М. Вороний. «Євшан-зілля»
Хід заняття М. Вороний. «Євшан-зілля», українська література
III. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Слово вчителя.
Цікавим, надзвичайно яскравим і разом із тим трагічним було життя українського поета, перекладача, актора й театрального діяча Миколи Вороного (1871 —1938). Народився він на Дніпропетровщині в робітничій сім’ї. Освіту здобував у ремісничому училищі, звідти його виключили за революційну діяльність. Уже тоді почав писати літературні твори, став поетом із новим баченням світу, новими художніми прийомами.
Через те, що позбувся права навчатися у ВНЗ Росії, освіту свою М. Вороний продовжив у Віденському та Львівському університетах. Працював режисером у театрі, актором, жив у Києві. Не сприйнявши нову владу, 1920 року емігрував за кордон. Коли знову повернувся в Україну, то був репресований.
Довгий час його ім’я і творчість були під забороною. Єдина провина поета — любов до свого рідного краю, уболівання за його долю.
М. Вороний цікавився історією українського народу. Знайомлячись із літописами, він знайшов у Галицько-Волинському літописі один факт, який його дуже вразив. Маленький син половецького хана під час війни потрапив у полон до руського князя. Той поставився до дитини по-доброму, оточив розкошами й славою. Поступово хлопець, живучи в достатку й пошані, забув, хто він і де знаходиться. Але його батько, старий хан, не забув про сина й дуже страждав від розлуки. Він послав свою людину, щоб та нагадала юнакові про його рідний край і родину, спонукала до повернення на батьківщину. Ось слова з того літопису: «»Мов же ти йому слова мої, співай же йому пісні половецькі. А якщо він не схоче — дай йому понюхати зілля, зветься Євшан». Той же не схотів ні повернутися, ні послухати. І дав Ор йому зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути», і прийшов він у землю свою».
2. Виразне читання поеми М. Вороного «Євшан-зілля».
3. Обмін враженнями щодо прочитаного.
4. Словникова робота.
Зацурали — забули, знехтували;
хан — головний правитель у кочових народів, половців;
ясир — військова здобич;
почет — пошана;
гудець — співець;
Перун — язичницький бог;
бадилля — сухі гілочки;
сірома, небога — бідолаха;
твар — обличчя;
байрак — глибокий яр, порослий лісом;
манівцями блукати — навмання, без дороги.
5. Евристична бесіда і завдання для аналізу.
1) Зверніть увагу на побудову твору. З яких частин він складається і яка, на вашу думку, їхня роль? (Заголовок називає предмет, котрий відіграє вирішальну роль у розв’язанні проблеми; епіграф співзвучний з основною думкою твору; вступ вказує на історичну основу твору й основну проблему; основна частина розкриває тему та ідею, закінчення пов’язує основну думку.)
2) Що вас найбільше вразило в оповіданні, чому саме? (Сила запаху полину, патріотичні почуття, майстерність автора.)
3) Назвіть головних та другорядних героїв твору, коротко їх охарактеризуйте. (Ханський син, співець, хан, князь.)
V. Закріплення знань, умінь та навичок
Гра на уважність.
1) Хто у творі названий одночасно і соколом, і вовком, і чарівником? (Гудець.)
2) Що нагадувало «скажену хуртовину», «страшні Перуна громи»? (Пісня гудця та гра на музичному струнному інструменті.)
3) Кого половецький юнак назвав коханою? (Волю, воленьку.)
VI. Домашнє завдання
Навчитися виразно читати, переказувати твір М. Вороного «Євшан-зілля», вивчити напам’ять строфу (чи кілька), яка здалася вам найбільш сильною, вражаючою; зробити ілюстрації; підготувати повідомлення про євшан, силу запаху.
М. Вороний. «Євшан-зілля», українська література
Повернутися на сторінку Українська література