиньми.
Коли вчиш, то вчи прикладом (ділом), а не словом.
Ні в риб голосу, ні в непокараних добрих справ не шукай.
Ні хворого не може вилікувати золоте ліжко, ні бездумному (дурному) не на користь слава і багатство.
Краще двічі послухати, аніж раз сказати.
Той, хто копає яму під ближнім своїм — упаде в неї сам.
Ліпше мале майно, добуте правдою, аніж неправедне велике багатство.
Краще овочева страва, запропонована з любов’ю й прихильністю, ніж телятина — з ворожістю.
Не поминай старого друга, адже новий не буде схожим на нього.
Золото вогнем випробовується, а друг — життєвими напастями.
У друзі вибирай не того, хто люб’язний з тобою, хто з тобою погоджується, а суворого порадника, який користь для тебе шукає й противиться твоїм необдуманим словам.
Всім догоджати — зло.
Не варто доручати чужих тому, хто втік від своїх.
Українська середньовічна література XI-XV ст. (Огляд), українська література
Повернутися на сторінку Українська література