М. Коцюбинський. Життя і творчість, гуманізм світогляду, українська література
Хід заняття М. Коцюбинський. Життя і творчість, гуманізм світогляду, українська література
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
«Од українського реалізму взяв він твердий певний ґрунт і прозору ясність думки; од французького натуралізму — тверезий погляд на небоязке шукання потрібної йому краси всюди, куди тільки може око художника зазирнути. Але ж од себе додав сюди своєї власної найкоштовнішої риси: оте глибоке переймання психікою героїв, вигадливість художніх образів, уміння передавати настрої й внутрішні переживання, …аристократизм духа і невпинне простування до світла, до краси, до ідеалу — це вже самому Коцюбинському належить, це його власне, не позичене добро»,— так писав відомий літературознавець С. Єфремов про Михайла Коцюбинського, із життям і творчістю якого ми розпочинаємо на сьогоднішньому уроці більш глибоке знайомство.
ІІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Евристична бесіда.
— Що ви знаєте про М. Коцюбинського, які його твори вивчали в попередніх класах? («Дорогою ціною».)
— Яке враження справили на вас його новели, оповідання, прочитані самостійно? (Загальний огляд.)
— Чи помітили ви різницю в тематиці, манері письма Коцюбинського та його попередників? Якщо так, то яку?
2. Слово вчителя.
Про самого М. Коцюбинського написано багато художніх творів, ходило чимало легенд та бувальщин.
М. Коцюбинському доводилося кілька разів виїжджати за кордон на лікування.
3. Міні-інсценівка.
Митник. Пане, прошу документи!
Коцюбинський. Ось, будь ласка!
Митник. Зброя є?
Коцюбинський. Є!
Митник. ??? Показуйте!
Коцюбинський (дістає ручку). Ось моя зброя!
(Німа сцена.)
4. Міні-лекція з елементами бесіди.
Загадкова агава, цвіт яблуні, дитячі очі волошок, жайворонкова пісня — увесь цей світ природи в Коцюбинського одухотворений, сповнений таємниці, як і сама постать митця, і його творчість європейського рівня, що пережила не одне покоління читачів.
Про те, що Коцюбинський буде відомим письменником, сказав ще в четвертому класі учитель словесності, прочитавши його твір.
А до того — роки й роки невтомної праці, величезної відповідальності, і за себе, і за свою велику родину. Батько через свою вдачу на роботі довго не тримався, не міг прогодувати сім’ю і врешті-решт покинув її. Мати осліпла, і в 16 років юнак на власні плечі взяв важкий тягар. Часто напівголодний, утомлений переїздами, давав приватні уроки. В середині 80-х років почав писати оповідання, публікуватися в журналах. Дитячі оповідання «Харитя», «Ялинка» засвідчили, що в українській літературі з’явився новий талант. Щоб мати постійний заробіток, Коцюбинський записується у філоксерну комісію, що в молдавських селах вела боротьбу з виноградними шкідниками. Тут він входить до нелегального політично-культурного товариства «Братство тарасівців». Ідеї братства письменник відображує в казці «Хо». З’являються оповідання із життя молдаван, кримських татар: «Для загального добра», «Пе-коптьор», «Відьма», «В путах шайтана», «На камені», «Під мінаретами». М. Коцюбинський працює в житомирській газеті «Волинь», потім оселяється в Чернігові і влаштовується в земську управу. 1900 року у Львові виходить його перша збірка оповідань, потім зібрання творів у семи томах.
Михайло Михайлович веде активну громадянську роботу й перебуває під негласним наглядом поліції. 1903 року він їде на відкриття пам’ятника Котляревському в Полтаві і там знайомиться з Панасом Мирним, Михайлом Старицьким, Лесею Українкою, Оленою Пчілкою, Василем Стефаником та іншими літераторами.
Через два роки Коцюбинський подорожує Австро-Угорщиною, Німеччиною, Італією, Швейцарією. Після повернення його обирають головою чернігівської «Просвіти». Пише оповідання «В дорозі», «Коні не винні», новели «Intermezzo», «Persona grata», повість «Fata morgana». Письменника підводить здоров’я, тому він лікується в Італії. Кілька разів відвідує Франка в чудовому гуцульському селі Криворівні, і це підштовхує його до написання повісті «Тіні забутих предків».
Попри всі особисті проблеми, Коцюбинський завжди брав на себе відповідальність за долю близьких. Він заклав власний будинок, щоб урятувати сестру (дати за неї в поліцію заставу). Цей борг виплачував усе життя. Турбувався про сліпу матір, виростив своїх чудових дітей.
Не стало М. Коцюбинського 1913 року, похований він у Чернігові.
— На вашу думку, які риси характеру М. Коцюбинського є визначальними?
Коцюбинський жив і творив у нові, бурхливі часи початку ХХ століття. Тому він теж перебував у постійних творчих пошуках, пройшов еволюцію художньої свідомості від народництва й реалізму до модернізму; рамки етнографічного реалізму, селянської тематики були для його обдарування надто тісними. В листі до М. Старицького Коцюбинський писав: «За сто літ існування новійша література наша…, живилася переважно селом, сільським побутом, етнографією. Селянин, обставини його життя, його нескладна здебільшого психологія — ото майже й все, над чим працювала фантазія. Вихований на кращих зразках сучасної європейської літератури, такої багатої не лише на теми, але й на способи оброблювання сюжетів, наш інтелігентний читач має право сподіватися й від рідної літератури ширшого поля обсервації, вірного малюнку різних сторін життя усіх, а не одної якоїсь верстви суспільності…»
І справді, у творчості М. Коцюбинського ми знаходимо не тільки різноманітну тематику, а й широку географію, її актуальну проблематику, новітні засоби модерного письма.
5. Колективна робота.
Переказ учнями самостійно прочитаних оповідань, новел Коцюбинського, визначення їх тематики, проблематики, висловлення власних вражень.
ІV. Закріплення знань, умінь та навичок
У 1896 році Коцюбинський одружився з викладачкою французької мови Чернігівської гімназії Вірою Устимівною Дейшею.
— Спробуйте за листом, який Михайло Михайлович написав дружині з Криму (тоді він працював у філоксерній комісії, бо треба було утримувати сім’ю), визначити їхні стосунки, риси характеру самого письменника:
«Сонечко ти моє! Твої листи для мене — половина життя. От і нині дістав листа від тебе — і так мені добре, так легко і весело. Я мало не з’їв того листа, таким він був мені солодким, а найпаче від грушової підливки. Ай, ті груші: побились, потовклись та напустили такого соку, що лист твій та бонзині книжки як душенина упріли в тому сокові. На превелику силу одліпив я його од коробки і тільки що розклав на столі, щоб хоч місцями прочитати, коли знов лихо: оси зачули, що прийшов лист від Віри, і роєм назліталися його читати. Мусив кинути листа та ганятися за осами. А проте прочитав все: де не розібрав, там серце підповіло мені, що Вірунечка кохає мене».
(М. Коцюбинський люблячий, трохи іронічний, з почуттям гумору, ніжний і т. ін.)
Vl. Домашнє завдання
Знати біографію письменника, прочитати новелу «Intermezzo».
М. Коцюбинський. Життя і творчість, гуманізм світогляду, українська література
Повернутися на сторінку Українська література