В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості. Новела «Камінний хрест»: психологічне розкриття теми еміграції, українська література

В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості. Новела «Камінний хрест»: психологічне розкриття теми еміграції, українська література

Хід заняття В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості. Новела «Камінний хрест»: психологічне розкриття теми еміграції, українська література

I. Мотивація навчальної діяльності

«Він малює буденне життя сірого люду, але не тільки зверхні факти його життя, а саме зміст його: двома, трьома раптовими рисами він малює нам надзвичайно яскраву цілу драму, і, власне, через те, що всі нариси мають один тон, вони дають нам один спільний образ життя народного, показують нам колективну душу маси», — писала Леся Українка про твори Василя Стефани-ка. Франко ж називав його «абсолютним паном форми», говорив, що «його нариси як найкращі народні пісні, в котрих нема жодної риторики, ані сентиментальності, а тільки дійсність сумна, але скупана в золоті найчистішої поезії». Сьогодні, знайомлячись з одним із його творів більш детально, ми спробуємо в цьому переконатися.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Завдання
— Розкажіть про основні віхи життєвого і творчого шляху В. Стефаника (спочатку в парах, потім для всього класу).
— Складіть «резюме» або «анкету» письменника.
— Стисло перекажіть одну із самостійно прочитаних новел, прокоментуйте її зміст, висловіть власне ставлення до розкриття теми, проблеми, до художньої майстерності автора.

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя.
Є одна притча і схожа на неї поезія Альбера Камю «Привід хрестів», у якій ідеться про те, як один чоловік роздумував над своєю важкою долею. Одного разу йому наснився сон, що опинився він посеред дивовижної галявини, де було багато хрестів. Підходить до нього Господь і говорить: «Ти хотів легкого хреста, он бачиш, скільки їх — іди й вибери один по своїй ноші». Ходив чоловік, придивлявся до них, бачив дивовижної краси хрести золоті й срібні, але жоден із них не підходив йому. І раптом трапився йому маленький дерев’яний. Зрадів чоловік, бо якраз по ньому був цей хрест. А коли добре придивився, то побачив там своє ім’я.
Отже, кожен у житті несе свій хрест. А велетням духу, таким, як В. Стефаник, до того ж роковано впродовж усього свого життя нести хрест вселюдської муки.
Ще будучи студентом Краківського університету, Стефаник став свідком першої хвилі української еміграції. Пригадайте з історії її причини: перенаселення, поступове зубожіння галичан наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття через непомірні податки, занепад економіки, відсутність заробітку. Тож доводилося селянам продавати землю, хату, все майно і їхати за океан шукати щастя. Мало хто знаходив його, багато людей гинуло ще в далекій дорозі. Усього протягом 1890-1910 років емігрувало 300 тисяч українців.

2. Прослуховування аудіозапису.
(Учні прослуховують пісню або вірш Б. Лепкого «Чуєш, брате мій…», вірш І. Франка із циклу «До Бразилії».)

Коли почуєш, як в тиші нічній
Залізним шляхом стуготять вагони,
А в них гуде, шумить, пищить, мов рій,
Дитячий плач, жіночі скорбні стони,
Важке зітхання і гіркий проклін,
Тужливий спів, дівочії дисканти,
То не питай: Сей поїзд — відки він?
Кого везе? Куди? Кому вздогін?
Се — емігранти.
Коли побачиш — на пероні десь
Людей, мов оселедців тих, набито,
Жінок худих, блідих, аж серце рвесь,
Зів’ялих, мов побите градом жито,
Мужчин понурих і дітей дрібних
I купою брудні, старії фанти
Навалені під ними і при них,
На лицях слід терпінь, надій марних,
Се — емігранти.

3. Виразне читання.
(Учитель зачитує уривки з листів В. Стефаника до О. Кобилянської.)

Кінець січня 1899 р., Краків

Нині досвіта на двірці краківськім було 800 душ емігрантів. Коби-сьте їх бачили, то би подумали-сьте собі ладно за ту русь-кість. Насамперед виділи би-сьте сотки синіх, спечених губів, потім кололи би Вас у серце різнобарвні очі діточі — попідпухали, як коли би синявою водичкою намокли. Далі виділи би-сьте тисячі брудних засохлих ярочків по лицях від сліз, а далі чули би-сьте захриплий голос бесіди руської, що відбивається від мурів і розходиться одним заржавілим гомоном по чужій стороні. Чули би-сьте, як багато маленьких чобіток гримає по каміню,— се перші чобітки у хлопців і дівчаток; йдуть, говорять «очима» і оглядаються все на чобітки, що ніколи не мали.
Потім ще виділи би-сьте, як мами бігають з плачем за пропавшими дітьми, як їх пани штурхають, як вони ридають. Виділи би-сьте, як вони сідають до вагонів, як силоміць пхають бабів і замикають у возах, як вони в тих возах сидять під самим верхом, бо насподі пакунки. Поїзд рушає, жінки і чоловіки чіпляються його, поліція і жандарми відкидають їх, як галушки, а вікна в поїзді розпадаються і кавалками спадають на перон. На пероні лишаються жінки без чоловіків, діти самі без родичів і чоловіки без жінок. Шалений плач, ламання рук і прокльони. А поїзд лише димом б’є у очі — пішов!
23. 04.1899, Краків

Через Краків переїжджають заодно наші емігранти. Йду щовечора, аби їх здибати. Страшно за ними і перед ними, серед того вони прибиті, здані на всю підлість людську старого і нового світу. Немилосердна земля чорна, що пустила їх від себе. Відай, очі їх тому так завмерли, що не видко землі. Жінки не плачуть, «вже-м не годні», діти цікаво оглядаються на все, а хлопи ледве ноги тягають і якось зі страхом глядять на жінки і діти. Цілу громаду їх все хтось гонить навперед себе, якийсь поліцай або жандарм, громада йде така безсильна і автоматична, аж серце моє мужицьке кервавиться. Йдуть цілі громади, гонять їх десь, що вони самі не знають. Виджу їх, як дубів, тих мужиків, що їх вода підмиває, корінь підмулює, виджу, як хитаються, як падуть, як їх пхають на залізниці і везуть, як дерево на опал. Чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між їх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх жаль і муку.

4. Слово вчителя.
Запеклися в мозку й серці Стефаника назавжди страдницькі обличчя тих, хто навіки покидав свою рідну землю. І вилилися ці почуття й переживання в новелу «Камінний хрест», яка й донині не перестає хвилювати читачів драмою людської душі. Звернувшись до експресіонізму, письменник знайшов такі слова любові до знедоленої людини, що «гриміли, як грім» і «світили, як зорі».
Щоб краще зрозуміти твір, розглянемо ознаки одного із напрямів модернізму — експресіонізму.

5. Повідомлення
Експресіонізм (від франц. ехрression — вираження). На межі ХІХ-ХХ ст. в європейському малярстві, а згодом і в музиці та літературі на противагу імпресіонізмові утверджується новий стиль — експресіонізм. До найвизначніших експресіоністів належали художники: голландець Ван Гог, французи Поль Сезанн, Поль Гоген, німецький композитор Ріхард Штраус, австрійський письменник Франц Кафка. В українській літературі цей стиль започаткував Василь Стефаник.
Експресіоністи виробляють новий тип психологізму, вони намагаються не атомізувати, розщеплювати психіку людини, а знаходити спільну основу (частку Творця) в людині, рослині, тварині — в усій природі. Експресіоністи висували перед собою завдання проникнути не в реальний світ речей і явищ, а у світ незримий, духовний.

Основні ознаки експресіонізму:
— увага до простих характерів;
— прагнення віднайти першовитоки, корені зла в людському суспільстві;
— заглиблення у проблему вини і кари;
— дослідження сенсу страждання і смерті людини;
— висвітлення протилежних понять «прекрасне — потворне»;
— захоплення ідеєю всезагального взаємозв’язку всього сущого.
Творці цього літературного стилю відродили давню істину: не можна навіть квітку зірвати, щоб при цьому не стривожити зорі, бо весь Космос є нерозривною цілісністю. Так само, як кинутий у воду камінь збурює увесь ставок, так Іван з конем, працюючи, залишає за собою слід, змінює довкілля.

6. Коментоване читання новели «камінний хрест».

7. Словникова робота

В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості. Новела «Камінний хрест»: психологічне розкриття теми еміграції, українська література

Повернутися на сторінку Українська література, шкільна програма

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *