В. Стус. Поезія. Основні тематично-проблемні лінії. Україна — мрія та Україна знищена, скорена — у віршах поета. Поетичні твори В. Стуса — зразок «стоїчної» поезії у світовій ліриці, українська література
Хід заняття В. Стус. Поезія. Основні тематично-проблемні лінії. Україна — мрія та Україна знищена, скорена — у віршах поета. Поетичні твори В. Стуса — зразок «стоїчної» поезії у світовій ліриці, українська література
I. Мотивація навчальної діяльності
Друг В. Стуса, письменник Ю. Покальчук так оцінював його особистість і творчість: «У Василя Стуса найбільшим злочином було те, що він був українцем, просто справжнім українцем; любив свою мову, свою землю, свою культуру і хотів бачити Україну нормальною українською землею, а не витоптаним полем.
Поезія Василя Стуса виходить далеко за межі того експериментального бунтарства, часто дилетантської, показової інтелектуалізації вірша, що були притаманні творам багатьох його ровесників.
По-блоківськи виточений і холоднуватий його вірш, природний український сентимент тут приборканий і палає всередині кристала. Якщо ж торкнешся, гріє, мов серце.
Дисципліна слова, лаконізм виразу, надзвичайно широкий словник, що постійно збагачується, ще й незупинне власне словотворення — ось шлях його поезії».
У цьому ми переконаємося на сьогоднішньому уроці.
ІІ. Актуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання.
Читання напам’ять віршів В. Стуса із висловленням власного враження від поезії.
ІІІ. Формування вмінь та навичок
Виразне читання поезії «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…». Обмін враженнями щодо прочитаного.
Словникова робота.
Щовб — сходинка, перекладина драбини;
хлань — безодня;
врочить — передрікає;
запрагла — захотіла.
Евристична бесіда.
— Яку мету ставить перед собою ліричний герой твору — автор? (Домагатися Добра й Справедливості для свого народу чи хоча б прокласти дорогу прийдешнім поколінням.)
— Який пафос поезії? (Піднесений — «душа запрагла неба», «в буремнім леті», «держить путь на стовп високого вогню».)
— Що відчуває ліричний герой на цьому шляху? (Сумніви, зневіру і разом із тим — тверде переконання у своїй високій меті «предтечі».)
— Який цікавий синтаксичний прийом використовує автор у творі? (Перенесення рядка.)
Коментар
В. Стус свідомо обрав свою життєву дорогу — це шлях добра і правди. Але там чекають його «сотні сумнівів», «сто зневір» і треба вперто, наполегливо долати щабель за щаблем («йти з щовба на щовб»), щоб досягти мети або хоча б прокласти дорогу іншим, бо він — «предтеча».
Виразне читання поезії «Господи, гніву пречистого…». Обмін враженнями щодо прочитаного.
Евристична бесіда.
— Яким настроєм сповнений ліричний герой твору? (Твердим переконанням, що вистоїть, мужньо сприйматиме всі випробування долі; біда загартовує волю, дух.)
— Як називаються такі риси людини? (Стоїчні.)
— Що говорить ліричний герой про те, звідки у нього такий стоїцизм? (Від матері, від роду, від народу.)
Коментар
Мужня, стоїчна поезія «Господи, гніву пречистого…» В. Стуса утверджує впевненість ліричного героя в тому, що він зможе вистояти, не зрадить себе й своїх переконань. Він свідомо йде «на амбразуру», на біду, щоб відкрити людям очі на правду, показати приклад боротьби за людську гідність і силу людського духу.
Виразне читання поезії «О земле втрачена, явися…». Обмін враженнями щодо прочитаного.
Евристична бесіда.
— Чим цей вірш відрізняється від попередніх (за тематикою, настроєністю)? (Ліричний герой, перебуваючи в нелюдських, важких обставинах, знаходить розраду в спогадах про рідну землю; звучать мотиви пейзажної, інтимної лірики.)
— Які метафори, порівняння здалися вам незвичайними? («Дня розгойдані тарілі», «бризкит райдуги в крилі», «солодавий запах винниць, як гріх, як спогад і як біль» та ін.)
— Від чого ліричний герой просить «порятувати душу»? (Від зневіри, відчаю, бо це — гріх, відступ від принципів, від мети — побачити свій народ вільним по-справжньому та щасливим.)
Коментар
Ліричний герой поезії сумує, страждає в розлуці з рідною землею, він пригадує забуті дні — «сині ниви», «перегуд джмелів», «лет голубів» і її — «грішну і святу», кохану. І просить «землю втрачену», щоб явилася вона йому хоч уві сні — дати силу, порятувати зболену душу.
Однією з головних тем поезій В. Стуса є тема рідної землі. У вірші «О земле втрачена, явися.» поет мріє про повернення у давно забуті дні дитинства і юності. Світлі спогади про «сиві ниви, в сум пойняті», «світання тіні пелехаті», «плескіт крил і хлюпіт хвиль», «солодавий запах винниць», «мосянжний перегуд джмелів» переповнюють ліричного героя, навівають щемливий сум за втраченим.
Поет згадує своє перше, юнацьке, несміливе кохання, окремими рядочками малює перед нами прекрасний образ: «пшеничні руки білі», «чорні коси», «жаром спечені уста». У цій поезії — радість пізнання любові. Настрій ліричного героя емоційно піднесений, окрилений. У цих сонячних рядках «вихлюпувалась» радість буття, природний і вічний дар молодого, первісного сприймання світу, коли здається, що все навколишнє існує для тебе, для твого щастя. Але рефреном повторюване слово «де» повертає нас до сумної дійсності, коли все найкраще, що було пов’язане з дитинством і юністю, зникло. Закінчується твір рядками, якими й починається.
Та останній рядочок розкриває оптимістичний настрій твору. Поет має надію, що спогади дитинства і юності порятують його душу від зневіри і скверни, і одне з головних місць у цих спогадах посідають поетичні, мальовничі описи рідної української природи («сиві ниви», «чорне вороння лісів», «сонця хлюпочуться в озерах»).
ІV. Закріплення знань, умінь та навичок
Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».
Визначте основні тематично-проблемні лінії поезії В. Стуса.
Орієнтовна відповідь
Душа людини «перед вічністю високого неба», формування себе як особистості.
Відчуження від світу, стан трагічної самотності.
Проблема вибору: пасивне споглядання чи активна дія.
Атмосфера розтлінного духу тоталітарної системи.
Україна дійсна (скорена, знищена) та Україна-мрія.
Дослідницька робота.
Зробіть порівняльний аналіз образу України у В. Симоненка та В. Стуса.
Спільне та відмінне в образі україни
у В. Симоненка та В. Стуса
| В. Стус | В. Симоненко |
| «Ярій душе! Ярій, а не ридай! У білій стужі серце України.» («Ярій, душе!..»)«Стенаються в герці скажені сини України, той з ордами ходить, а той накликає Москву, заллялися кров’ю всі очі пророчі. З руїни вже мати не встане…» («За літописом Самовидця»)«Народе мій, до тебе я ще верну і в смерті обернуся у життя… Як син, тобі доземно уклонюсь…» («Як добре те, що смерті не боюсь я…») | «Україно! Ти для мене — диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік.» («Задивляюсь у твої зіниці…»)«Народ мій є! В його гарячих жилах Козацька кров пульсує і гуде!» («Де зараз ви, кати мого народу?») «І якщо впадеш ти на чужому полі, «Бо у мене стукотить у грудях |
| Спільне | |
| Любов до України, рідної землі, народу, невіддільність себе як поета і людини від неї; дві України | |
| Відмінне | |
| Жаль, біль через роз’єднаність і зрадливість із давніх часів, безкомпромісність; активна життєва позиція в ставленні до системи | Захоплення Україною, її славним козацьким минулим, віра в неї; дещо споглядальна позиція, хоча є й сильний критичний струмінь |
Слово вчителя.
Поезія В. Стуса, безперечно, складна. Літературознавець М. Коцюбинська зазначає: «Це поезія філософічна, причому філософічність її проявляється не на рівні цитування або тлумачення тих чи інших положень. Це своє, вистраждане поетом осмислення основних засад буття людини, роздуми над її місцем у природі й суспільстві, над її моральним самовизначенням у такому непростому й недосконалому сучасному світі».
Основним засобом образності, поетичного відтворення світу, передачі власних почуттів, думок, переживань у поезії В. Стуса є метафоризація. Про це неодноразово говорили дослідники його творчості, справедливо вважаючи, що здатність піднести конкретне спостереження до рівня метафори — символу — характерна риса поетики В. Стуса.
Мова поезій В. Стуса відзначається багатством, оригінальністю, сміливим поводженням з усталеними нормами. Поет часто вдається до словотворення, неологізмів, деформує слова, але з тонким почуттям такту, міри, так, що новотвори допомагають глибше розкрити задум, привнести у зміст нові нюанси.
Новаторські підходи В. Стуса до образотворення, орієнтація на психологізм, звернення до підсвідомого, філософська глибина та інтелектуалізм поезії виводять її на рівень вершинних світових досягнень.
Одним із ваших завдань додому буде — проілюструвати ці положення, дібрати приклади з творів В. Стуса.
В. Стус. Поезія. Основні тематично-проблемні лінії. Україна — мрія та Україна знищена, скорена — у віршах поета. Поетичні твори В. Стуса — зразок «стоїчної» поезії у світовій ліриці, українська література
Повернутися на сторінку Українська література, шкільна програма