Складання усного твору, оповідання, казки за прислів’ям, українська література
Слово до слова — зложиться мова.
Народна творчість
Перебіг заняття Складання усного твору, оповідання, казки за прислів’ям, українська література
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Перевірка домашнього завдання
Дайте визначення прислів’я. (Прислів’я — короткий і влучний, часто заримований народний вислів, у якому в образній формі виражена думка чи емоційна оцінка якогось явища. Прислів’я містить закінчену думку у вигляді закінченого речення, обов’язковим Є повчальний висновок.)
2. Бесіда
- Що таке оповідання? (Оповідання — невеликий прозовий твір про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу.)
- З яких частин складається казка? Які має особливості? (Зачин, основна частина кінцівка. У казках часто трапляються числа 3, 7, 9, 12, традиційні зачин та кінцівка, добро сильніше за зло.)
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Слово вчителя
Прислів’я та приказки як концентрована мудрість народу послужили поштовхом до створення письменниками цікавих оповідань, казок та інших літературних жанрів.
2. Робота з епіграфом
- Чому, на вашу думку, епіграфом сьогоднішнього уроку є вислів «Слово до слова — зложиться мова»? (Наша мова — неповторна. Словниковим багатством потрібно користуватись дуже відповідально, мудро, творчо. Сьогодні ми будемо складати власні твори, і потрібно пам’ятати, що слово — живе.)
V. ЗМІСТ РОБОТИ
1. Слово вчителя
Сьогодні ми пишемо твір за прислів’ям, яке вам найбільше до вподоби. Ця робота передбачає моделювання життєвої ситуації, у якій уживається прислів’я. Слід розповісти про конкретний випадок, який би підтверджував зміст прислів’я, його мудрість. Прислів’я можна навести на початку твору або в кінці як висновок. Виконати письмову роботу нам допоможе приклад — оповідання І. Ю. Сенченка «Де сім господинь, там хата неметена» (див. додаток).
2. Читання оповідання І. Ю. Сенченка «Де сім господинь, там хата неметена»
3. Бесіда
- Чим сподобалось вам оповідання? (Змістом, мовою)
- Чи вдало автор розкрив тему? (Вдало та яскраво)
- А як він це зробив? (Майстерно описав життєву ситуацію, яка яскраво розкриває зміст прислів’я)
4. Робота над складанням твору за прислів’ям
- Оберіть те прислів’я, зміст якого вам найбільше зрозумілий (наприклад, «Що уміти — за плечима не носити»).
- У якому випадку це прислів’я вживають? (Коли треба наголосити, що вміння для людини дуже потрібні)
- Чи доводилось вам коли-небудь потрапити в скрутне становище?
- Як вам допомогли ваші знання та вміння?
- Який висновок можна зробити? (Людина, яка багато знає і вміє, завжди знайде вихід у складних обставинах життя. Уміння завжди стає в пригоді.)
5. Читання зразка твору
Я дуже люблю допомагати мамі готувати обід. Часто подруги навіть жартують, що я буду кухаркою, але моя мрія — стати лікарем. Проте я знаю, що добре, коли все умієш робити.
Ось у цьому році ми ходили в туристичний похід. Одного разу довелось заночувати під лісом на березі невеликого озера. За день ми дуже втомились. Хотілося поїсти. У нас були і хліб, і ковбаса, і сир, і огірки, і картопля. Але всі загомоніли: «От якби чогось гарячого поїсти». Тоді я запропонувала зварити юшку.
Дружно взялись за роботу. Хлопці розклали багаття, дівчата чистили картоплю. Я робила все, як учила мене мама. Не минуло й години, а в мисках уже парувала пахуча юшка. У той вечір вона здалася нам найкращою їжею в світі.
Я смакувала юшку і думала: «Добре, що мама навчила мене куховарити. От уміння моє стало в пригоді».
Правду кажуть: «Що вміти — за плечима не носити».
6. Самостійне складання оповідання чи казки
7. Зачитування творів та їхнє рецензування
План рецензії
- Чи цікавий, змістовний вийшов твір?
- Чи розкрита суть прислів’я?
- Чи логічно, послідовно й образно розкрита тема?
- Чи наявні були мовні недоліки?
ДОДАТОК
Іван Сенченко. Де сім господинь, там хата неметена
У нас в хаті не багато дівчаток. Тільки Оксана, та Юля, та Марина, та Христя, та Катря, та Оля, та Ліна… Порахуйте, скільки їх? Мама каже:
— Оксано, хату підмети!
— Добре, — озивається Оксана, та тільки мама за двері, — кричить: — Юлько, хату підмети! Кому кажу!
А Юля відповідає:
— І не подумаю. Хіба немає меншого за мене? Он Христя. Чуєш, Христе? Хату підмети, мама сказала!
— А чого це мені підмітати? — розсердилася Христя. — Я он і місяць тому підмітала, і ще раніше — влітку… І минулого року раз… Я не хочу. Я не маленька. Он Катря без діла сидить. Чуєш, Катре, хату підмети!
— Еге, яка, — обізвалася Катря. — А ось і не підмету. То тобі Христя сказала, щоб підмела. Так що можеш! Та й Ольга у нас є. Чого це Ольці така полегкість, що вона ніколи й за віник не візьметься? А вже їй сім років. Чуєш, Олько, кидай свої ляльки. Віник бери. Хату підмітай!
— Ось ще мені лихо, — захлипала Оля. — Все Олько та Олько! Не хочу я підмітати. Он Лінка нічого не робить. Кажуть: маленька. А яка вона маленька, коли їй вже п’ять років? Хай привчається, а то виросте за нашими спинами і не знатиме, як мамі допомагати. Чуєш, Лінко, віник бери!
Ліна не опиралася. Взяла віник і як почала підмітати! Кушпель таку збила, що і в хаті нічого не видно.
Зайшла мама, взялася за серце.
— Лишенько моє, лишенько! Правду люди кажуть: «Де сім господинь, там хата неметена».
Складання усного твору, оповідання, казки за прислів’ям, українська література
Повернутися на сторінку Українська література