Тема воєнного лихоліття в повісті «Климко» Григіра Тютюнника, українська література

Тема воєнного лихоліття в повісті «Климко» Григіра Тютюнника, українська література

Перебіг заняття Тема воєнного лихоліття в повісті «Климко» Григіра Тютюнника, українська література

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ У ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

1. Літературна гра «ланцюжкове інтерв’ю»

Школярі вдома готували по одному запитанню, яке ставлять своєму однокласнику, а той дає відповідь і ставить своє питання наступному учню.

2. Кросворд

По вертикалі:

Назва села, де народився Гр. Тютюнник. (Шилівка)
Професія батька письменника. (Тесля).
Після ув’язнення батька Гр. Тютюнник живе в брата на… (Донеччині).
Тітка, яка запропонувала в неї жити Климку після того, як він залишився самотнім. (Мотя)
Місто, у якому письменник навчався в ремісничому училищі. (Харків)
Ім’я брата письменника. (Григорій)
Місце, де жили Климко і дядько Кирило. (Барак)

По горизонталі:

6. Як називали Славка? (Гармоністом)
8. Назва повісті автобіографічної трилогії. («Климко»)

3. Переказ змісту твору

4. Асоціативний кущ

Які асоціації викликають у вас слова «війна», «дитина»? (Із наведених слів на паперових стрічках учні добирають асоціації та прикріпляють на дошці під написами «війна» та «дитина».)

Війна: смерть, горе, страх, голод, біль, жорстокість, втрата домівки, нужда, холод, небезпека.

Дитина: сміх, радість, посмішка, веселощі, гра, родина, захищеність.

5. Робота з цитатами. Відновіть послідовність подій

«Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги (видно, кидався уві сні), і побачив над собою скам’яніло-бузкове небо, яким воно буває лише восени на сході сонця».
«Климко жив удвох з дядьком Кирилом, відколи осиротів. Жили вони в залізничному бараці при самісіньких коліях».
«Дядько Кирило був машиністом великого паровоза і ходив на роботу коли як: то вранці, то вдень, то посеред ночі, коли Климко вже спав».
«Солдат на мить закляк з піднятою ногою, потім тоненько вискнув і одплигнув убік».
«Чех повернувся вже без карабіна, тримаючи в руках і пакунок з вицвілої плащ-палатки в рудих та зелених плямах, і подав його Климкові».
«Климко йшов уже восьму добу. Їхню станцію і барак розбомбили німецькі літаки, хлопець залишився з тим, у чому був».
«Коли згоріла станція, Климко знайшов собі притулок у шахтній ваговій. Він переніс із погреба те, що вціліло — картоплю, два кусники старого сала й кілька цибулин. Спочатку було холодно йнезатишно, докучали щури. Потім Зульфат, товариш Климка, вигнав нахабних звірят димом, допоміг облаштувати кімнату».
«Хлопці запропонували Наталі Миколаївні жити в них, адже її квартиру розгромили окупанти. Вони перенесли речі вчительки, а Зульфат роздобув колиску для малої Олі».
«Тітка пожаліла його, запропонувала зостатися в неї назавжди, але хлопець наполягав — йому треба додому, його чекають».
«Від переїзду, піднявши руки, спотикаючись і падаючи, біг до Климка Зульфат».

6. Бесіда

Хто з героїв твору вам найбільше запам’ятався?
Яким, на вашу думку, було дитинство Климка? Чому він залишився самотнім?
У яких умовах проживали діти під час Другої світової війни?
Як війна впливає на моральний стан суспільства?
Як ви гадаєте, чому діти не втратили людяності?
З’ясуйте жанр твору «Климко».
Пригадайте, який твір називають автобіографічним. Назвіть автобіографічні твори, які ви вже прочитали.
Доведіть, що повість «Климко» належить до автобіографічних.
Чому, на вашу думку, Климко не виявив бажання залишитися жити з тіткою Мотею після загибелі дядька Кирила і вирушив у подорож?
Доведіть, що Климко здатен долати труднощі, віднайти шляхи для їхнього вирішення.
Дослідіть, як у творі перемежовуються описи краси природи і тих страждань, яких зазнав і відчув хлопець-подорожній.
З чим пов’язано те, що Климко раз по раз згадував поселення, де він жив з дядьком Кирилом? Як ви ставитеся до рідного вам міста, селища, села?

7. Слово вчителя

— Автобіографічність не означає абсолютне відтворення хроніки життя Тютюнника. Герой повісті «Климко» йде не на Полтавщину, а по сіль, щоб потім продати її і врятувати від голоду улюблену вчительку з немовлям і себе з другом. Однак в основі твору — враження від того пам’ятного походу хлопчика тяжкими дорогами війни. А ще Климко залишився сиротою, так само, як і автор твору, виховувався в дядька, який теж загинув від німецької бомби. Усе побачене, пережите Григором тоді так вразило, що він не міг не розповісти про це, коли став письменником. І розповів правдиво, художньо сильно про дітей на війні.