Катерина Перелісна «Три правди», українська література
Перебіг заняття Катерина Перелісна «Три правди», українська література
IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Повідомлення 1.
Справжнє прізвище Катерини — Глинько-Попова (19.11.1902, Харків — … 1980, Трентон). Цей напис для надмогильної плити заготувала пані Катерина, коли тяжка недуга прикувала її до ліжка. Хвора, самітна, доживає вона віку в старечому будинку поміж чужих людей, бо нікого з родичів вже не має Катерина Перелісна. Але коли діти читають чи слухають численні казки, вірші, оповідання, які з великою любов’ю саме для них писала добра, ласкава бабуся Катерина, вона знову має велику й любу родину вдячних дітей та онуків — нас усіх.
У справжній українській родині на околиці Харкова, в родині робітника Федора Глинька 1902 року народилася дівчинка, і назвали її Катрусею. Тато не лише був робітником, а й актором-аматором, адміністратором театру Гната Хоткевича, допомагав видавати українські книжки, відновлювати товариство «Просвіта», заснувати українську гімназію.
Повідомлення 2.
Мама гляділа чотирьох дітей, допомагала чоловікові, шила костюми для театру. А ще мала такий чарівний голос, що коли співала, то все перетворювалося на пісню. Коли бабуся Домна розповідала онукам казки, то їхня невеличка оселя робилася казковим світом, у якому жили Котигорошко, Кривенька качечка, Правда перемагала Кривду, а Зло відступало в безвість перед Добром. Тоді малій Катрусі страшенно хотілося бути справжньою актрисою, такою, як оті, що в театрі Гната Хоткевича! Та батько нізащо не хотів брати до театру неписьменну актрису, і Катруся засіла за «Кобзар», щоб якнайшвидше навчитися читати. Адже їй тоді виповнилося аж 6 років.
Незабаром безмежний світ вкрай став маленьким; бо страшне горе відвідало їхню родину. Коли вже Катруся почала ходити до школи, інші діти Глиньків підхопили скарлатину, і з чотирьох дітей вижила тільки Катруся.
Повідомлення 3.
Після школи дівчинка вчилася в російській гімназії, а потім перейшла до української гімназії імені Бориса Грінченка. ДаліКатерина багато вчиться і нарешті закінчує Інститут народної освіти (тепер це Харківський університет).
Катерина багато працює, і ось перші радощі: друкують її часописи, а пригодницький роман для дітей «Від Калькутти до Шанхая» прийнято до друку «як твір українського Жуль Берна» (це були 30-ті роки). У цей час понад 60 письменників писало твори для дітей. Згодом же їх один за одним похапали страшні змії у вигляді в’язниць і таборів смерті. Творчість Катерини Перелісної була визнана антинародною, ворожою. Не дали пані Катерині писати, нищать її скарб — казки для дітей. В’язниця поглинула її тата, чоловіка. Дивом вони вибралися звідти. І Катерина з татом і чоловіком покидають Україну… Їхнім притулком стає спершу Німеччина, потім — Америка. Її читачами стали діти емігрантів усього вільного світу. Мала такі псевдоніми: М. Донченко, М. Дичка, Л. Кіс, Клим Пищик та інші. Про все це ми довідалися зі спогадів Галини Кирпи.
1. Виразне читання тексту казки
Бесіда за змістом прочитаного
- Яка тема казки?
- Яка її основна думка?
- Доведіть, що твір «Три правди» належить до жанру казки. Пригадайте, що таке літературна казка та чим вона відрізняється від народної.
- Назвіть інші літературні казки.
- Чому брати-княженки не змогли дати відповіді на батькові питання одразу?
- Які риси притаманні князенкам?
- Як протягом твору змінилася поведінка та світогляд братів?
- Чому князенки не зрадили свого батька?
- Які питання поставив князь своїм дітям та чому?
2. Робота з таблицею
Заповніть таблицю, використовуючи цитати з твору.
Експозиція | Зав’язка | Розвиток подій | Кульмінація | Розв’язка |
3. Гра «розташуй у правильній послідовності»
- Спочатку йшли, сміялись, піснями розважались, людей по дорозі зачіпали, правди питали. Та не довго так було. Ось шлях битий скінчився, пішли стежки вузькі та плутані, не знають княженки, котру з них вибирати, щоб швидше правду відшукати. А тут ще й не завжди люди привітають, не завжди й до хати спочити пускають.
- Хоч як любив старий князь своїх синів, та не до вподоби йому було, що його діти свій народ не поважають, лише бавляться-гуляють, своїм примхам догоджають. Кликав він їх до себе, навчав, дорікав, але незабаром побачив, що нічого не вдіє.
- Кинулись брати до праці. Спішать-поспішають, щоб до ранку роботу скінчити. Та скільки вони не низали, скільки кров’ю своєю горох не малювали,— не стало від того з гороху коралів.
- Подякували княженки бабусі за ласку та за науку й поснули. Прокинулися вранці,— аж вони в густій траві край синього моря лежать. Визирають брати з трави, дивляться, мимо них татари людей женуть, руки у них пов’язані, ноги в кайдани закуті.
- А тут прийшли ханські слуги, взяли намисто з терну та гороху та й понесли до хана. Глянув хан на намисто, з дива й мову загубив: перед ним лежали справжні дорогі коралі, кожна намистинка, як жар, кров’ю серця червоніла.
Катерина Перелісна «Три правди», українська література
Повернутися на сторінку Українська література