Г. Ф. Квітка-Основ’яненко. Життєвий і творчий шлях, українська література
Хід заняття Г. Ф. Квітка-Основ’яненко. Життєвий і творчий шлях, українська література
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Вступне слово
Батько української прози, один із перших, за висловом І. Франка, «творців людової повісті», а ще директор Харківського професійного театру, організатор «Товариства добродіяння», інституту шляхетних дівчат, засновник журналу «Український вісник», предводитель дворянства Харківського повіту. І все це стосується однієї людини — Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка. Про його невтомну діяльність для розвитку духовності, національної свідомості, гуманізму співгромадян ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці.
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Слово вчителя.
Життя Квітки-Основ’яненка є цікавим та повчальним, гідним романів і повістей. І такі художні твори написані, наприклад — повість Івана Ільєнка «Григорій Квітка-Основ’яненко».
2. Зачитування уривка з повісті.
— Моє шанування предводителю,— почув Григорій знайомий голос і здригнувся — під вікном дворянського зібрання стояв Андрій Владимиров.
— Оце так несподіванка! Чому ж не сповістив, що навідаєшся? Позавчора ж тільки листа одержав. А я вже думав, що ти й дорогу до Харкова забув…
— Справник не завжди попереджає про свій приїзд,— жартома відповів Андрій.
— Та заходь же до кімнати.
Потиснувши один одному руки, обидва деякий час мовчали, ніби їм не було про що й говорити.
— Отак завжди,— зніяковів Андрій.— На відстані чого тільки не передумаєш, а стрінешся — ніби онімієш. А не бачилися ж ми років п’ять. Чув я про твої діла і дуже радів. Та оце дивлюся «Украинский вестник» і не вірю: залишив журнал, почав предводительствувати. Не в твоїй натурі це. Ти ж мав улюблену справу.
— Улюблену? — Григорій посміхнувся.— Це не те слово. Кровну справу, яку обрав не для втіхи, а на все життя. А предводительство — вимушений відхід. Мене не засліпили блискучі ґудзики. Я писатиму неодмінно. Пам’ятаєш нашу бесіду клечальної неділі? Багато води збігло з того часу. Тоді ми були нестримні й неусталені, як степові вітри. Тепер же шляхи наші визначені.
— Без заздрощів скажу тобі, друже, що життя твоє яскравіше, ніж моє. Театр, журналістика, товариство, інститут — я просто дивуюся, як ти скрізь встигаєш. Ти володієш мистецтвом жити, а для цього треба неабиякий талант.
— Спасибі, Андрію. Але ти перебільшуєш. Мені частіше доводиться чути нарікання, ніж подяку. Казна-що, буває, плетуть. Я вже ось добрий десяток літ як у вирі, і в цьому все моє щастя, хоч нічого особливого й не досяг. А всякі пересуди — то минуще. Якби у світі хороших людей було навіть удесятеро менше, ніж недобрих, все одно перевага була б за ними, бо вони стоять вище дріб’язковості й ницості і своєю моральною досконалістю беруть верх.
3. Слово вчителя.
Як бачимо, письменник брав активну участь у громадському, культурному житті, сприяв його розвиткові й дуже прислужився рідному краєві, Україні.
4. Самостійна робота з підручником.
• Прочитайте статтю й випишіть у вигляді плану чи тез основні віхи біографії Квітки-Основ’яненка.
5. Перевірка самостійної роботи.
6. Слово вчителя.
Перу Г. Ф. Квітки-Основ’яненка належать близько 80 прозових та драматичних творів. Спочатку він писав російською мовою, потім зрозумів необхідність розвитку рідної мови: «Як говоримо, так і писати треба». Навіть посперечався з літераторами, які не визнавали української мови та літератури, і довів, що українською можна висловити найтонші думки й найсердечніше почуття. І підтвердив це справою — написав українською повість «Маруся», головні персонажі якої — уособлення високих морально-етичних якостей простої людини. А в передмові до твору (1839) заявив: «Нехай же знають і наших! Бо є такі люди, що з нас кепкують і говорять та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було і звичне, і ніжне, і розумне».
Квітка-Основ’яненко широко використовував у своїх творах фольклор, етнографічно-побутові матеріали й правдиво показував працьовитість, мудрість, благородство простих людей, щирість та глибину їхніх почуттів.
7. Повідомлення учня про сюжет повісті «Маруся» з коментарями чи коротким аналізом.
8. Слово вчителя.
Повість «Маруся» — взірець сентименталізму. Сентименталізм — це літературний напрям, який виник у Європі в другій половині XVIII — першій половині XIX ст. У центрі зображення творів сентименталізму — чутлива людина, «життя серця», герой із демократичних низів.
(Учні роблять записи до словничка літературознавчих термінів.)
Для сентименталізму характерним є намагання показати особистість у її душевних порухах, почуттях, прагненнях; культ почуття, природи; утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів; утвердження народних морально-етичних цінностей; збереження класицистичного поділу на позитивних та негативних героїв.
9. Складання опорної схеми «Тематична, жанрова та стильова різноманітність творів Г. Ф. Квітки-Основ’яненка».
V. Закріплення знань, умінь та навичок
Завдання
• Відгадайте, хто написав про Квітку-Основ’яненка такі рядки:
1) «Любіть мене так, як я вас люблю, не бачивши вас зроду. Ваша Маруся так мені про вас розказала, що я вас навиліт знаю».
2) Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
Ой де, люде, наша слава,
Слава України!
(«До Основ’яненка»)
(Відповідь: Шевченко)
VII. Домашнє завдання
Опрацювати біографію письменника, підготувати повідомлення про розділи повісті «Конотопська відьма», не вміщені в хрестоматії.
Г. Ф. Квітка-Основ’яненко. Життєвий і творчий шлях, українська література
Повернутися на сторінку Українська література